Постанова

від 07.11.2017 по справі 904/3735/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 904/3735/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуНовоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі№904/3735/17 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомНовоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" простягнення 5 776,12 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 5 776,12 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у справі № 904/3735/17 (суддя Ніколенко М.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 904/3735/17 (у складі головуючого судді Кузнецової І.Л., суддів Подобєда І.М., Широкобокової Л.П.) замінено позивача по справі - управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області його правонаступником, яким є Новоодеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у справі № 904/3735/17 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Новоодеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 904/3735/17, прийняти нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони у справі не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05.01.2010 між управлінням Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області (Фондом) та ПАТ КБ"ПриватБанк" (банком) укладено договір №4, на підставі якого банк зобов'язався виконувати функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.

Згідно з ст. 7 договору, якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, банк не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляє про це письмово органи Фонду.

Відповідно до параграфу 4 ст. 8 договору суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, банк повертає органам Фонду за їх письмовим розпорядженням не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

В управлінні Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області з 20.04.1997 перебував на обліку та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянин ОСОБА_4, 1937 року народження.

Пенсіонер отримував пенсію через Єланецьке відділення МРУ ПАТ"ПриватБанк", що підтверджується відомостями про зарахування пенсій на поточні рахунки в ПАТ КБ "ПриватБанк".

У жовтні 2012 ПАТ КБ"ПриватБанк" повідомило Фонд про факт неотримання пенсій ОСОБА_4 більше року.

У червні 2013 родичами ОСОБА_4 надано Фонду лікарське свідоцтво про його смерть №18 від 28.11.2012, видане Жовтневим відділом Миколаївського облбюро СМЕ, в якому зазначено дату смерті 08.01.2011. На момент звернення з позовом в відділі реєстрації актів цивільного стану смерть не зареєстрована.

20.06.2013 Фондом направлено листа №2031/02-2 до Єланецького відділення Приватбанку про повернення перерахованої пенсії ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 31.10.2012 в сумі 19 761 грн 02 коп. разом з нарахованими на нею відсотками, номер вкладу 11700195 у зв'язку зі смертю. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

У відповідь на лист банк повернув кошти зараховані на рахунок ОСОБА_4 в межах наявного залишку в сумі 16 123 грн 25 коп. за період з 01.08.2011 по 31.10.2011, з яких: 13 984 грн 90 коп.- пенсія, 2 138 грн 35 коп. - відсотки банку.

У зв'язку з тим, що банк не повернув Фонду пенсію в сумі 5 776,12 грн, перераховану Фондом банку для виплати ОСОБА_4 за період з 01.02.2011 по 01.08.2011, Фонд звернувся з позовом до суду про стягнення 5 776,12 грн, як таких, що безпідставно зберігаються банком, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що банком в порушення п. 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах повернуто на рахунок Фонду кошти в межах наявного залишку на рахунку ОСОБА_4 в сумі 16 123,25 грн пізніше встановленого строку на 75 днів, а також, що банком не повернуто Фонду 5 776,12 грн суми пенсії, яку було знято з рахунку після смерті пенсіонера ОСОБА_4

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках визначено у Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п.3, 4 Порядку виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються, зокрема, між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.

Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за місцем проживання одержувачів у населених пунктах, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Пунктом 7.1.2. статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком відбувається на підставі договору банківського рахунку.

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦК України).

Відповідно до п.п.1.4, 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно визначень наведених у п.п. 1.38, 1.39 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

На підставі п. 26.4. ст. 26 вказаного Закону у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Пунктом 22.9 статті 22 Закону передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

За приписами п.13 названого вище Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Згідно з поясненнями банку, пенсійні кошти, які були перераховані на рахунок померлого протягом 01.02.2011-01.08.2011 отримувалися в банкоматі м.Миколаєва.

З приписів п.1.6 Інструкції вбачається, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Таким чином, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на наведені правові норми, вірним є твердження судів попередніх інстанцій, що банк, як такий, що не являється власником грошових коштів перерахованих позивачем на рахунок пенсіонера, не вправі розпоряджатися такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта. При цьому, обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі здійснити повне чи часткове списання грошових коштів з особового рахунку клієнта) виникає лише у передбачених законодавством випадках.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно виписки по карті клієнта, станом на день оброблення розпорядження позивача, на рахунку ОСОБА_4 перебували кошти в сумі 16 123,25 грн, які і були повернуті на рахунки Фонду.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність спірних грошових коштів на поточному рахунку одержувача, станом на день отримання банком повідомлення про його смерть, унеможливило виконання вимоги Фонду про повернення йому цих коштів відповідно до умов договору №4 від 05.01.2010. Банк діяв в межах чинного законодавства та умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судами вірно зазначено, що у даному випадку спірну суму отримав не банк, а інші особи. Таким чином, кошти перераховані на рахунок фізичної особи за договором, не можуть бути стягнуті з відповідача, як безпідставно отримані, на підставі ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що позивачем не доведено наявності обставин передбачених ст. 1212 ЦК України для стягнення з банка оспрюваної суми, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 776,12 грн.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 904/3735/17.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у справі № 904/3735/17 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова