Рішення

від 07.11.2017 по справі 904/8364/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.2017 Справа № 904/8364/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Плюс", м. Київ

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь Донецької області

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 42 019 грн. 60 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Лісовий Д.О. - представник, дов. від 15.02.2016р. №2;

від відповідача-1: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача-2: не з'явився, не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням заяви (вх.№58439/17 від 27.10.2017р.) про зменшення позовних вимог просить стягнути солідарно з відповідачів-1,-2 42 019 грн. 60 коп., що складає 34 908 грн. 72 коп. - заборгованості за обладнання, поставлене на підставі договору від 28.12.2016р. №15 (на придбання технологічного обладнання), 2 993 грн. 33 коп. - пені, 798 грн. 13 коп. - три відсотки річних та 3 319 грн. 42 коп. - інфляційного збільшення.

Відповідач-1 у відзивах (вх.№54325/17 від 04.10.2017р., вх.№54963/17 від 09.10.2017р.) на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що: - приймання обладнання за якістю проводиться згідно Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7, а саме на складі покупця; - у ході приймання продукції було виявлено невідповідність обладнання умовам Договору, про що були складені акти від 21.03.17р. №1740 та від 12.06.2017р. №3761, які були направлені на адресу позивача електронною поштою; - позивача було повідомлено про те, що його представник може прийняти участь у подальшому прийнятті продукції; - за продукцію, яка відповідала умовам Договору та яку було прийнято приймальною комісію, відповідачем-1 було сплачено 9 911 грн. 64 коп.; - специфікація від 08.02.2017р. №1/1 на суму 270 900 грн. 00 коп. з боку відповідача-1 не підписувалась та відповідно ніякої продукції по ній на адресу відповідача-1 не надходило; - в зв'язку з тим, що заборгованість за основним зобов'язанням відсутня, то і підстав для стягнення інфляційного збільшення , 3% річних та пені немає.

Відповідач-2 відзиву на позов та інших господарських судом документів не надав, у клопотанні (вх.№53620/17 від 02.10.2017р.) про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі відповідача-2 повідомляє, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та щодо них не заперечує, а також просить здійснювати подальший розгляд справи без його участі у зв'язку зі скрутним фінансово-матеріальним становищем.

Позивач у поясненнях (вх.№56677/17 від 18.10.2017р.) на відзив відповідача від 02.10.2017р. зазначає про те, що: - зазначені у відзиві акти від 21.03.2017р. №1740 та від 12.06.2017р. №3761 щодо поставки неякісної продукції складені без участі уповноваженого представника постачальника та на його адресу не направлялися; - продукція була поставлена на підприємство, як зазначає у відзиві сам відповідач 22.02.2017р.; - акти від 21.03.2017р. №1740 та від 12.06.2017р. №3761 були складені пізніше, а не в день поставки продукції, як того вимагає п.16 Інструкції; - відповідач не залучав експертну організацію, як того вимагає п. 20 Інструкції, а також передбачено п. 6.2 Договору; - відповідачем не було надано доказів, що акти від 21.03.2017р. №1740 та від 12.06.2017р. №3761 були складені за участю представника компетентного у визначенні якості отриманого товару; - посилання на Регламент підприємства відповідача є не обґрунтованою та безпідставним, оскільки юридичної сили для позивача він не несе; - в умовах договору такий регламент не передбачений, позивач з ним в обов'язковому порядку не ознайомлювався, отже жодного відношення до нього немає; - 27.07.2017р. відповідачем було сплачено лиш 9 911 грн. 64 коп.; - у платіжному дорученні чітко вбачається що це оплата згідно рахунку від 22.02.2017р. №СФ-0000691 по договору від 28.12.2016р. №15, а не оплата окремих запчастин; - згідно п. 5 Специфікації від 08.02.2017р. №1 до договору, покупець зобов'язується оплатити поставку протягом 7 календарних днів від дати поставки, тобто до 03.03.2017р. включно; - жодних зауважень щодо кількості та якості поставленої продукції до настання строків оплати від відповідача не надходило; - відповідач склав акти вже після настання строків оплати; - акти були направлені позивачу на невідому та нічим не підтверджену електрону адресу; - між сторонами домовленості про ведення ділової переписки електронною поштою не було, в укладеному договорі не зазначено жодної електронної адреси позивача.

Також позивач у клопотанні (вх.№54448/17 від 05.10.2017р.) про відкладення та продовження строків розгляду справи просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання, а також просить продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Суд не вбачає підстав для продовження розгляду справи, оскільки:

- відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, господарський суд може продовжити строк розгляду спору, але не більше, як на п'ятнадцять днів;

- обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смирнова проти України");

- отже, з урахуванням особливостей розгляду справи у господарського суду не виникло необхідності для продовження строку розгляду спору.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№58431/17 від 27.10.2017р.) просить в позовних вимогах відмовити та судове засідання призначене на 01.11.2017р. провести без участі представника відповідача-1.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016р. між відповідачем-1 - Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", як покупцем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Плюс", як постачальником, було укладено договір №15 (на придбання технологічного обладнання) (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання (надалі - обладнання) на умовах, передбачених цим договором.

Договір діє до 31.02.2017р.; закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) відповідно до цього договору (пункт 10.5 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (надалі - специфікація).

Відповідно до пункту 3.2 Договору постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних у специфікаціях відповідно до умов Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010р.

Пунктом 3.3 Договору зазначено, що строки поставки обладнання вказані у специфікаціях; у випадку поставки обладнання відповідно до графіку - графік складається в якості додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Право власності на обладнання та ризики випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати поставки обладнання (пункт 3.6 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані у специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою обладнання.

У пункті 4.3 Договору встановлено, що загальна сума договору визначається, як сумарна вартість обладнання, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Як вбачається сторонами було підписано специфікацію до Договору, у якій узгоджено номенклатуру, виробника, рік виготовлення, якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю без ПДВ (грн), загальну вартість (грн), строки поставки, строки оплати поставлених ресурсів та загальну вартість обладнання поставленого відповідно до умов специфікації, у т.ч від 08.02.2017р. №1 на суму 47 222 грн. 76 коп. (з ПДВ) зі строком поставки - 20 календарних днів з моменту підписання специфікації та строком оплати поставлених ресурсів - 100% протягом 7-ми календарних днів від дати поставки товарно-матеріальних цінностей (а.с. 26).

Згідно пункту 6.1 Договору приймання обладнання за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р №П-6 зі змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДГСТ для даного виду обладнання.

У пункті 6.3 Договору зазначено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання наступні документи: - рахунок на оплату обладнання (оригінал); - транспортні та супровідні документи (в т.ч., товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлене обладнання (оригінал) при поставці автомобільним транспортом; залізничну накладну (копії) при постачанні залізницею); - пакувальні документи (копії); - сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником) (копії); - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіаційної безпеки (в передбачених законодавством випадках) (копії); - акт приймання-передачі обладнання (в 2-х примірниках), оформлений постачальником (оригінал); - інші документи, зазначені в специфікації.

Покупець має право відмовитися від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених в п.6.3 цього договору (пункт 6.4 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу-1 обладнання на загальну суму 44 820 грн. 36 коп., про що свідчать видаткова накладна від 22.02.2017р. №РН-0000691 та експрес-накладна Нової пошти від 23.02.2017р. №10020565153 (а.с. 27, 29).

Як вбачається позивачем відповідачу-1 на оплату поставленого обладнання було виставлено рахунок-фактуру на загальну суму 44 820 грн. 36 коп. від 22.02.2017р. №РН-0000691 (а.с. 28).

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання і надання документів, зазначених у пункті 6.3 цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати поставленого за Договором обладнання є таким, що настав і відповідач-1 повинен був розрахуватися за поставлене обладнання до 03.03.2017р. (включно).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-1 заборгованість за отримане обладнання було сплачено частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 34 908 грн. 72 коп.

08.02.2017р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Плюс", як кредитором, та відповідачем-2 - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як поручителем, було укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129) (надалі - боржник) за договором від 28.12.2016р. №15 (на придбання технологічного обладнання), передбаченим у розділі 2 цього договору (надалі - основний договір).

Згідно пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань у сумі 315 720 грн. 36 коп. в тому числі ПДВ, які складають загальну вартість послуг за основним договором та включаючи сплату неустойки, процентів, інфляційних нарахувань та інших стягнень, що можуть бути застосовані кредитором до боржника у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого кредитором на адресу боржника товару (обладнання).

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як вбачається відповідачем-2 позивачу було спрямовано лист від 07.07.2017р., в якому відповідач-2 визнав заборгованість, яка виникла на підставі договору від 28.12.2016р. №15 (на придбання технологічного обладнання) (а.с. 36).

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачами-1,-2 не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Отже, пеня згідно розрахунку становить 2 993 грн. 33 коп. (з 04.04.2017р. по 02.10.2017р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 3 319 грн. 42 коп. (квітень-вересень 2017р.), а річні - 798 грн. 13 коп. (з 04.03.2017р. по 26.10.2017р.).

Що стосується заперечень відповідача-1 про те, що у ході приймання продукції було виявлено невідповідність обладнання умовам Договору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 6.2 Договору приймання обладнання за якістю проводиться одним з наступних способів, які обираються покупцем: - відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р №П-7 зі змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДЕСТ для даного виду обладнання; - за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем; у разі якщо актом незалежної експертної організації підтверджується невідповідність поставленого обладнання відповідно з умовами цього договору, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати, пов'язані із залученням незалежної експертної організації, протягом трьох банківських днів, або в інший строк, узгоджений сторонами з моменту отримання рахунку покупця, який вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, вказаною в цьому договорі.

У пункті 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р №П-7 (надалі - Інструкція №П-7) передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією.

Відповідно до пункту 20 Інструкції №П-7 при неявці представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (Організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (Відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Пунктом 22 Інструкції №П-7 визначено, що для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (за родом роботи, за освітою, за досвідом трудової діяльності) в питаннях визначення якості та комплектності продукції, яка підлягає прийманню. Матеріально відповідальні і підпорядковані їм особи, а також особи, здійснюють облік, зберігання, приймання та відпуск матеріальних цінностей, як представники громадськості підприємств-одержувачів виділятися не повинні. Зокрема, не можуть виділятися в якості представників громадськості підприємства-одержувача керівники підприємств та їх заступники (і у випадках, коли вони не є матеріально відповідальними особами), працівники відділу технічного контролю, бухгалтери, товарознавці, пов'язані з обліком, зберіганням, відпуском і прийманням матеріальних цінностей, працівники юридичної служби цих підприємств, претензіоністи.

Згідно пункту 29 Інструкції №П-7 за результатами приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пунктах 19, 20 Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

Акт, який встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20, подп. "а", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (пункт 32 Інструкції №П-7).

Відповідачем до матеріалів справи надано акти від 02.03.2017р. №1269 приймання продукції (а.с. 64-65), від 02.03.2017р. №1270 приймання продукції (а.с. 66-67), від 06.03.2017р. №1340 приймання продукції (а.с. 70-71), від 09.03.2017р. приймання продукції до акту від 02.03.2017р. №1269 (а.с. 68-69), про прийняття продукції за накладною від 22.02.2017р. №РН-0000691.

Як вбачається вказані акти приймання продукції складені з порушенням вимог Інструкції П-7, оскільки по-перше, у склад комісії було включено матеріально відповідальну особу комірника ОСОБА_4, по друге, до участі у прийомці продукції не було залучено незалежного представника або представника громадськості, по-третє, вказані акти приймання продукції складені значно пізніше після прийняття продукції відповідачем-1 та не затверджені керівником підприємства - відповідача-1, а тому не є належними доказами у справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідачів-1,-2 солідарно.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, 1; ідентифікаційний код 00191129) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50096, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Плюс" (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 30; ідентифікаційний код 32103250) 34 908 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісім) грн. 72 коп. - заборгованості, 2 993 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 33 коп. - пені, 3 319 (три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 42 коп. - інфляційних нарахувань та 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 13 коп. - річних та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

06.11.2017р.