Постанова

від 19.12.2017 по справі 10/179

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 10/179 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Кузьмишиної О.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання незаконною перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2007 № 0001681740/0, від 30.07.2007 №0002241740/0, від 30.07.2007 №0001671740/0 та від 19.12.2007 №0008401740/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0002241740/0, №0001681740/0 від 30.07.2007, №0008401740/0 від 19.12.2007. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2016 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2007 №0001671740/0 скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30.07.2007 №0001671740/0.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги, в частині, що стосуються спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, що в порушення вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивачем до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок були подані лише в період перевірки, а тому вказані розрахунки не можуть бути прийнятими ДПІ до уваги, а отже, спірне ППР є правомірним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 02.07.2007 по 10.07.2007 податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за наслідками якої був складений акт від 13.07.2007 №240/17-40/НОМЕР_1 про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ФОП ОСОБА_3 за період з 01.04.2004 по 30.03.2007 роки.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2007 № 0001671740/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1222828 грн., в т.ч. 813292,00 грн. за основним платежем та 409536,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, в т.ч. за 4 квартал 2004 року в сумі 62814,0 грн. та за лютий 2015 року в сумі 16217,00 грн., а також вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що полягало у заниженні податкових зобов'язань в сумі 734261,0 грн., в т.ч. за 2, 3 квартали 2004 року в сумі 28159,00 грн., за березень-грудень 2005 року в сумі 402902,00 грн., за січень-грудень 2006 року в сумі 303200,00 грн.

Податковим органом вказано, що суми завищеного податкового кредиту та заниженого податкового зобов'язання встановлені на підставі виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача, актів виконаних робіт, податкових накладних на продаж.

Штрафні санкції застосовані за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням визначені на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у зв'язку із самостійним донарахуванням контролюючим органом податку на додану вартість в сумі 813292,00 грн., а також на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього закону - за неподання позивачем податкової декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю. Податковий орган встановив, що у 2004 році позивач мав загальну суму від операцій з поставки товарів (послуг) більше 300000 грн., тому для нього податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, а не кварталу.

Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про проведення перевірки, обмеження, визначені п.17.2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , не можуть бути застосовані в рамках спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, порядок самостійного виправлення помилок був визначений нормами п. 5.1 та п. 17.2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі - Закон № 2181-III).

Відповідно до п. 5.1 Закону № 2181-III якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до абз. 1 п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-III платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, передбачене у п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними в законі.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач впродовж перевіряємого періоду надавав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість квартально.

Контролюючим органом встановлено, що у 2004 році ФОП ОСОБА_3 мав загальну суму від здійснення послуг та поставки товарів більше 300 000,00 грн. Податкові декларації з податку на додану вартість з 2005 року позивач помісячно не надавав.

Разом з цим, у період проведення перевірки, ФОП ОСОБА_3 були подані декларації з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 2004 року (січень, серпень), 2005 року (березень, квітень, червень-грудень), 2006 року (січень, березень - червень, серпень-грудень) та 2007 року (січень-березень), які не були прийняті відповідачем до уваги в зв'язку з пропуском строку для їх подання.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до копій листків непрацездатності, в період з 12.06.2007 по 14.07.2007 позивач знаходився на лікарняному (тяжка хвороба серця, що призвела до 2 групи інвалідності). При цьому, перевірка позивача була проведена в термін з 02.07.2007 по 10.07.2007, тобто в період знаходження позивача на лікарняному.

Доказів про належне повідомлення позивача про проведення перевірки матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про проведення перевірки, обмеження, визначені п.17.2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , не можуть бути застосовані в рамках спірних правовідносин.

Податковим органом, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено перед судом правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та не спростовано правильності висновків суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: