Постанова

від 31.10.2017 по справі 826/14058/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2017 року № 826/14058/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акваарт Україна

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Акваарт Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 003701402, № 0003711402, № 0003721402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Враховуючи зазначене, ухвалою Суду від 22.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017, яке в подальшому було відкладено на 12.09.2017 у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Позивач звернувся до Суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки №103/26-15-14-02-01/33637667 від 25.03.2016, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДФС №14091/6/99-99-11-01-01-25 від 29.06.2016, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0003701402, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 188.1, 198.1-198.3, 198.6, 200.1, 200.2, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 4 457 823 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2 971 882 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 485 941 грн;

- 0003711402, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.3, 200.1, 200.2 зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за червень 2014 року в сумі 11 458 грн;

- 0003721402, яким позивачу за порушення п.п.134.1.1, 138.1.1, 138.2, 139.1.9, 149.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 8 385 528 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 5 590 352 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 795 176 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах:

1) заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок не визнання податкових декларацій з ПДВ за вересень-жовтень 2014 в якості податкової звітності;

2) завищення позивачем витрат на збут (рядок 06.2 декларації за 2014) по транспортним послугам (ТОВ Авто-Алекс , ТОВ Атом Сталь , ТОВ Протектід , внаслідок неналежно оформлених ТТН) та послугам з отримання друкарської продукції (ТОВ Оберон торг внаслідок обриву постачання );

3) безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ АДАФЕРОН , ТОВ ВД БУДПОСТАЧ , ТОВ ТОРГКОМПЛЕКТПОСТАЧ , ТОВ ДЕЛВА ЛТД , ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ , ТОВ ПРОТЕЙ-ГРУП , ТОВ БУД-ІН-СЕРВІС , ТОВ ТД ДЕМОС , ТОВ ТГС - 2012 , ТОВ МІРАДОН ІН ТРЕЙД , ТОВ КЛОНДАЙК-ЛТ , ТОВ ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ ТОРГ-СЕРВІС , ТОВ ДЕВКАЛІОН ГРУП .

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку обставинам безтоварності господарських операцій між позивачем і зазначеними вище контрагентами, Суд зазначає наступне.

Безтоварність господарських операцій вбачається контролюючому органу з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, відсутність у контролюючого органу інформації про основні засоби контрагентів та обрив постачання товарів по ланцюгу постачання товарів на контрагентів та в подальшому на позивача, відповідно до реєстру податкових накладних.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена на підставі податкової інформації, що міститься в АІС контролюючого органу, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується посилань на акти про неможливість проведення звірок контрагентів позивача, слід зазначити, що неможливість звірки свідчить про відсутність у контролюючого органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки.

В силу вимог пп. 73.5.3. ПК України та п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232, зустрічна звірка може бути ініційована контролюючим органом, що здійснює перевірку платника податку (позивача), шляхом надіслання до контролюючого органу за місцезнаходженням контрагентів платника податків відповідного запиту.

Дати складання актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача №625/04-62-22-3/38905326 від 10.06.2014, № 764/26-55-22-07/33637667 від 13.08.2014, №621/223/38905352 від 10.06.2014, №2153/04-62-22-3/35396158 від 06.08.2014, тощо, свідчать на користь того, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку та проводилась за власною ініціативою та на власний розсуд ДПІ за місцем реєстрації контрагентів. Наведене вказує на порушення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагентів та на те, що акти про неможливість звірки складені з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування до них положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не приймаються.

Тобто, з наведеного вбачається, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки є доказом, здобутим з порушенням закону та відповідно ч. 3 ст. 70 КАС України судом не береться до уваги в якості доказу на обґрунтування висновків Акту перевірки, складеного відносно позивача, що у свою чергу вказує на те, що висновки Акту перевірки не містять в собі достатніх обставин, які б давали відповідачу підстави для формування висновків про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Разом з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем та зазначеними вище контрагентами було укладено ряд однотипних договорів купівлі-продажу (поставки) товарів (піддонів, картонних коробів та сантехнічних виробів).

Зокрема, на підставі договору №УК-1п від 21.04.2014, укладеного між ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ (Постачальник) та ТОВ АКВААРТ Україна (Покупець), сторони дійшли згоди про наступне: постачальник зобов'язується передати у власність Покупця піддони нові (800x1200x145, 1-го сорту), а Покупець прийняти та оплати товар на умовах цього договору.

Ціна товару зазначається у специфікаціях. Загальна вартість договору складається з сум загальних вартостей товару, що вказані у видаткових накладних.

На підставі договору №УК-2104 від 21.04.2014, укладеного між ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ (Постачальник) та ТОВ АКВААРТ Україна (Покупець), сторони дійшли згоди про наступне: постачальник зобов'язується передати у власність Покупця коробки (720x165x260), а Покупець прийняти та оплати товар на умовах цього договору. Ціна товару зазначається у специфікаціях. Загальна вартість договору складається з сум загальних вартостей товару, що вказані у специфікаціях.

На підставі договору №Т-14/04 від 14.04.2014, укладеного між ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ (Постачальник) та ТОВ АКВААРТ Україна (Покупець), сторони дійшли згоди про наступне: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (сантехніка в асортименті), а Покупець зобов'язується прийняти та оплати товар на умовах цього договору. Ціна товару зазначається у специфікаціях. Загальна вартість договору складається з сум загальних вартостей товару, що вказані у специфікаціях.

Поставка товару за вказаними договорами підтверджується належним чином завіреними копіями: договору поставки № УК-2104 від 21.04.2014 зі специфікацією № 1 від 21.04.2014, видатковою накладною № РН-0000065 від 29.04.2014, податковою накладною №75 від 29.04.2014; Договору купівлі-продажу №УК-1п від 21.04.2014 зі специфікацією № 1 від 21.04.2014, видатковою накладною № РН-0000063 від 29.04.2014, податковою накладною № 74 від 29.04.2014; договору поставки №Т-14/04 від 14.04.2014 зі специфікаціями № 1 від 25.04.2014, № 2 від 28.04.2014, №3 від 30.04.2014, видатковими накладеними накладними №РН-0000208 від 30.04.2014, № РН-0000069 від 28.04.2014, № РН-0000062 від 25.04.2014, податковими накладними № 64 від 25.04.2014, №70 від 28.04.2014, №228 від 30.04.2014.

В даному випадку посилання контролюючого органу в акті перевірки (а.с.49 том 1) на те, що ПН №228 від 30.04.2014 не зареєстрована в ЄРПН, внаслідок чого позивач позбавлений права на віднесення сум по даній ПН до відповідних показників податкової звітності, Судом відхиляються, враховуючи наступне.

Дійсно, вказана ПН не була зареєстрована постачальником в ЄРПН, що позивачем не заперечується.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Під час складання податкової звітності ТОВ Акваарт Україна враховано данні податкової накладної № 228 від 30.04.2014, з огляду на те, що 19.05.2014 разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2014 року позивачем подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві заяву зі скаргою (Додаток 8 до податкової декларації з ПДВ) на постачальника.

Зазначена податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками (у тому числі з заявою про порушення ТОВ Український капітал порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 228 від 30.04.2014) була прийнята ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві, що підтверджується відповідною квитанцією № 2 від 19.05.2014.

При цьому, контролюючим органом під час розгляду справи не надано доказів того, що ТОВ Український капітал у власній податкові звітності не було відображено податкове зобов'язання з ПДВ по виданій податкові накладній №228 від 30.04.2014.

Таким чином, Суд приходить до висновку про те, що ТОВ Акваарт Україна , у відповідності до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України правомірно включено зазначену в податковій накладній № 228 від 30.04.2014 суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за квітень 2014 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ ВД Будпостач , Суд зазначає наступне.

В перевіряємому періоді між позивачем і вказаним контрагентом укладено договори № 2/кК/11 від 12.11.2014, №1/пп/11 від 10.11.2014, №281 від 28.10.2014 про поставку картонних коробок, піддонів нових та сантехніки в асортименті укладено в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ ВД Будпостач .

Поставка товарів від вказаного контрагента на позивача підтверджується належним чином завіреними копіями: договору поставки № 2/кк/11 від 12.11.2014 зі специфікаціями №1 від 12.11.2014, № 2 від 12.11.2014, видатковими накладними № 281 від 28.11.2014, № 272 від 27.11.2014; договору купівлі - продажу № 1/пп/11 від 10.11.2014 зі специфікацією № 1 від 10.11.2014, видаткових накладних № 252 від 25.11.2014, № 262 від 26.11.2014, договору поставки № 281 від 28.10.2014 зі специфікаціями №1 від 25.11.2014, №2 від 26.11.2014, №3 від 27.11.2014, №4 від 28.11.2014, №5 від 15.12.2014, №6 від 16.12.2014, №7 від 18.12.2014, №8 від 19.12.2014, видаткових накладних № 271 від 27.11.2014, № 261 від 26.11.2014, №251 від 25.11.2014, № 282 від 28.11.2014, № 191 від 19.12.2014, № 184 від 18.12.2014, №161 від 16.12.2014, № 151 від 15.12.2014 та податкових накладних № 282 від 28.11.2014, №281 від 28.11.2014. № 272 від 27.11.2014, №271 від 27.11.2014, № 262 від 26.11.2014, №261 від 26.11.2014, №252 від 25.11.2014, №251 від 25.11.2014, № 191 від 19.12.2014, №184 від 18.12.2014, №161 від 16.12.2014, №151 від 15.12.2014.

Також Судом встановлено, що на підставі Договору №Уит-809 від 08.09.2014, укладеного між ТОВ Торгкомплект Постач (Постачальник) та ТОВ АКВААРТ Україна (Покупець), сторони дійшли згоди про наступне: постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (сантехніка в асортименті), а Покупець зобов'язується прийняти та оплати товар на умовах цього договору. Ціна товару зазначається у специфікаціях. Загальна вартість договору складається з сум загальних вартостей товару, що вказані у специфікаціях. Термін дії договору - до 31.08.2015 із можливістю автоматичної пролонгації.

Виконання умов даного договору в частині поставки товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу з № Уит-809 від 08.09.2014 зі специфікацією №1 від 29.09.2014, видаткової накладної № 2903 від 29.09.2014, товарно-транспортної накладної від 29.09.2014 № РН2903 та податкової накладної №2903 від 29.09.2014.

На підставі договорів № Д-01 від 08.01.2014 та №ДА-02 від 13.01.2014, укладених між ТОВ ДЕЛВА ЛТД (Постачальник) та ТОВ АКВААРТ Україна (Покупець), сторони дійшли згоди про наступне: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця піддони нові (800x1200x145, 1-го сорту) та коробки (720х165х260), а Покупець зобов'язується прийняти та оплати товар на умовах цього договору. Ціна товару зазначається у специфікаціях. Загальна вартість договорів складається з сум загальних вартостей товару, що вказані у видаткових накладних.

Поставка товару за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору поставки від 08.01.2014 № Д-01 зі специфікацією № 1 від 08.01.2014, товарно-транспортною накладною №Р87 від 20.01.2014, видатковою накладною №87 від 20.01.2014; договором купівлі-продажу № ДА-02 від 13.01.2014 зі специфікацією №1 від 13.01.2014, видатковою накладною № 88 від 20.01.2014, товарно-транспортною накладною № Р88 від 20.01.2014 та податковими накладними до цих договорів №87 від 20.01.2014, №88 від 20.01.2014.

Відповідно до умов договору № 01/14 від 30.12.2013, укладеного між ТОВ Протей-Груп (Постачальник) і ТОВ Акваарт Україна (Покупець), сторони дійшли згоди про те, що постачальник зобов'язується поставити сантехнічні вироби, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Умови поставки - за згодою сторін. Ціна договору зазначається в специфікаціях. Загальна вартість договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних.

Виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями: договору поставки № 01/14 від 30.12.2013 зі специфікаціями №1 від 21.01.2014, №2 від 22.01.2014, №3 від 31.01.2014, №4 від 19.03.2014, №5 від 20.03.2014, №6 від 21.03.2014, №7 від 27.03.2014, №8 від 28.03.2014. №9 від 31.03.2014, видатковими накладними № РН-0001041 від 31.03.2014, № РН-0000143 від 30.01.2014, № РН-0000054 від 22.01.2014, № РН-0000053 від 21.01.2014, №РН-0001019 від 19.03.2014, № РН-0001020 від 20.03.2014, РН-0001021 від 21.03.2014, №РН-0001039 від 27.03.2014, № РН-0001040 від 28.03.2014, товарно-транспортними накладними № РН- 1041 від 31.03.2014, № РН-1040 від 28.03.2014, № РН-1039 від 27.03.2014, № РН-1021 від 21.03.2014, № РН-1020 від 20.03.2014, РН-1019 від 19.03.2014 та податковими накладними № 155 від 31.01.2014, №54 від 22.01.2014, № 53 від 21.01.2014, № 91 від 31.03.2014, № 90 від 28.03.2014, № 89 від 27.03.2014, № 62 від 21.03.2014, №60 від 19.03.2014, № 61 від 20.03.2014.

Аналогічним чином, відповідно до умов договору поставки №АУ-1009 від 10.09.2014 позивач (покупець) та ТОВ Адафером (постачальник) дійшли згоди про те, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність позивача сантехнічні вироби, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Поставка товару за даним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу № АУ-1009 від 10.09.2014 зі специфікаціями №1 від 22.09.2014, №2 від 25.09.2014, №3 від 26.09.2014, видатковими накладними № 796 від 26.09.2014, № 754 від 25.09.2014, №636 від 22.09.2014, товарно-транспортними накладними: №РН636 від 22.09.2014, № РН754 від 25.09.2014, № РН796 від 26.09.2014 та податковими накладними до цього Договору: №636 від 22.09.2014, №796 від 26.09.2014, №754 від 25.09.2014.

Також між ТОВ БУД-ІН-СЕРВІС (Постачальник) та ТОВ Акваарт Україна (Покупець) укладено договір купівлі продажу від 11.07.2014 року Т-11073, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями договору купівлі-продажу № Т-11073 від 11.07.2014 зі специфікацією №1 від 29.07.2014, видатковою накладною № 652 від 29.07.2014. товарно-транспортною накладною №Р652 від 29.07.2014 та податковою накладною від 29.07.2014 №652.

На підставі договорів №УК-1 від 21.04.2014 та №УК-2104 від 21.04.2014, що укладені в перевіряємому періоді між позивачем (покупець) і ТОВ ТД Демос (Постачальник), сторони дійшли згоди про те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця піддони нові та коробки, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями договорів купівлі-продажу зі специфікаціями №1 від 10.03.2014, №2 від 25.03.2014, видатковими накладними № 91 від 25.03.2014, № 90 від 24.03.2014, товарно-транспортними накладними № 91 від 25.03.2014, № 90 від 24.03.2014; специфікацією №1 від 10.03.2014, видатковою накладною № 92 від 26.03.2014, товарно-транспортною накладною № 92 від 26.03.2014 та податковими накладними до цих договорів: №92 від 26.03.2014, №91 від 25.03.2014, №90 від 24.03.2014.

Аналогічні за змістом договори про поставку сантехніки в асортименті укладені в подальшому в перевіряємому періоді між позивачем і: ТОВ ТГС-2012 (договір №55Ит від 05.05.2014); ТОВ Мірадон Ін Трейд (договір №Т-10072 від 10.07.2014); ТОВ Клондайк-ЛТ (договір №Т-107 від 02.06.2014); ТОВ ДК торг-Сервіс (договір №401 від 04.08.2014); ТОВ Девкаліон груп (договір №16/12 від 16.12.2014).

Виконання умов договору з ТОВ ТГС-2012 підтверджується завіреними копіями: договору поставки № 55Ит від 05.05.2014 зі специфікаціями №1 від 28.05.2014, №2 від 29.05.2014, №3 від 30.05.2014 та видатковими накладними № 47 від 30.05.2014, № 46 від 29.05.2014, № 45 від 28.05.2014, товарно-транспортними накладними № Р47 від 30.05.2014, №Р46 від 29.05.2014 та податковими накладними до цього договору: №97 від 28.05.2014, № 98 від 29.05.2014, № 99 від 30.05.2014.

