Постанова

від 15.08.2007 по справі 1/536-06-13834

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/536-06-13834

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 серпня 2007 р.                                                                                   № 1/536-06-13834  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційного поданняЗаступника військового прокурора Полтавського гарнізону   

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р.

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомЗаступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України  

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерім Сервіс"

простягнення 14760, 85 грн.

за участю представників:

позивача: Гордієнко В.І., за дов. від 25.12.2006р. №220/449/д,

відповідача: Швець О.В., за дов. від 14.11.2006р. б/н,

прокурора ГПУ: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерім Сервіс" штрафних санкцій у розмірі 14760, 85 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник військового прокурора посилається на ту обставину, що відповідач всупереч умов договору поставки від 17.09.2005р. №246/1/2/05-39Д здійснив часткову поставку палива на суму 5 248 530, 66 грн., в той час як повинен був поставити паливо на суму 5 459 400, 00 грн., в зв'язку з чим на підставі п.6.3 вказаного договору просить стягнути 14 760, 85 грн. штрафу.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. у справі №1/536-06-13834, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. з даної справи, в задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані пропуском позивачем строку позовної давності, з посиланням на ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 253, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою у даній справі заступник військового прокурора Полтавського гарнізону звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу тим, що судом неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального та матеріального права.  

Прокурор не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2005р. між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Інтерім Сервіс" (постачальник) укладено договір №246/1/2/05-39Д про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильні матеріали згідно Специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами згідно з специфікацією.

Строк поставки продукції 1200 тон на загальну суму 5459400 грн. сторонами встановлено до 20.10.2005р..

Пунктом 9.1 Договору визначено, що договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.05.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Актом звірки виконання зобов'язань щодо постачання пального та пально-мастильних матеріалів за Договором, станом на 29.11.2005р. встановлено, що ТОВ "Інтерім Сервіс" поставлено Міністерству оборони України 1153,650 тон продукції на загальну суму 5248530,66 грн., тобто постачальник виконав свої зобов'язання не в повному обсязі, що ним не заперечується.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 6.3 Договору за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) продукції з постачальника стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого та апеляційного господарського суду, про правомірність застосування Міністерством оборони України до ТОВ "Інтерім Сервіс" штрафу в розмірі 14 760,85 грн. за п. 6.3 Договору, оскільки відповідачем недопоставлено позивачу 46,350 тон пально-мастильних матеріалів на загальну суму 210869,34 грн. у строк до 20.10.2005р.

Однак, заважаючи на те, що право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення передбаченого п. 6.3 Договору штрафу виникло після закінчення строку для здійснення відповідачем поставки товару, тобто 21.10.2005р., звернення 22.12.2006р. заступника військового прокурора Полтавського гарнізону до господарського суду з позовом у даній справі  судами попередніх інстанцій з урахуванням приписів ст. 253, 258, 261 ЦК України правомірно визнано таким, що виходить за межі встановленого  законом строку позовної давності.

Отже, висновок місцевого та апеляційного господарського суду про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, колегія суддів визнає правильним.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, яка до того ж за своїм змістом повністю відтворює доводи скаржника викладені у апеляційній скарзі, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і  яким апеляційний господарський суд дав належну оцінку та прийняв   обґрунтоване рішення, що відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. "Про судове рішення", а отже і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

         Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. у справі № 1/536-06-13834 залишити без змін.      

Головуючий суддя                                                                          В.С. Божок                                

             Судді:                                                                 Т.Ф. Костенко                                                                           

                                                                                        Г.П. Коробенко