Постанова

від 18.10.2017 по справі 804/6177/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р. Справа № 804/6177/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

25 вересня 2017 ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №1038-17, від 19.04.2016 року №1060600-1301, податкову вимогу № 538-23 від 16.09.2015 року, рішення "Про опис майна у податкову заставу" № 18122/10/04-08-23-18 від 02.10.2015 року прийняті Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем податкові рішення підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_2 не є власником нерухомого майна з 22 січня 2015 року, а тому орендна плата за земельну ділянку не підлягає стягненню, оскільки земельна ділянка не знаходиться у користуванні та у власності позивача. Вважає, що податковий орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, використав повноваження не з тією метою, з якою ці повноваження йому надані, діяв недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надав.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 122, ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст. 122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_3 були орендарями земельної ділянки комунальної власності в м. Новомосковську, кадастровий № 1211900000:02:001:0078 площею, 0,2851 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Північна, буд. 2, на підставі Договору оренди земельної ділянки № 767 від 28.12.2005 року, зареєстрованого в Виконавчому комітеті Новомосковської міської ради 28.12.2005 року за № 767, з строком оренди - 10 років. Земельна ділянка була надана вищевказаним особам для здійснення підприємницької діяльності, а саме під автотранспортний комплекс.

22 січня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу було відчужено, а ОСОБА_4 придбано належне-вказаним особам нерухоме майно - будівлю автозаправочного пункту, за вищевказаною адресою.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

В силу п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані статтею 377 Цивільного кодексу України.

Отже, ОСОБА_2 не є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4

Однак, в порушення вищезазначеним нормам закону, Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було протиправно складено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №1038-17, від 19.04.2016 року №1060600-1301, за якими ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2015 року №1038-17 в сумі 12 844,86 грн., по податковому повідомленню-рішенню від 19.04.2016 року №1060600-1301 в сумі 18 406,68 грн.

У звязку з чим, Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було виставлено позивачу, податкову вимогу форми "Ф" № 1038-17 від 16.09.2015 року на суму 12 844,86 грн., та вомогу "Ф" № 538-23 від 16.09.2015 року на суму 9 836,22 грн. А також, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України було вірішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_2 за № 18122/10/04-08-23-18 від 02.10.2015 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі за № 6-253цс16 зазначено ... при застосуванні положень статті 120 ЗК Украіни у поєднанні з нормою статті 125 ЗК Украіни слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до ст. 244-2. КАС Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 КАС України Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування Земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата За землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в п.п.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обовязок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 288 ПКУ (у редакції що діяла у період який перевірявся) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У позовній заяві позивач зазначив, що починаючи з 22 січня 2015р. - дати укладення нотаріального посвідченого Договору купівлі - продажу нерухомого майна, орендарем земельної ділянки комунальної власності м. Новомосковська, що знаходиться за адресою: вул. Північна буд, 2, є новий власник нерухомості ОСОБА_4 0.Н., а ОСОБА_2, повинно було бути нараховано податкове зобов'язання з орендної плати виключно за 22 дні січня 2015 року, а не за весь 2015 та 2016 роки.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що починаючи з 22 січня 2015 року - дати укладення нотаріального посвідченого Договору купівлі - продажу нерухомого майна, користувачем земельної ділянки комунальної власності м. Новомосковська, що знаходиться за адресою: вул. Північна буд, 2, є новий власник нерухомості ОСОБА_4 0.Н., то складені податковим органом рішення, на підставі нарахованих обов'язання з орендної плати за період з січня 2015 - 2016 років є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказі на спростування позовних вимог суду не надав.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №1038-17, від 19.04.2016 року №1060600-1301, податкову вимогу № 538-23 від 16.09.2015 року, рішення "Про опис майна у податкову заставу" № 18122/10/04-08-23-18 від 02.10.2015 року прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

Стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 1280,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_1