Ухвала

від 08.11.2017 по справі 148/1134/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1134/17

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

08 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Піщанського, Крижопільського, Тульчинського, Томашпільського районів Вінницької області ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України про визнання незаконним звільнення та скасування наказу Державної митної служби України №107-к від 25.01.2012 року в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах, поновлення на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці з 26.01.2012 року з виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.01.2010 року між позивачем та Тульчинською РДА, в особі голови ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,5761 га, кадастровий номер 0524381200:01:000:0019, яка розташована за межами населеного пункту села Василівка на території Заозерненської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Вказаний договір оренди укладено терміном на 4 роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Згідно відмітки, яка міститься на наявній у матеріалах справи копії договору, останній зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Центр ДЗК 08.09.2010 року за №041005300001.

Таким чином, строк дії відповідного договору оренди земельної ділянки площею 30,5761 га закінчився 08.09.2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.08.2014 року позивач звертався до Вінницької ОДА із листом-повідомленням про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки площею 30,5761 га, шляхом укладання договору оренди строком на 49 років, однак жодної відповіді на вказане звернення Вінницькою ОДА надано не було.

Поряд із цим, встановлено, що 09 червня 2017 року Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Піщанського, Крижопільського, Тульчинського, Томашпільського районів Вінницької області ОСОБА_3 було проведено перевірку дотримання позивачем вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки водного фонду під ставком площею 30,5761 га, яка розташована за межами села Василівка на території Заозерненської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, за наслідками якої складено Акт перевірки №116 від 09.06.2017 року.

Згідно відображених у Акті перевірки висновків, позивач попри те, що строк дії договору оренди земельної ділянки площею 30,5761 га закінчився ще 08.09.2014 року, продовжує використовувати вказану земельну ділянку та не повернув її розпоряднику земель чим порушив строки повернення тимчасово займаних земель, що в свою чергу є порушенням ст. 31 Закону України Про оренду землі та ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

З метою усунення виявлених порушень, відповідачем видано припис №33 від 09.06.2017 року із вимогою усунути у 30-денний термін порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки водного фонду площею - 30,5761 га, кадастровий номер 0524381200:01:000:0019, яка розташована за межами села Василівка на території Заозерненської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Крім того, на підставі виявлених порушень вимог ст. 31 Закону України Про оренду землі та ст. 125, 126 Земельного кодексу України інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення №26 від 09.06.2017 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №22 від 09.06.2017 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 54 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідач діяв у межах та на підставі закону.

Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) договір оренди землі припиняється, окрім іншого, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 33 Закону визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 33 Закону орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону).

За змістом ч. 6 ст. 33, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

В силу ч. 8, 9 ст. 33 Закону додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, чинне на момент закінчення строку дії договору оренди законодавство, чітко визначало переважне право орендаря, який належно виконував свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк. Однак реалізація такого права є можливою лише за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Разом з тим, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки площею 30,5761 га не є припиненим, оскільки до закінчення його строку дії він надіслав Вінницькій ОДА лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом, натомість орендодавець у встановленні законом строки не висловлював своїх заперечень із цього приводу. Після закінчення строку договору оренди, позивач належно виконував свої обов'язки за договором, про що свідчить щомісячна сплата позивачем орендної плати.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що 04.08.2014 року позивач дійсно звертався до Вінницької ОДА із листом-повідомленням про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки площею 30,5761 га, шляхом укладання договору оренди строком на 49 років, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією цього листа.

Із додатків до вказаного листа-повідомлення слідує, що для поновлення строку дії договору позивачем було надано наступні документи: копію договору оренди, копію акту про передачу та прийом земельної ділянки в оренду, копію витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, копію витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію кадастрового плану земельної ділянки, копію довідки про місцезнаходження технічної документації із землеустрою, копію виписки з ЄДРЮОФОП.

Однак, будь-якої інформації про надіслання проекту додаткової угоди, як того вимагають положення ч. 3 ст. 33 Закону, вказаний лист-повідомлення не містить. Факт не надсилання разом із листом-повідомленням проекту додаткової угоди також не заперечувався позивачем у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Тобто, позивачем не було дотримано закріпленого законодавцем порядку реалізації його переважного права на поновлення договору оренди на новий строк.

Поряд з цим, відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент закінчення строку дії договору) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (редакція від 06.08.2014 року - чинна на момент закінчення строку дії договору) встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди від 20.01.2010 року, позивач не зареєстрував право оренди на земельну ділянку площею 30, 5761 га на новий строк, натомість продовжив користуватись земельною ділянкою без необхідних на те підстав.

Відтак, маючи намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки площею 30,5761 га на новий строк, позивач після закінчення терміну дії договору не виконав передбачену ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі вимогу щодо обов'язкового укладання додаткової угоди та без належних правових підстав продовжив користуватись земельною ділянкою.

Слід також зауважити, що положеннями ч. 9 ст. 33 Закону передбачена можливість судового оскарження відмови або зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди до договору оренди.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про вжиття позивачем заходів спрямованих на спонукання орендодавця на укладання додаткової угоди, після сплину передбаченого ч. 9 ст. 33 Закону місячного строку.

За таких обставин оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6