Рішення

від 02.11.2017 по справі 906/883/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" листопада 2017 р. Справа № 906/883/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 11.09.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №2 від 05.01.2017.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрім-пак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"

про стягнення 76309,22 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 72949,97 грн. основного боргу, 967,63 грн. пені, 241,00 грн. 3% річних, 2150,62 грн. штрафу.

02.11.2017 подано представником позивача заяву (вх.№14286) про стягнення з відповідача судових витрат, що складаються з 1600,00 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, представник просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з 1600,00 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Також, представник заперечив проти стягнення з відповідача 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрім-пак" (постачальник/позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №00028 (а.с. 15-19), відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві поліамідну оболонку, кліпсу та ін. (товар), а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 7.2. договору ціна товару, який входить у партію поставки, узгоджується та вказується сторонами у накладній на товар, де

Ціна - Індекс Кі * суму товарів у накладній на товар, де

Індекс Кі - це результат співвідношення офіційного обмінного курсу євро до гривні, встановленого НБУ на день оплати товару, з офіційним обмінним курсом євро до гривні, встановленим НБУ на день, в який виставлявся рахунок на оплату товару. При зміні ціни на товар, що є предметом даного договору, постачальник зобов'язаний у термін за 14 календарних днів сповістити про зміну, що сталася, покупця шляхом подання нового прайс-листа.

Сума цього договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних та не може перевищувати 1200000,00 грн. (п.п. 7.4. договору).

Пунктом 8.2. договору визначено, що покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Згідно п.п. 9.4. договору у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п.п. 8.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 3% від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Цей договір діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від його виконання (п.п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 72949,97 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії відповідних видаткових накладних (а.с. 21, 23, 25, 27, 39).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 72949,97 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що видаткова накладна №0000389 від 16.08.2017 на суму 1262,16 грн. підлягає оплаті протягом 60 календарних днів, тобто до 16.10.2017.

Отже строк оплати видаткової накладної №0000389 від 16.08.2017 станом на дату подачі позову до суду (05.10.2016) не настав, тому заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 1262,16 грн. по видатковій накладній №0000389 від 16.08.2017 є передчасним. Таким чином задоволенню позовні вимоги в цій частині не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 71687,81 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 967,63 грн. пені, 241,00 грн. 3% річних, 2150,62 грн. штрафу.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 967,63 грн., тоді як суд вважає вірним нарахування в сумі 1002,20 грн., з яких :

314,32 грн., нарахованих на 14340,86 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000188 за період з 01.08.2017 по 04.10.2017;

557,30 грн., нарахованих на 28549,00 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000204 за період з 08.08.2017 по 04.10.2017;

49,10 грн. , нарахованих на 7168,96 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000284 за період з 14.09.2017 по 04.10.2017;

81,48 грн., нарахованих на 21628,99 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000311 за період з 23.09.2017 по 04.10.2017.

Враховуючи, що сума пені, нарахована судом, перевищує розмір пені, визначеної позивачем, а також беручи до уваги відсутність клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України), суд вважає обґрунтованою вимогу щодо стягнення 967,63 грн. пені.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведеного в позовній заяві (а.с. 7), господарський суд вважає обґрунтованим до стягнення 2150,61 грн., в стягненні 0,01 грн. штрафу суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, розмір інфляційних складає 241,00 грн.

Водночас, судом розраховано, що сума 3% річних складає 240,51 грн.. з яких:

75,43 грн., нарахованих на 14340,86 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000188 за період з 01.08.2017 по 04.10.2017;

133,75 грн., нарахованих на 28549,00 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000204 за період з 08.08.2017 по 04.10.2017;

11.78 грн. , нарахованих на 7168,96 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000284 за період з 14.09.2017 по 04.10.2017;

19,55 грн., нарахованих на 21628,99 грн. заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000311 за період з 23.09.2017 по 04.10.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 240,51 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 0,49 грн. річних суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 71687,81 грн. - основного боргу, 967,63 грн. - пені, 2150,61 грн. - штрафу та 240,51 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу понесених судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8000,00грн., суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 6.3. постанови від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Факт понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 8000,00грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги від 11.09.2017, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, видане ОСОБА_1 №160/13 від 24.12.2015, платіжним дорученням №414 від 11.09.2017 на суму 8000,00грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд прийшов до висновку, що витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 131, ід. код 38284164)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрім-пак" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, кімната А-0415, ід. код 39499793) 71687,81 грн. - основного боргу, 967,63 грн. - пені, 2150,61 грн. - штрафу та 240,51 грн. - 3% річних, а також 1573,53 грн. сплаченого судового збору та 7867,63 грн. оплати послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.11.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2.3 - сторонам (рек.)