Виконання умов договору з ТОВ Мірадон Ін Трейд підтверджується завіреними копіями: договору купівлі-продажу № Т-10072 від 10.07.2014 зі специфікацією №1 від 28.07.2014, видатковою накладною № 807 від 28.07.2014, товарно- транспортною накладною №Р807 від 28.07.2014 та податковою накладною № 807 від 28.07.2014.

Виконання умов договору з ТОВ Клондайк-ЛТ підтверджується завіреними копіями: договору купівлі-продажу № Т-107 від 02.06.2014 зі специфікаціями №1 від 26.06.2014, №2 від 27.06.2014, видатковими накладними № 206 від 27.06.2014, №198 від 26.06.2014, товарно-транспортною накладною № Р206 від 27.06.2014 та податковими накладними №206 від 27.06.2014, № 198 від 26.06.2014.

Виконання умов договору з ТОВ ДК Торг Сервіс підтверджується завіреними копіями: договору купівлі-продажу № 401 від 04.08.2014 зі специфікаціями №1 від 27.08.2014, №2 від 28.08.2014, видатковими та податковими накладними № 318 від 27.08.2014, № 332 від 28.08.2014.

Виконання умов договору з ТОВ Девкаліон Груп підтверджується завіреними копіями: договору поставки № 16/12 від 16.12.2014 зі специфікацією №1 від 31.12.201, видатковою, податковою та транспортною накладними від 31.12.2014.

Здійснення позивачем оплати за вказаними вище договорами поставки підтверджується завіреними копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 59-150 том 3).

З приводу обставин щодо перевезення товарів, придбаних позивачем у зазначених вище контрагентів, Судом встановлено наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Договору на проведення транспортно-експедиторських послуг № Тр1604/01 від 16,04.2014, укладеного позивачем з ТОВ Авто-Алекс , останнє здійснювало: 1) перевезення Товару, придбаного позивачем у ТОВ ТГС-2012 на підставі товарно-транспортних накладних: №Р45 від 28.05.2014, № Р46 від 29.05.2014, № Р47 від 30.05.2014, внаслідок чого між сторонами було укладено Акт здачі-приймання робіт про транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 39 360,00 грн та отримано ТОВ Акваарт Україна податкову накладну № 720 від 30.05.2014; 2) перевезення придбаного позивачем у ТОВ Український капітал товару на підставі товарно-транспортних накладних: № РН-63 від 20.04.2014, № РН- 65 від 29.04.2014, № РН-62 від 25.04.2014, № РН-69 від 28.04.2014, № РН-208 від 30.04.2014, внаслідок чого між сторонами було укладено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) про транспортно-експедиторські послуги № 546 від 30.04.2014 на загальну суму 48 000,00 грн., а ТОВ Акваарт Україна отримало податкову накладну № 546 від 30.04.2014.

Відповідно до Договору про транспортно-експедиторські послуги № 0506/1 від 05.06.2014, укладеного позивачем з ТОВ ПРОТЕКТІД , останнє здійснювало перевезення: 1) товару, придбаного ТОВ Акваарт Україна у ТОВ Клондайк-ЛТ на підставі товарно-транспортних накладних № Р206 від 27.06.2014, № Р198 від 26.06.2014, № Р652 від 29.07.2014; 2) товару, придбаного позивачем у ТОВ Мірадон ін Трейд на підставі товаро транспортної накладної № Р807 від 28.07.2014, внаслідок чого між сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2014 № 604 на загальну суму 27 360,00 грн, від 31.07.2014 № 710 на загальну суму 27 360,00 грн, а ТОВ Акваарт Україна отримало податкові накладні від 27.06.2014 № 604 та від 31.07.2014 № 710.

