Постанова

від 05.06.2007 по справі 12/33/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/33/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" червня 2007 р. Справа № 12/33/07

  Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                      Суддів:  Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Ткаленко Г.І.

Від відповідача: Толпєєв С.В., Спічак Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кооперативного підприємства „Миколаївська заготовчо –збутова база”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2007 року

у справі № 12/33/07

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Меркурій Опт - 98”

до Кооперативного підприємства „Миколаївська заготовчо –збутова база”

про стягнення  119907 грн.

    ВСТАНОВИЛА:

          У лютому 2007 року ТОВ „Меркурій Опт - 98” (далі - Товариство) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Кооперативного підприємства „Миколаївська заготовчо –збутова база” ( далі -Підприємство) про стягнення 119907 грн.

          Позивач просив відшкодувати вартість проведених ним ремонтних робіт по капітальному ремонту орендованого у відповідача нежитлового приміщення  відповідно до договору оренди від 01.02.2001 року у зв'язку з закінченням терміну дії даного договору та поверненням об'єкта оренди відповідачеві. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до п. 3.9 додаткової угоди від 20.04.2001 року до договору оренди, у разі, якщо орендар за власний рахунок проведе капітальний ремонт орендованих приміщень та договір оренди не буде продовжено на новий термін, орендодавець зобов'язується відшкодувати йому витрати пов'язані з проведенням капітального ремонту з урахуванням природного зносу орендованих приміщень. Посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою відшкодувати йому вартість проведеного капітального ремонту орендованих приміщень, але позитивної відповіді не отримав, позивач на підставі ст. 776 ЦК України просив про задоволення позову.

          Підприємство позов не визнало вказуючи на те, що господарським судом Миколаївської області вже була розглянута справа між тими же сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за позовом Товариства про відшкодування вартості поліпшень орендованого за договором від 01.02.2001 року нежитлового приміщення в розмірі 80 000 грн. та прийнято рішення, яким у позові відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. При цьому судами було встановлено, що у позивача відсутні докази щодо проведення капітального ремонту, узгодження обсягу та вартості проведення будівельних робіт, що відповідач повинен сплатити витрати за проведення ремонту. А тому, посилаючись на передбачені ст. 35 ГПК України підстави звільнення від доказування, відповідач на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 цього Кодексу просив припинити провадження у даній справі.   

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.02.2007 року  у справі (суддя –Семенов А.К.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

          Підприємство у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати як незаконне і необґрунтоване та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові. При цьому скаржник, зокрема, посилається на те, що рішення господарського суду Миколаївської області та постанова Одеського апеляційного господарського суду, які вже розглядали справу між тими же сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відмовили позивачеві в задоволенні позову, набрали законної сили. А тому факти встановлені цими рішеннями не повинні доводитися знову при вирішенні цього спору. Судом також не прийнято до уваги, що позивач провів не капітальний ремонт, а  переобладнання наданого в оренду приміщення без згоди орендодавця для власних потреб під офісні приміщення.

          Товариство відзив на апеляційну скаргу не надало, а його представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.          

          Подані представниками сторін в обґрунтування  своїх доводів і заперечень додаткові докази, а саме: статут підприємства, акт приймання виконаних підрядних робіт, додаткову угоду № 2 від 27.04.2001 року та доповнення і зміни від 22.04.2004 року до договору оренди  від 01.02.2001 року судом залучені до матеріалів справи як необхідні для правильного вирішення даного спору.

          За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувалася  перерва до 05.06.2007 року.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2001 року між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 346, 1 кв. м., розташованого в м. Миколаєві, вул. Старофортечна, 1, яке складається із складів головного корпусу, для використання з метою, визначеною Статутом, строком до 01.02.2006 року.

Пунктами 3.3 та 3.4 даного договору визначено, що переобладнання та перепланіровку орендованого приміщення орендар зобов'язаний  здійснювати тільки з письмового дозволу орендодавця, не менше одного разу на рік провадити поточний ремонт орендованого приміщення  за свій рахунок, а також усувати наслідки аварій та пошкоджень, що стануться з його вини.

Зазначене в даному договорі майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання –передачі від 01.02.2001 року.

          Листом № 12 від 04.02.2001 року позивач повідомив відповідача про те, що запропоноване в оренду нежитлове приміщення потребує капітального ремонту та виклав пропозицію провести його за власний рахунок за умови передачі в оренду приміщень на строк не менше 5 років та зарахування суми капітального ремонту в рахунок орендної плати. З резолюції керівника підприємства на цьому листі вбачається відсутність заперечень проти проведення ремонту приміщення за рахунок орендаря.

          08.04.2001 року комісією у складі представників сторін було складено акт обстеження переданого в оренду складського приміщення, відповідно до якого встановлено незадовільний технічний стан об'єкта оренди та визначено перелік необхідних ремонтних робіт, котрі за своїм характером відносяться саме до капітального ремонту.

          20.04.2001 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди від 20.04.2001 року, якою доповнено договір п. п. 3.8 та 3.9 в слідуючий редакції: орендар зобов'язується провести капітальний ремонт орендованих приміщень за власний рахунок. У випадку, якщо орендар за власний рахунок проведе капітальний ремонт орендованих приміщень і договір оренди не буде  продовжений сторонами на новий термін, орендодавець зобов'язується відшкодувати йому витрати пов'язані з проведенням капітального ремонту, з урахуванням природного зносу орендованих приміщень.

          25.04.2001 року за завданням позивача Товариством з обмеженою відповідальністю „Прип'ять” було складено та погоджено з ним зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, згідно з яким загальна кошторисна вартість з капітального ремонту орендованих приміщень складає 119907 грн. З зазначеним кошторисним розрахунком 26.04.2001 року позивачем було ознайомлено відповідача, що підтверджується підписом керівника підприємства на ньому.

          27.04.2001 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2001 року, що є його невід'ємною частиною, якою доповнено договір пунктами 3.10 та 3.11 в слідуючій редакції: орендар (ТОВ „Меркурій ОПТ - 98”) зобов'язується провести капітальний ремонт орендованих приміщень за власний рахунок. Обсяг і вартість робіт при проведенні капітального ремонту орендованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1 повинні відповідати кошторисному розрахунку вартості будівництва від 25.04.2001 року. Орендодавець (КП „Миколаївська заготовчо –збутова база”)  не заперечує проти проведення орендарем (ТОВ „Меркурій ОПТ - 98”) капітального ремонту орендованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1 в тих обсягахта вартості робіт, які вказані в складеному ТОВ „Прип'ять” та затвердженому ТОВ „Меркурій ОПТ - 98” кошторисному розрахунку будівництва від 25.04.2001 року. В свою чергу орендодавець зобов'язується відшкодувати орендарю витрати пов'язані з проведенням капітального ремонту після закінчення строку дії договору оренди.

          Визначені вищезгаданим кошторисним розрахунком підрядні роботи по капітальному ремонту орендованих згідно з договором оренди від 01.02.2001 року нежитлових приміщень були виконані ТОВ „Прип'ять” та прийняті і оплачені позивачем, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 01.08.2002 року форми № КБ -2в та не заперечується відповідачем.

          Після закінчення строку договору оренди позивач за актом від 21.02.2006 року повернув відповідачеві нежитлові приміщення у задовільному стані. В даному акті відображено перелік проведених позивачем будівельних робіт по капітальному ремонту орендованого майна.

          Відповідно до ст. 776 ЦК України, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

          Із змісту вказаної норми закону вбачається, що орендар має право на відшкодування вартості проведеного за власний рахунок капітального ремонту орендованого майна, якщо обов'язок по проведенню такого ремонту умовами договору покладено на нього.

          За умовами додаткових угод до договору оренди, які є його невід'ємними частинами, сторони встановили обов'язок по проведенню капітального ремонту об'єкта оренди за рахунок орендаря, узгодили обсяг і вартість ремонтних робіт відповідно до кошторисного розрахунку вартості будівництва складеного ТОВ „Прип'ять” та передбачили обов'язок орендодавця відшкодувати орендареві  витрати пов'язані з проведенням капітального ремонту після закінчення строку дії договору оренди.

          Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Наявні у справі матеріали і, зокрема, акт приймання виконаних підрядних робіт, акт повернення орендованого майна та акт обстеження нежитлових приміщень свідчать про те, що  позивач свій обов'язок за договором оренди виконав і капітальний ремонт об'єкта оренди вартістю 119907 грн. провів. Отже, відповідно до умов договору оренди після закінчення його строку відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість проведених ремонтних робіт по капітальному ремонту орендованих нежитлових приміщень у зазначеній сумі.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними і підставно були задоволені місцевим господарським судом.

          Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав для припинення провадження у даній справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

          З наявних у справі рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2006 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі № 3/403/06 вбачається, що предметом судового розгляду в ній був спір між тими же сторонами про відшкодування вартості  поліпшень орендованого згідно з договором оренди від 01.02.2001 року майна в сумі 80 000 грн. на підставі ст. 778 ЦК України. Отже, предмет та підстави даного позову інші.

          Доводи  відповідача про те, що встановлені судом при вирішенні спору у справі № 3/403/06 факти щодо відсутності у позивача доказів про проведення капітального ремонту, узгодження обсягу та вартості будівельних робіт з орендодавцем і обов'язку останнього відшкодувати їх вартість, мають преюдиціальне значення і повинні бути враховані  судом при вирішенні даного спору з  посиланням на ст. 35 ГПК України, є помилковими і правильно господарським судом першої інстанції не були прийняті до уваги.

          Як вбачається з вищезгаданих рішення та постанови господарських судів у справі № 3/403/06, додаткові угоди до договору оренди, які є його невід'ємними частинами, та акт повернення об'єкта оренди від 21.02.2006 року не були предметом дослідження й оцінки  судами при розгляді цієї справи.

          Частиною 5 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

          При вирішенні даного спору позивачем за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування (ст. 34 ГПК України) спростовано факти встановлені судами при розгляді справи № 3/403/06.

          Викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що лише за умови відмови орендодавця від продовження договору оренди від 01.02.2001 року застосування п. 3.9 договору щодо обов'язку орендодавця відшкодувати орендареві витрати пов'язані з проведенням капітального ремонту було б законним та обґрунтованим, колегією суддів відхиляється як неспроможне, оскільки ні договором, ні законом такий обов'язок орендодавця не поставлений в залежність від факту відмови однієї з сторін від пролонгації договору оренди.           Частиною 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

          Доводи відповідача про те, що позивач провів не капітальний ремонт орендованого нежитлового приміщення, наданого у користування останньому як складське, а його переобладнання для власних потреб під офісні приміщення, нічим об'єктивно не підтверджені та спростовуються умовами п. 1.1 договору, із змісту якого випливає, що відповідачем було передано позивачеві в оренду  нежитлове приміщення, що складається із складів головного корпусу для використання з  метою, визначеною статутом останнього, а також наявними в справі актом обстеження даного приміщення від 08.04.2001 року, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва від 25.04.2001 року та актом повернення орендованого приміщення від 21.02.2006 року. Зазначені документи свідчать про те, що позивачем було проведено комплекс ремонтно –будівельних  робіт, пов'язаних із заміною, відновлюванням та модернізацією конструкцій і обладнання орендованої будівлі у зв'язку з її фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також покращанням планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта, що відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7-401 відноситься саме до капітального ремонту.

          Посилання скаржника на неотримання позивачем дозволу на  виконання будівельних робіт з капітального ремонту орендованого майна не приймаються судом до уваги, позаяк з матеріалів справи вбачається, що останній був замовником цих робіт, а їх виконавцем було ТОВ „Прип'ять”. Доводи скаржника щодо відсутності у директора  підприємства  права розпорядження його майном не відносяться до предмету спору у справі, оскільки як підтвердили в судовому засіданні представники відповідача, як договір оренди, так і додаткові угоди до нього на момент вирішення даного спору є чинними і в установленому законом порядку недійсними не визнавалися.

          Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, а тому зобов'язання за договором оренди повинні виконуватися  сторонами належним чином відповідно до його умов.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених місцевим господарським судом  не впливають на правильність вирішення спору по суті.

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  26.02.2007 року у справі № 12/33/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Кооперативного підприємства „Миколаївська заготовчо –збутова база” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.  

Судді:                                                                         Мирошниченко М.А.

                                                                                                Шевченко В. В.