Рішення

від 02.11.2017 по справі 308/3865/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3865/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 листопада 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря Терпай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ , ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ грошові кошти в сумі 52 000,00 грн., три відсотка річних за користування грошовими коштами в розмірі в розмірі 166,68 грн. та стягнути солідарно з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 грн., а також судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що на початку лютого 2016 року в мережі Інтернет на сайті OLX позивач прочитав оголошення щодо продажу автомобіля NISSAN JUKE за ціною 260 000,00 грн. За вказаним в оголошенні телефоном співробітниками ТОВ СОЛО ІНВЕСТ йому було запропоновано приїхати до м. Львова та укласти договір на придбання конкретного автомобіля NISSAN JUKE, 2014 року випуску.

08.02.2016 позивач з метою придбання автомобіля, приїхав до ТОВ СОЛО ІНВЕСТ за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, буд. 60. В офісі ТОВ СОЛО ІНВЕСТ співробітником товариства ОСОБА_3 було повідомлено, що у зв'язку з тим, що в банку буде велика черга, необхідно терміново заплатити завдаток в розмірі 52 000,00 грн. на рахунок ТОВ СОЛО ІНВЕСТ за наданими реквізитами, а документи йому нададуть після здійснення оплати.

Після оплати коштів у банку, позивач пред'явив квитанцію працівнику ТОВ СОЛО ІНВЕСТ , працівник якої роздрукував документи, що повинні були підтверджувати придбання автомобіля та повідомив, що решта документів буде підписано в м. Ужгород в автосалоні за адресою: м. Ужгород, вул. Об'їзна, 20. Замовлений автомобіль NISSAN JUKE 2014 року випуску продавець привезе до м. Ужгород протягом 5 днів з моменту сплати завдатку. Потрібно буде прийняти автомобіль по акту прийому-передачі автомобіля та здійснити оплату автомобіля в розмірі 208 000,00 грн. в два етапи: спочатку - 100 000 грн., а потім - 108 000 грн. Зі слів працівника ТОВ СОЛО ІНВЕСТ ОСОБА_3 оплата частинами необхідна з метою уникнення проблем з податковою.

08.02.2016 року працівники ТОВ СОЛО ІНВЕСТ зателефонували позивачу та повідомили, що замовленого автомобіля NISSAN JUKE 2014 року випуску в наявності не має. Разом з тим повідомили, що в наявності є автомобіль 2015 року випуску, але він дорожче на 100 000 грн.

Оскільки, в мережі Інтернет на сайті OLX було наявне оголошення про продаж автомобіля NISSAN JUKE 2014 року випуску і представники продавця здійснювали його продаж, у позивача закралася підозра про вчинення щодо нього шахрайства. Позивач зателефонував до ТОВ СОЛО ІНВЕСТ та попросив надати пояснення щодо відмови продати замовлений автомобіль, на що було надано відповідь, що не можуть нічим допомогти, до Ужгорода доставку автомобіля ніхто не буде здійснювати, оскільки автомобілів у наявності не має та порадили шукати юриста. Щодо повернення сплачених коштів, то повідомили, що кошти не повернуть, так як вони сплачені як адміністративний платіж.

Вважає, що Договір фінансового лізингу є недійсним, оскільки вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, позивача ввели в оману. Відповідачем було запропоновано автомобіль за низькою ціною, чим мав намір зацікавити позивача та спонукати для укладення договору та сплати внеску. Разом з тим, відповідачем не було пред'явлено позивачу товар, не надано повну інформацію про автомобіль, якість, асортимент, а також його продавця, умови придбання та поставки автомобіля, тощо. При продажі автомобілю, були створені такі умови, що сприймалися споживачем, як наявність обмеження кількості автомобілів та спонукали позивача до прийняття швидкого рішення, чим позбавили позивача достатнього часу для прийняття свідомого рішення. Крім того, зазначив на відсутність у відповідача відповідної ліцензії при здійсненні діяльності з надання фінансових послуг.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи були судом належним чином повідомлені. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, заперечень проти позову не подав.

На підставі ст.169, 224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення), проти чого позивач та представник позивача не заперечили.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 08.02.2016 року між ТОВ СОЛО ІНВЕСТ (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач), сторонами у справі, було підписано Договір фінансового лізингу № 000797 (далі - Договір), а також Додаток №1 (Графік сплати Авансового платежу) та Додаток №2 (Специфікація) до нього.

Згідно з їх умовами Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет лізингу у власність (отримати право власності на Предмет лізингу) та передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором (п.1.3 Договору). Предметом фінансового лізингу є транспортний засіб марки NISSAN JUKE вартістю 520 000,00 грн.

Цього ж дня, 08.02.2016 року на виконання умов даного Договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача ТОВ СОЛО ІНВЕСТ №26501053200361, що відкритий в ПАТ КБ Приватбанк , проведено перерахунок грошових коштів в сумі 52 000,00 грн., що становить 10% від вартості предмета лізингу, в якості Адміністративного платежу згідно з Договором фінансового лізингу №000797.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією Договору фінансового лізингу №000797 від 08.02.2016, копією Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №000797 від 08.02.2016 року, копією Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №000797 від 08.02.2016 року, а також копією квитанції ПАТ КБ Приватбанк від 08.02.2016 року на суму 52000,00 грн.

Відповідно до термінів, визначених у вищевказаному Договорі фінансового лізингу №000797, адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір Адміністративного платежу відображається у Додатку №1 до Договору та становить погоджений Сторонами відсоток від вартості Предмета лізингу.

Згідно з Додатком №1 до Договору, адміністративний платіж складає 10% від вартості предмету лізингу та становить 52 000,00 грн.

Договором фінансового лізингу №000797 також визначено, що лізинговий платіж (п.10.1 Договору) - це платіж, що сплачується кожного місяця Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Додаток №3 до Договору). Кожний лізинговий платіж включає в себе: обсяг фінансування (відшкодування вартості предмета лізингу, непокритої авансовими платежами) та відсоткову ставку винагороди Лізингодавця в розмірі 19,5 % річних, яка складає 12,5 % за користування Обсягом фінансування та 7 % комісії за супровадженя договору на залишок обсягу фінансування.

Згідно з п. 10.4 Договору, на момент укладення даного Договору попередній розмір щомісячного лізингового платежу, у разі залишення вартості Предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного Договору, становить 6816,28 грн. Даний показник коригується відповідно до Вартості Предмету лізингу, визначеної на дату підписання Акту приймання-передачі предмету лізингу згідно Акту узгодження ціни і закріплюється в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Крім того, у Договорі фінансового лізингу №000797 також міститься визначення комісії за супроводження договору - грошові кошти сплачені за послуги супроводження договору, які сплачуються Лізингоодержувачем у складі лізингового платежу. Розмір комісії за супроводження договору відображається у Додатку № 3 до договору та становить погоджений сторонами відсоток.

Згідно з вимогами п. 8.5 Договору, усі рахунки на сплату платежів, які вказані у Додатку №1 та Додатку№3, Лізингоодержувач зобов'язаний самостійно завчасно отримувати у Лізингодавця для їх подальшої оплати на виконання цього Договору або здійснювати самостійно оплату без отримання рахунків - у цьому разі відповідальність за правильність визначення суми платежу несе Лізингоодержувач.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Лізингодавець передає у користування Предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: Адміністративного платежу, Авансового платежу, Комісії за передачу Предмета лізингу, сплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу, на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного Договору.

Відповідно до п. 17.2 Договору (Прикінцеві положення), підписання цього Договору та Додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння Сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору та Додатків до нього.

Згідно з п. 17.5 Договору підписанням даного Договору та Додатків до нього Лізингоодержувач заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника Лізингодавця, що стосуються змісту даного Договору та Додатків до нього, проінформований про всі можливі витрати і ризики у зв`язку із укладенням та виконанням даного Договору, уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього, ознайомлений з умовами внутрішніх правил Лізингодавця його Представником, який надав Лізингоодержувачу повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення Договору та Додатків до нього.

Також у Договорі зазначено, що Додатками до даного Договору є: Додаток №1 - Графік сплати Авансового внеску; Додаток №2 - Специфікація; Додаток №3 - Графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двох чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Двох чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з вимогами ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року № 2664-III, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг від 16 грудня 1997 року №723/97- ВР, фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, обов'язковому ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

За таких обставин відповідачу, в силу вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, слід було б довести те, що надаючи позивачу послуги з фінансового лізингу, відповідач тим самим не здійснював діяльності з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від позивача та фізичної особи. Суду відповідачем докази на підтвердження даних обставин, а також докази наявності у нього ліцензії на здійснення такої діяльності надані не були.

Суд, проаналізувавши умови спірного правочину, дійшов висновку, що укладений 08 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ Договір фінансового лізингу №000797 за своєю правовою природою є саме договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу вимог ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, зроблених в узагальненні від 24 листопада 2008 року Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при розгляді спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, недійсним (встановлення нікчемності) факти його укладення, повного або часткового виконання однією зі сторін може підтверджуватися тільки письмовими доказами, якщо інше не передбачено законодавством. Суди повинні перевіряти, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). У кожному конкретному випадку суддям необхідно встановлювати, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення.

Згідно з абзацами 1, 3 п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У своїй постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 Верховний Суд України зазначив, що окрім того, згідно пункту 4 частини першої ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст.4 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦПК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

За правилами ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно з ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд встановив, що договір фінансового лізингу від 08 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СОЛО ІНВЕСТ нотаріально посвідчено не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу, укладений між позивачем та відповідачем, вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення, оскільки рухомим майном, яке є його предметом, виступає саме транспортний засіб, а не інше майно, а відтак, укладений між позивачем та відповідачем Договір фінансового лізингу № 000797 від 16 лютого 2016 року лише у простій письмовій формі є нікчемним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З огляду на те, що укладений між позивачем та відповідачем Договір фінансового лізингу №000797 від 16 лютого 2016 року є нікчемним, суд приходить до висновку про необхідність застосувати наслідки нікчемності правочину, шляхом зобов'язання сторін правочину повернути іншій стороні усе те, що вона отримала на виконання такого правочину, тобто стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 52 000,00 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин правочин, вчинений юридичною особою без ліцензії на провадження діяльності, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню належить до оспорюваних правочинів. І міг би бути визнаний судом недійсним за умов заявлення позивачем позову про це та відсутності встановлення його нікчемності.

Однак, судом у даній справі встановлена саме нікчемність вчиненого між позивачем та відповідачем правочину, тобто, недійсність правочину, яка встановлена законом. А виходячи з положень ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання ще й недійсним нікчемного правочину судом не вимагається.

Узагальнюючи наведене, суд робить висновки про те, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ТзОВ СОЛО ІНВЕСТ трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 166,68 грн., суд вважає таку вимогу також обґрунтованою.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на визнання судом договору фінансового лізингу нікчемним, щодо розміру відсотків слід застосувати вимоги ЦК України.

Так, відповідно до змісту ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 166,68 грн. підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів в сумі 100,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.02.2016 р. між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ ) зобов'язань передбачених договором №000797 фінансового лізингу від 08.02.2016 року укладеного між Кредитором і Боржником передбачених Договором №000797 фінансового лізингу від 08.02.2016 року, укладеного між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 2 Договору поруки № 1, підставою зобов'язань, забезпечених порукою за даним договором є невиконання, неналежне виконання чи інші порушення Товариство з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ договору №000797 фінансового лізингу від 08.02.2016 року, в тому числі визнання його недійсним, неукладеним, тощо.

Відповідно до п. 4 Договору поруки № 1, поручитель відповідає перед кредитором за виконання Боржником всіх зобов'язань в сумі 100 грн.

Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи, що договором встановлено, що ОСОБА_2 відповідає за невиконання, неналежне виконання чи інші порушення ТОВ СОЛО ІНВЕСТ договору №000797 фінансового лізингу від 08.02.2016 року, в тому числі визнання його недійсним, неукладеним, тощо в межах суми 100,00 грн., а укладений договір є нікчемним, суд приходить до висновку, що зазначена вимога підлягає до задоволення.

Окрім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору на суму 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 158, 169, 197, 209, 212, 214, 215, 218 , 224-233 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ , ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38150311) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 52 000,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38150311) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) три відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 166,68 грн. (сто шістдесят шість гривень шістдесят вісім копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 100,00 грн. (сто гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38150311), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - судові витрати в розмірі по 275,60 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду І.О. Шепетко