Відповідно до умов Договору про транспортно-експедиторські послуги № 801-АУ від 08.01.2014, укладеного позивачем з ТОВ АТОМ-СТАЛЬ , останнє здійснювало: 1) перевезення товарів, придбаних позивачем у ТОВ ДЕЛВА ЛТД на підставі товарно-транспортних накладних № Р87 від 20.01.2014, № Р88 від 20.01.2014; 2) перевезення товарів, придбаних позивачем у ТОВ Протей - Груп на підставі товарно-транспортних накладних № РН-54 від 22.01.2014, № РН-53 від 21.01.2014, №Р143 від 31.01.2014, № РН-1021 від 21.03.2014, № РН-1020 від 20.03.2014, № РН- 1019 від 19.03.2014, №РН-1039 від 27.03.2014, № РН-1040 від 28.03.2014, № РН-1041 від 31.03.2014; 3) перевезення товарів, придбаних позивачем у ТОВ ТД ДЕМОС на підставі товарно-транспортних накладних № 92 від 26.03.2014, № 90 від 24.03.2014, № 91 від 25.03.2014, внаслідок чого між сторонами було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за транспортно-експедиторські послуги від 31.01.2014 № 572 на загальну суму 64 800,00 грн, від 24.03.2014 № 271 на загальну суму 36 000,00 грн, від 31.03.2014 № 392 на загальну суму 73 800,00 грн, а ТОВ Акваарт Україна отримало податкові накладні № 572 від 31.01.2014, № 271 від 24.03.2014, №392 від 31.03.2014.

Згідно з умовами Договору перевезення, що укладений позивачем з ФОП Петюх Г.М. , останній здійснював перевезення: 1) товарів, придбаних позивачем у ТОВ ВД Будпостач на підставі товарно-транспортних накладних № Р281 від 28.11.2014, Р272 від 27.11.2014, № Р271 від 27.11.2014, № Р262 від 26.11.2014, № Р261 від 26.11.2014, № Р252 від 25.11.2014, № Р251 від 25.11.2014, № Р191 від 19.12.2014, № Р184 від 18.12.2014, № Р161 від 16.12.2014, № Р151 від 15.12.2014; 2) товарів, придбаних позивачем у ТОВ Девкаліон груп на підставі товарно-транспортної накладної №Р390 від 31.12.2014, внаслідок чого між сторонами було підписано Акт про транспортні послуги від 28.11.2014 на загальну суму 6360,00 грн та Акт про транспортні послуги від 31.12.2014 на загальну суму 11520,00 грн.

Зазначені вище перевізні (ТТН) та первинні бухгалтерські (акти виконаних робіт (наданих послуг)) документи сприймаються Судом як додаткові докази товарності спірних господарських операцій з поставки товару позивачу контрагентами-постачальниками та одночасно належні та допустимі докази, що підтверджують правомірність віднесення позивачем до витрат на збут (рядок 06.2 декларації за 2014) сум по транспортним послугам, отриманим від ТОВ Авто-Алекс , ТОВ Атом Сталь , ТОВ Протектід .

При цьому, не прийняття контролюючим органом до уваги ТТН та актів виконаних робіт (наданих послуг) по транспортним послугам, внаслідок відсутності в ТТН конкретно визначеної адреси відпуску, а також дати на номеру довіреності, на переконання Суду, є безпідставним, з урахуванням наступного.

Як передбачено п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 5 грудня 2013 року № 983), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктами 11.4-11.9 вказаних Правил, які врегульовують питання оформлення документів на перевезення, визначено, що Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв.

Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного).

Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Вказані правила не передбачають обов'язковості зазначення в ТТН точної адреси складу. До того ж, форма ТТН, що міститься в додатку 7 Правил в графі Пункт навантаження , передбачає зазначення місцезнаходження пункту навантаження, при цьому, про обов'язковість зазначення точної адреси складу не йдеться.

Посилання контролюючого органу на відсутність в графі ТТН відпуск за довіреністю вантажоодержувача дати та номеру виданої довіреності, Судом відхиляються, адже, як пояснив представник позивача та підтверджується матеріалами справи, Товар від постачальників доставляв перевізник, відповідно до договорів перевезення, якого замовляє покупець (позивач). Фізично товар отримував водій, який не значиться у штаті покупця, а отже довіреності на водіїв не виписувались.

