Рішення

від 31.10.2017 по справі 922/2827/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р.Справа № 922/2827/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ, в особі Державного підприємства "Харківській машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків до 1. Публічного акціонерного товариства "ФЕД" м. Харків , 2. Харківської міської ради, м. Харків про визнання недійсним рішення та повернення земельної ділянки за участю представників сторін:

Прокурор - Волик О.Г., сл. посв. № 035279 від 26.08.2015р.;

першого позивача - не з'явився;

другого позивача - ОСОБА_2, дов. № 29юр від 30.10.2017р.;

першого відповідача - ОСОБА_3, дов. № 80 від 29.09.2017р.;

другого відповідача - ОСОБА_1, дов. № 08-11/92/2-17 від 10.01.20107р.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків, в інтересах держави, в особі першого позивача - Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ, в особі другого позивача - Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Публічного акціонерного товариства "ФЕД" м. Харків, другого відповідача - Харківської міської ради, м. Харків, в якому просить суд:

- визнати недійсним пункт 21 додатку 1 рішення Харківської міської ради № 1751/14 від 24.12.2014р. щодо продажу Публічному акціонерному товариству "ФЕД" земельної ділянки, площею 1,0094 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, кадастровий номер 6310136600:04:004:0075, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Т-5" (виробничий корпус) та нежитлової будівлі літ. "Р-7" (адміністративно-виробничий корпус).

- зобов'язати ПАТ "ФЕД" повернути земельну ділянку пл. 1,0094 га по вул. Сумська, 132 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:04:004:0075 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД", шляхом складання акту приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2017р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2017р. продовжено строк розгляду даного спору до 06.11.2017р. Розгляд справи відкладено на 31.10.2017р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 31.10.2017р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник другого позивача у судовому засіданні 31.10.2017р. позов підтримав.

Представники відповідачів, присутні у судовому засіданні 31.10.2017р. проти позову заперечували. Просили суд відмовити в його задоволенні. До матеріалів справи долучаються надані представником першого відповідача додаткові письмові пояснення по справі (вх. № 35762), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник першого позивача у судове засідання 31.10.2017р. не з'явився, матеріали справи містять пояснення (вх. № 29380), в яких із посиланням на Закон України "Про прокуратуру" та ст. 2 ГПК України зазначив, що Концерн є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром » та учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади. Таким чином, перший позивач не наділений статусом органу, та не може бути позивачем у вказаному спорі.

Розглянувши клопотання представника Харківської міської ради про залишення позову прокурора без розгляду (вх. № 33106 від 10.10.2017р.), господарський суд виходить з наступного.

Звертаючись до господарського суду із відповідним клопотанням, представник другого відповідача зазначає, що ані Державний концерн "Укроборонпром", м. Київ, ані Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків не є органами державної влади чи місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органу виконавчої влади, в інтересах яких прокурор може звернутись до господарського суду. Натомість, зазначені юридичні особи - є державним компаніями, в особі яких представництво інтересів держави в суді прямо заборонено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Натомість, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. З ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (від 14.10.2014 № 1697-VII в редакції Закону від 02.07.2015 №578-VІІІ), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. З ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин тим, що в них є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, в даному випадку, органи прокуратури уповноважені здійснювати представницькі функції, з метою захисту інтересів держави, а відтак - заява Харківської міської ради про залишення позову прокурора без розгляду задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 31.10.2017р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як встановлено судом, 28.09.2005р. рішенням Харківської міської ради №180/05 (пункт 1.13 додатку 4) Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (надалі- ДП "ХМЗ "ФЕД") було надано у постійне користування земельну ділянку площею 16,6736 га по вул. Сумській, 132.

06.12.2005р. ДП "ХМЗ "ФЕД" отримано державний акт на право постійного користування земельної ділянки площею 16,6736 га №6636 серія ЯЯ №318928.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N1221, створено Державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн), як уповноважений суб'єкт господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, з включенням до його складу згідно додатку цієї постанови ДП "ХМЗ "ФЕД".

19.12.2012р. рішенням Харківської міської ради №962/12 вилучено в ДП "ХМЗ ФЕД" земельну ділянку площею 1,0094 га по вул. Сумській, 132, що є складовою частиною ділянки пл. 16,6736 та надано в оренду ПАТ "ФЕД".

03.07.2013р. рішенням Харківської міської ради №1207/13 припинено дію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 06.12.2005р. № 6636 та зобов'язано ДП "ХМЗ "ФЕД" оформити земельну ділянку по вул. Сумській, 132, що залишилась у його користуванні (без урахування земельної ділянки площею 1,0094га).

24.12.2014р. рішенням Харківської міської ради №1751/14 від 24.12.2014 року зазначену ділянку пл. 1,0094 га з кадастровим номером 6310136600:04:004:0075 реалізовано відповідачу 2 - ПАТ «ФЕД» без проведення вилучення у первісного користувача - ДП «ХМЗ «ФЕД» .

Прокурор зазначає, що усі звернення, листи, пропозиції та відмови права користування будь-яким майном підприємства, в тому числі спірною земельною ділянкою належить адресувати виключно уповноваженому Державою органу управління - ДК «Укроборонпром» , а до створення Концерну - відповідному центральному органу виконавчої влади, до складу якого входив другий позивач (Міністерство промислової політики України).

У свою чергу, згода на припинення права постійного користування будь-якою складовою частиною даної ділянки пл. 16,6 га, або передачу її в оренду будь-яким суб'єктам господарювання ані Кабінетом Міністрів України, ані ДК "Укроборонпром", ані будь-яким центральним органом виконавчої влади не приймалась.

Прокурор зауважує, що задля передачі земель державної власності у комунальну власність та здійснення подальшої передачі таких ділянок юридичним чи фізичним особам у користування (власність) необхідно здійснити зміну цільового призначення таких земель та, зважаючи на той факт, що спірна земельна ділянка повинна перебувати у державній власності, Харківська міська рада будь-яким чином позбавлена права вирішення питання щодо зміни цільового призначення земель державної власності та їх подальшої передачі в оренду третім особам, а тому вищенаведене рішення Харківської міської ради №1751/14 від 24.12.2014р. є таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства України.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно приписів ст. 116 ЗК України, у редакції від 06.09.2014р. закону № 1556-VІІ від 01.07.2014р, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - ч. 2 статті 126 ЗК України.

При цьому, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст.78 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (ст. 79 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України, у відповідній редакції, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до п. п. а. б ч. 1 ст. 12 ЗК України у відповідній редакції, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВРҐ, у редакція від 24.07.2014р., сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВРҐ, у відповідній редакції, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 127 ЗК України, у відповідній редакції, органи державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЗК України, у відповідній редакції, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЗК України, у відповідній редакції, рішення ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.

Тобто, саме Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, має право приймати рішення з питання продажу земель комунальної власності, в т.ч. земельної ділянки із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ 11.02) площею 1,0094 га за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, Київський район (кадастровий номер 6310136600:04:004:0075).

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року по справі № 922/4338/14, яка набрала законної сили, ПАТ «ФЕД» на праві власності належать:

1) нежитлові виробничі приміщення № 8-11 першого поверху загальною площею 576 кв. м., літ. МР-7П розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132 (механічний корпус № 7 "А"), на підставі договору купівлі - продажу №1288 від 12.04.2010 укладеного між, регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та Відкритим акціонерним товариством "ФЕД";

2) нежитлова будівля літера "Т-5", загальною площею 2341 кв. м. по вул. Сумській, 132 у м. Харкові, на підставі рішення господарського суду Харківської області (справа № 29/84-10) від 06.08.2010;

3) нежитлові приміщення загальною площею 5329,1 кв. м., літ."Р-7", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, на підставі договору купівлі - продажу від 25.02.2011р., укладеного між, Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" та Відкритим акціонерним товариством "ФЕД".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року по справі №922/4338/14, яка набрала законної сили, встановлено, що згідно з установчими документами та Статутом, зареєстрованим 18.06.2011р. у держаному реєстрі змін до установчих документів, ПАТ «ФЕД» , який створений згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20.05.2011р. є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "ФЕД". В свою чергу, ВАТ "ФЕД" створено внаслідок реорганізації, шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Корпорація "ФЕД" на підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Корпорація "ФЕД" від 18.05.2007р. та рішення установчих зборів ВАТ "ФЕД" від 29.08.2007р. ЗАТ "Корпорація "ФЕД" було створено шляхом перереєстрації, як правонаступника Науково-виробничої корпорації державних підприємств "ФЕД", на підставі рішення загальних зборів учасників ЗАТ "Корпорація "ФЕД" та установчого договору про створення Товариства від 24.11.1998р..

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «ФЕД» , який створений згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20.05.2011р. - є правонаступником Закритого акціонерного товариства "КОРПОРАЦІЯ ФЕД" (Код ЄДРПОУ 14315552).

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року у справі № 922/4338/14 встановлено, що право власності ПАТ «ФЕД» , на вказані вище нежитлові будівлі набуте на законних підставах.

Відповідно до ч. З ст. 35 ГПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007р. № 8 передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 № 01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

За змістом статті 377 ЦК України, у відповідній редакції, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Конституцією України (ст. ст. 13, 41) встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 120 ЗК України, у відповідній редакції, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, слід зазначити, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

28.01.2011р. листами № 209-6/7 та №29-6/8 ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", попередній користувач спірної земельної ділянки, повідомив Харківського міського голову про свою відмову від земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га, яка розташована по вул. Сумська, 132, та відсутність заперечень щодо надання ПАТ "ФЕД" прав користування вказаною земельною ділянкою, що відповідно до пункту «а» частини 1 статті 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. При цьому, першим відповідачем були здійснені, передбачених чинним законодавством дії, спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому будівлі та приміщення.

Разом з тим, рішенням Харківської міської ради 21 сесії 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 19.12.2012 №962/12 було надано в оренду ПАТ "ФЕД" земельну ділянку площею 1,0094 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0075. При цьому, на час прийняття Харківською міською радою рішення про надання ПАТ «ФЕД» в оренду земельної ділянки площею 1,0094 га по вул. Сумській, 132 (19.12.2012) у ДП "ХМЗ "ФЕД" були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку по вул. Сумській, 132 у м. Харкові.

Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин, що ПАТ "ФЕД", згідно чинного законодавства наділений повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 1,0094 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, у зв'язку з тим, що було визнано недійсним державний акт від 28.12.2012 серія ЯЯ № 318928, який посвідчує право постійного користування Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" в частині площі земельної ділянки у розмірі 1,0094 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0075, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, оскільки існування даних обставин підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року у справі № 922/4338/14.

Враховуючи вищевикладене, у ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" відсутні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 1,0094 га, станом на 24.12.2014р. права щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою мала Харківська міська рада Харківської області.

Пунктом 21 Додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.12.2014р. № 1751/14 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «ФЕД» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Т-5» (виробничий корпус) та нежитлової будівлі літ. «Р-7» (адміністративно-виробничий корпус) по вул. Сумській, 132 у Київському районі м. Харкова (пп.21.1), продати за ціною 4 038 000,00 грн. (без ПДВ), для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Т-5» (виробничий корпус) та нежитлової будівлі літ. «Р-7» (адміністративно-виробничий корпус) (пп.21.2), надати розстрочення кінцевого терміну платежу строком на 3 роки в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.21.3), укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, а також оплата першого платежу, є підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку (пп.21.4).

В свою чергу, 17.04.2015р. між Харківською міською радою та ПАТ «ФЕД» укладено договір № 26/15 купівлі-продажу земельної ділянки.

Пунктом 1.1. Договору № 26/15 від 17.04.2015р. сторони договору дійшли згоди, що продавець, на підставі рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.12.2014 року № 1751/14, передає за плату, а покупець приймає і оплачує вартість земельної ділянки площею 1,0094 га., у тому числі: ріллі - га. багаторічних насаджень - га. сіножатей - га. пасовищ - га. лісів - га. під забудовою 0,1647 га. під проїздами, проходами та площадками 0,8447 га, інших угідь - га. із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська. 132, Київський район (кадастровий номер 6310136600:04:004:0075), згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Земельна ділянка, зазначена в п. 1.1 цього Договору, продається для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Т-5» (виробничий корпус) та нежитлової будівлі літ. «Р-7» (адміністративно-виробничий корпус) (п. 1.2. Договору №26/15 від 17.04.2015).

Право власності ПАТ «ФЕД» на земельну ділянку площею 1,0094 га за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, Київський район (кадастровий номер 6310136600:04:004:0075) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2015 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 36431195 від 17.04.2015).

Разом з тим, предметом оскарження у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що з застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання.

Зазначене кореспондується з п. 1.2.4. постанови Пленуму Господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» , відповідно до якої за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління.

Аналогічний правовий висновок щодо ненормативних актів органів місцевого самоврядування викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14.

З урахуванням наведеного, спірна земельна ділянка, право постійного користування якою має намір відновити позивач, знаходиться у юридичної особи, яка користується нею на відповідних правових підставах, та чиї права та інтереси може бути порушено внаслідок скасування рішення.

При вирішенні спору суд враховує те, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу - є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК застосовується судами України, як частина національного законодавства.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «Еаst/West/AllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» , «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного» , «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» .

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України по справі 924/1025/14 від 12 жовтня 2016 року .

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність підстав для визнання недійним рішення Харківської міської ради, вичерпання його дії з моменту укладання договору купівлі -продажу № 26/15 від 17.04.2015, набуття права власності ПАТ «ФЕД» на спірну ділянку за договором № 26/15 від 17.04.2015р., а також розташування на даній ділянці нерухомості, що належить на праві власності ПАТ «ФЕД» , останній буде нести «індивідуальний і надмірний тягар» у разі задоволення позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі залишаються за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/2827/17