Постанова

від 30.05.2007 по справі 30/41-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/41-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2007                                                                                   Справа № 30/41-07  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді  Стрелець Т. Г. (доповідач)      

суддів: Головка В.Г., Чохи Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2007р. у справі № 30/41-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрШляхБуд”, смт. Макарівна Київської області (08000, Київська область, смт. Макарівна, вул.. Леніна, 54)

до Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Заводська, 1)

про стягнення заборгованості в сумі 77267 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрШляхБуд”  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Криворізький завод технічного обладнання»про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи в сумі 62488,70 грн., пеню в розмірі 14778,40 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 12.02.2007р. (у подальшому –рішення) по справі № 30/41-07 позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за виконані роботи у розмірі 62488,70 грн., пеню в розмірі 5441,27 грн., в решті позовних вимог було відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що строк оплати виконаних робіт вважається таким, що настав, оскільки останній рахунок на оплату був пред'явлений відповідачеві 26.10.2005р. та частково ним сплачено 02.12.2005р. Також суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково, оскільки відносно відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство та оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»№2343-ХІІ від 14.05.1992р. (у подальшому –Закон про банкрутство), пеня підлягає стягненню до дати введення мораторію.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції врахував рахунки по оплаті які отримував від позивача, отже строк оплати ремонтних робіт ще не настав. Крім того, скаржник вважає, що протягом дії мораторію не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тому навіть часткове стягнення пені на користь позивача є незаконним і неправомірним.

Сторони не забезпечили присутність повноважних представників у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомили, відзив на апеляційну скаргу не надавався.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки вони був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, приєднані до справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення має бути змінено шляхом викладення його резолютивної частини в іншій редакції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2005р. між позивачем (підрядчик) і відповідачем (замовник) було укладено договір підряду №291 на виконання робіт по ремонту крівлі актової зали вестибюля, актової зали заводоуправління та будівлі заводоуправління згідно затвердженого замовником дефектного акту, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 13-20).

Згідно п. 1.2 договору підряду замовник зобов'язується прийняти роботи і проводити щомісячні платежі підрядчику за фактично виконані роботи.

Відповідно до п. 2.5 замовник здійснює проміжні платежі за фактично виконані обсяги робіт на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2), довідок, підписаних представниками сторін, та рахунків на оплату.

На виконання умов договору підряду позивач виконав ремонті роботи на загальну суму 292 988,70 грн., про що були складені акти виконаних робіт за формою КБ-2 і виставлені відповідні рахунки-фактури (а. с. 21-38).

Вказані рахунки були сплачені відповідачем частково, у розмірі 230 500,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а. с. 38-44).

Зважаючи на наявність у матеріалах справи, підписаних з обох сторін актів виконаних робіт за формою КБ-2 та відповідних рахунків-фактур, а також відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем ремонтних робіт, суд дійшов до вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі:

-          292988,70 –230500,00 = 62488,70 грн.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.7 договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядчика протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2) та пред'явлення рахунку на оплату.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рахунки-фактури не були ним отримані, тому строк оплати за ними ще не настав, спростовуються тим, що у матеріалах справи наявні докази оплати (повної або часткової) кожного з рахунків-фактур, тобто скаржник був обізнаний щодо їх існування та змісту.

Тобто у рішенні наведений правильний висновок про те, що відповідач прострочив виконання ним свого обов'язку щодо оплати ремонтних робіт.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду стосовно стягнення основної заборгованості у розмірі 62488,70 грн. є законними і такими, що не підлягають скасуванню або зміні.

Стосовно висновків господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені, судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у цій частині та вважає, що у позові у цій частині має бути відмовлено у повному обсязі, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р. по справі № Б29/64/06 порушено провадження у справі про банкрутство скаржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 55).  

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, зобов'язань щодо податків, зборів (обов'язкових платежів).

На час винесення рішення місцевого господарського суду (12.02.2007р.) діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, отже нарахування і стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання відповідача є неправомірним і таким, що не відповідає Закону про банкрутство.

Таким чином, у позові про стягнення пені у розмірі 14778,40 грн. має бути відмовлено у повному обсязі.

          У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Таким чином, судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 62488,70 грн., і, водночас, помилково не було відмовлено у стягненні на користь позивача пені.  

Тобто, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення має бути змінено шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції, а саме позовні вимоги до відповідача мають бути задоволені у частині стягнення суми заборгованості за виконані ремонтні роботи у розмірі 62488,70 грн., у решті позову має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2007р. у справі № 30/41-07 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2007р. у справі № 30/41-07 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання»(50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Заводська, 1, р/рахунок 26007036610001 в КФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 306834, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрШляхБуд»(08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарівна, вул.. Леніна, 54, р/рахунок 26002501021294 в КРД (ф) АППБ  «Аваль», МФО 322904, ЗКПО 32449327) заборгованість за виконані ремонтні роботи у розмірі 62488,70 грн., 624 грн. 89 коп. державного мита, 95 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.»

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду -  видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                     Т. Г. Стрелець

Суддя                                                                                                            В.Г. Головко

Суддя                                                                                                            Л. В. Чоха