До того ж, наявність певних недоліків у документах, на яких фактично ґрунтується акт перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно подальшого використання приданих товарів в рамках власної господарської діяльності, судом встановлено, що сантехнічні вироби, коробки та інші товари були реалізовані ТОВ Акваарт Україна покупцям, а саме: ТОВ Акваарт-Південно-Захід та ТОВ Аква Глобал Трейд , про що були складені відповідні видаткові та податкові накладні, а також ТТН (а.с.19-153 том 5, а.с. 223-298 том 5, а.с. 1-293 том 6, а.с. 1-216 том 7).

При цьому, самими перевіряючими в акті перевірки зазначено про те, що середня націнка на товар за перевіряємий період склала 15%-18% з включенням витрат на оплату праці, оренду та транспортно-заготівельні витрати, тобто, в акті перевірки зазначено про економічну вигоду та визначено її еквівалент - 13% на одиницю товару (ст.10 акту перевірки).

Доводи контролюючого органу з приводу безпідставності віднесення позивачем до витрат на збут витрат в сумі 180 000 грн по взаємовідносинам позивача з ТОВ Оберон Торг , судом відхиляються, враховуючи наступне.

В даному випадку (а.с. 92 том 1) контролюючий орган посилається на те, що відповідно до податкової інформації ТОВ Оберон торг не є виробником друкарської продукції, втім, не обґрунтовуючи вказані доводи жодними доказами, окрім посилань на обрив постачання .

Разом з цим, як під час перевірки так і до матеріалів справи позивачем надано договір на виготовлення друкарської продукції, що укладений з ТОВ Оберон торг , акт виконаних робіт від 20.01.2014 №26 та ПН від 20.01.2014 №41, що підтверджують виготовлення даний контрагентом каталогів торгової марки АМРМ (сантехнічна продукція).

Суд погоджується з доводами позивача щодо існування наміру сторін на вчинення реального правочину - виготовлення друкарської продукції, адже позивач займається продажем сантехнічної продукції, а отже виготовлення каталогів сантехнічної продукції пов'язано з господарською діяльністю позивача. На підтвердження реалізації продукції ТМ АМРМ позивачем додатково до матеріалів справи надано сертифікати якості на продукцію вказаної ТМ та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.10.2013 №05.03.02.-03/95602, №05.03.02-03/95603, тощо.

Суд приймає до уваги те, що акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних бухгалтерських та податкових документах по взаємовідносинам позивача з ТОВ Оберон торг , окрім посилань на обрив ланцюга .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались/зменшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу з приводу заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок не визнання податкових декларацій з ПДВ за вересень-жовтень 2014 в якості податкової звітності, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Так, в п. 4.2.1. Акту перевірки зазначається про заниження ТОВ Акваарт Україна податкових зобов'язань за вересень - жовтень 2014 року на суму 2301936 грн, яке відбулося внаслідок порушення ТОВ Акваарт Україна п. 49.1, 49.2, ст. 49, п.п.54.3.1., п. 54.3, ст. 54 чинного на час проведення перевірки Податкового кодексу України.

Зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст.49).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2,ст.49).

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (п.п. 54.3.1., п. 54.3, ст. 54)

Викладені в Акті обставини порушення ТОВ Акваарт Україна п. 49.1, 49.2, ст. 49, п.п. 54.3.1., п. 54.3, ст. 54 Податкового кодексу України не відповідають дійсності, оскільки на час проведення ГУ ДФС у м. Києві перевірки ТОВ Акваарт Україна , податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2014 року були подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва, що підтверджується наявністю відповідних квитанцій про отримання.

Зокрема, декларація з ПДВ за вересень 2014, що подана позивачем з порушення граничних строків подання податкової звітності, прийнята ДПІ 19.12.2014 о 12:34, що підтверджується квитанцією №2 (J0200114); Аналогічним чином підтверджується подання позивачем податкової декларації за жовтень 2014.

В підтвердження власної правової позиції в цій частині відповідачем до матеріалів справи не надано доказів не прийняття чи не визнання вказаних податкових декларацій.

За таких обставин твердження відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок не визнання податкових декларацій з ПДВ за вересень-жовтень 2014 в якості податкової звітності спростовується належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 003701402, № 0003711402, № 0003721402 Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути судові витрати в сумі 192 822 (сто дев'яності дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн 12 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Акваарт Україна (код ЄДРПОУ 33637667) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович