Постанова

від 05.10.2017 по справі 10/179

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2017 року № 10/179

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, у якому просив визнати незаконною перевірку та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2007 року № 0001681740/0, від 30.07.2007 року №0002241740/0, від 30.07.2007 року №0001671740/0 та від 19.12.2007 року №0008401740/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2007 року № 0002241740/0, №0001681740/0, від 19.12.2007 року №0008401740/0. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2016 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2007 року №0001671740/0 скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року залишено без змін.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду України, підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд в частині ППР №0001671740/0, стало невірне застосування судами в рамках спірних правовідносин п. 17.2 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

24.06.2016 року автоматичним розподілом між суддями справу №10/179 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_2.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, Суд вважає за можливе розглянути справи в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2007 № 0001671740/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1222828 грн., в т.ч. 813292,00 грн. за основним платежем та 409536,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, в т.ч. за 4 квартал 2004 року в сумі 62814,0 грн. та за лютий 2015 року в сумі 16217,00 грн., а також вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що полягало у заниженні податкових зобов'язань в сумі 734261,0 грн., в т.ч. за 2, 3 квартали 2004 року в сумі 28159,00 грн., за березень-грудень 2005 року в сумі 402902,00 грн., за січень-грудень 2006 року в сумі 303200,00 грн.

Податковим органом вказано, що суми завищеного податкового кредиту та заниженого податкового зобов'язання встановлені на підставі виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача, актів виконаних робіт, податкових накладних на продаж.

Штрафні санкції застосовані за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням визначені на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у зв'язку із самостійним донарахуванням контролюючим органом податку на додану вартість в сумі 813292,00 грн., а також на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього закону - за неподання позивачем податкової декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю. Податковий орган встановив, що у 2004 році позивач мав загальну суму від операцій з поставки товарів (послуг) більше 300000 грн., тому для нього податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, а не кварталу.

Як свідчать матеріали справи, СПД-ФО ОСОБА_1 впродовж перевіряємого періоду надавав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість квартально.

Контролюючим органом встановлено, що у 2004р. СПД-ФО ОСОБА_1 мав загальну суму від здійснення послуг та поставки товарів більше 300 000,00 грн. Податкові декларації з податку на додану вартість з 2005р. СПД-ФО ОСОБА_1 помісячно не надавав.

Разом з цим, Судом вставлено та не заперечується відповідачем, що у період проведення перевірки, СПД-ФО ОСОБА_1 були подані декларації з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 2004р. (січень, серпень), 2005р. (березень, квітень, червень-грудень), 2006р. (січень, березень - червень, серпень-грудень) та 2007р. (січень-березень).

Суть спору полягає в тому, що оскільки, на думку податкового органу, позивачем були подані уточнюючі розрахунки під час проведення перевірки, що суперечить п. 17.2 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , то вказані розрахунки не можуть бути прийнятими ДПІ до уваги, а отже, спірне ППР є правомірним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Передбачене у п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними в законі.

За змістом п.17.2 Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Аналіз п. 5.1 ст. 5, п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ дає підстави для висновку, що випадками, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, а також, у разі виявлення помилок щодо заниження податкового зобов'язання - початок проведення перевірки контролюючим органом.

При цьому, на переконання суду, заборона виправлення самостійно виявленої помилки, шляхом подання уточнюючого розрахунку, пов'язується не з самим по собі початком проведення перевірки, а з проведенням перевірки, про яку платник податків повідомлений (обізнаний) у визначений законом спосіб.

В даному випадку позапланова виїзна документальна перевірка дотримання податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 проведена на підставі частини 7 ст.11 Закону України №509 Про державну податкову службу в Україні в термін з 02.07.2007 року, по 10.07.2007року.

Проте, наявними в матеріалах справи копіями листків непрацездатності підтверджується, що в період з 12.06.2007 року по 14.07.2007 року позивач знаходився на лікарняному (тяжка хвороба серця, що призвела до 2 групи інвалідності) і фізично не міг прийняти участь в перевірці.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про проведення перевірки, обмеження, визначені п.17.2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , не можуть бути застосовані в рамках спірних правовідносин.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2007 року №0001671740/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович