Ухвала

від 08.11.2017 по справі 815/2223/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2223/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛАІКА-ОЙЛ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

13 квітня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАІКА-ОЙЛ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29 грудня 2016 року № НОМЕР_1 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 186 991 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 149 593 грн. та штрафними санкціями - 37 398 грн., та № НОМЕР_2 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 236 771грн., в т.ч. за основним платежем на суму 189 416 грн. та штрафними санкціями - 27 355 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДФС про нереальність господарських операцій по отриманню нафтопродуктів від ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС " є неправомірними, оскільки позивач отримав товар, що підтверджується первинними документами, та використав у власній господарській діяльності.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ДФС не допущено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Господарські операції ТОВ ВЕСТА СЕРВІС з перевізниками товару ТОВ ОСА-ТРАНС та ТОВ ВІВАЛ , не підтвердженні, оскільки відсутні первинні документи щодо підтвердження перевезення ними нафтопродуктів. Крім того, податкові накладні позивача від ТОВ ВЕСТА-СЕРВІС оформлені неналежним чином в частині зазначення коду УКТ ЗЕД товару. На підставі викладеного, відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року адміністративний позов ТОВ «ЛАІКА-ОЙЛ» задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ЛАІКА-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, за наслідками якої 13.12.2016 складено акт № №372/15-32-14-04/37089304, встановлені порушення позивачем, зокрема, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 149 593 грн., п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий, листопад 2014 року на суму 189 416 грн.

До таких висновків ДФС прийшла внаслідок не підтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ ВЕСТА СЕРВІС по поставці останнім нафтопродуктів. Так, згідно з умовами договору поставка товару здійснюється транспортом продавця. З наданих до перевірки ТТН вбачається, що перевізниками нафтопродуктів на замовлення ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС" були ТОВ ОСА-ТРАНС та ТОВ ВІВАЛ .

Перевіркою встановлено, що згідно з даними автоматизованих інформаційних систем та даними облікових систем встановлено, що взаємовідносини ТОВ ВЕСТА СЕРВІС з ТОВ ОСА-ТРАНС не здійснювались, оскільки відсутні будь - які дані щодо операцій з перевізником, зазначених на товарно-транспортних накладних на отримання дизельного палива від ТОВ ВЕСТА - СЕРВІС . З січня 2014 року ТОВ ОСА-ТРАНС не звітує, 24.10.2014 року анульовано свідоцтво платника ПДВ з причини відсутності декларування обсягів продажу товарів (робіт, послуг) більше року. Крім того, за лютий 2014 року взаємовідносини ТОВ ВЕСТА-СЕРВІС з ТОВ ВІВАЛ не здійснювались, відсутні будь - які дані щодо операцій з перевізником, зазначеним та ТТН на отримання дизельного палива від ТОВ ВЕСТА-СЕРВІС . ТОВ ВЕСТА-СЕРВІС має стан платника 4 - порушено провадження у справі про банкрутство.

Також, у податкових накладних від 12.02.2014 року № 914 на суму ПДВ 8391,67 грн. та від 13.02.2014 року № 920 на суму ПДВ 52,03 грн. отриманих від ТОВ ВЕСТА-СЕРВІС , відображено код придбаного товару, згідно УКТ ЗЕД - НОМЕР_3 у кількості 5031 літрів, але згідно видаткової накладної від 13.02.2014 року ODS00000023 та обліку придбаного товару (рах.2821 за лютий 2014 року) придбано та оприбутковано бензин автомобільний А-92 з кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_4 (у кількості 5031 л придбаного у ТОВ ВЕСТА-СЕРВІС ). У подальшому позивачем, згідно з бухгалтерським та податковим обліком, у жовтні та листопаді 2014 року повністю списано на собівартість, реалізовано та використано у господарській діяльності бензин автомобільний А-92 з кодом НОМЕР_4.

У податковій накладній від 15.10.2014 року № 10 на суму ПДВ 14758,33, отриманій від ТОВ ОМО відображено код придбаного товару згідно УКТ ЗЕД - НОМЕР_5 у кількості 5750 літрів, але згідно з видатковою накладною та обліком придбаного товару (рах. 2821 за жовтень 2014 року) придбано та оприбутковано бензин автомобільний А-95 з кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_6 (у кількості 10736л., у тому числі 5750 л придбаного у ТОВ ОМО ). У подальшому позивачем, згідно з бухгалтерським та податковим обліком, у жовтня та листопаді 2014 року повністю списано на собівартість, реалізовано та використано у господарській діяльності бензин автомобільний А-95 з кодом НОМЕР_6.

29.12.2016р. за результатами перевірки ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236 771 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 189 416 грн. та штрафними санкціями 47 355 грн. та №0012241404, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями на суму 186 991 грн., 00 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 149 593 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 37 398 грн. (том І, а.с. 21-22).

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення до ДФС України, однак рішенням № 5232/6/99-99-1/01-01-25 від 16.03.2017 року скаргу залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів ДФС щодо нереальності господарської операцій позивача з ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» . Наявність помилок у товарно-транспортних накладних, а саме незазначення даних про марку, модель, тип транспорту, не може бути підставою для висновку про нереальність укладеного правочину та про відсутність фактичної поставки товару. Також суд зазначив про не підтвердження доводів податкового органу про реєстрацію податкових накладних від ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС" та ТОВ "ОМО" з невірним кодом УКТЗЕД, що виключає підстави для зменшення позивачу податкового кредиту по вказаним податковим накладним.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток згідно п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України є річний дохід від будь-якої діяльності, який визначений за правилами бухгалтерського обліку, до якого включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44, п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Предметом доказування у даній справі є правомірність та реальність договорів про поставку позивачу нафтопродуктів за період лютий 2014 рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.01.2013 року уклав з ТОВ ВЕСТА СЕРВІС договір поставки нафтопродуктів № 4463/2201/13. Згідно з умовами договору поставка товару здійснюється транспортом продавця.

Згідно видаткових накладних від 12 лютого №ODS00000025, від 13 лютого №ODS00000024 та від 19 лютого 2014 року №ODS00000028 позивачу поставлене дизельне паливо Евро.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, перевезення товару здійснено за замовленням ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» автопідприємствами ТОВ «ОСА-Транс» та ТОВ «ВІВАЛ» , про що свідчать товарно-транспортні накладні від 12 лютого №ODS00000025, від 13 лютого №ODS00000024 та від 19 лютого 2014 року №ODS00000028, в яких містяться дані щодо замовника, одержувача вантажу, перевізника, транспортний засіб, яким здійснено перевезення, пунктів навантаження, розвантаження, довіреностей за якими товар отриманий, дані про товар, документи його відповідності ДСТУ, дату і час виїзду та заїзду транспортного засобу, товарно-транспортні накладні підписані особами які приймали, відпускали товар, водієм, тощо (а.с. 30-32, том 1).

Прийняття товару здійснювалося за видатковими накладними та актами приймання-передачі товару за товарно-транспортними накладними від 12 лютого №ODS00000025, від 13 лютого №ODS00000024 та від 19 лютого 2014 року №ODS00000028, в яких містяться дані щодо кількості товару за документами та за фактичними замірами, а також дані про транспортний засіб, час його прибуття, вибуття, тощо (а.с. 33-35, том 1).

В підтвердження оплати коштів за поставлений товар та його належну якість позивачем до суду надані платіжні доручення та сертифікати відповідності, паспорта якості палива ( а.с. 36-44, том 1).

На підтвердження фактичного отримання товару позивачем надані до суду Журнал обліку надходження нафтопродуктів, Журнал приймання передачі зміни на АЗС, змінні звіти АЗС, Журнал реєстрації довіреностей, а також свідоцтва на повірку автоцистерн, якими перевезене придбане у ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» паливо та які надані позивачу під час передачі товару (а.с. 48-76, том 1).

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом подібними продуктами. Іншим видом діяльності є, зокрема, роздрібна торгівля пальним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює свою діяльність, пов'язану з реалізацією палива, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Визирка, в орендованому заправному комплексі з прилеглою територією, орендованому у СТОВ «Чорноморська птахофабрика» (Том І, а.с. 204-213).

На підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» нафтопродуктів позивач надав договори поставки, укладені з ТОВ «Транспортні технології ТІС» ТОВ «»ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» , ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» , ТОВ «Компанією «НІКВУД» , ТОВ «ТІС-ВУГІЛЛЯ» (а.с. 214-233, том 1), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості на відпуск нафтопродуктів (а.с. 19-145, том.2).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в справі первинні документи підтверджують понесені позивачем витрати на придбання нафтопродуктів, фактичне отримання їх від ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» , здійснення позивачем господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією нафтопродуктів, використання придбаних нафтопродуктів в господарській діяльності шляхом подальшої їх реалізації ТОВ «Транспортні технології ТІС» ТОВ «»ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» , ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» , ТОВ «Компанією «НІКВУД» , ТОВ «ТІС-ВУГІЛЛЯ» , проведення цих операцій в бухгалтерському обліку, тощо.

Щодо доводів податкового органу про наявність помилок у ТТН на відпуск нафтопродуктів, а саме незазначення даних про марку, модель, тип транспорту, судова колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях в України здійснюється на підставі однойменної інструкції, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованого в Мінюсті України 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Розділом 7.5 Інструкції встановлено порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

В силу приписів пунктів 7.5.1, 7.5.2 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу , а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється.

У відповідності до пункту 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктом 7.5.8 Інструкції передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Аналіз наведених норм Інструкції дає підстав для висновку, що у ТТН на відпуск нафтопродуктів не передбачено зазначення даних про марку, модель та тип транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні щодо перевезення дизельного палива Super Euro 5 від 12 лютого 2014 року №ODS00000025, від 13 лютого 2014 року №ODS00000024 та від 19 лютого 2014 року №ODS00000028 відповідають формі № 1-ТТН (нафтопродукт), яка є додатком № 3 до Інструкції та містять всі необхідні дані, а саме номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, об'єм, густину, температуру нафтопродукту, а також час виїзду автоцистерни з підприємства. В зазначеній формі не передбачено відображення марки, моделі та типу авто, як зазначає ДФС.

Відтак, доводи податкового органу про наявність помилок у ТТН , які складені ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС", на поставку нафтопродуктів на адресу позивача, є хибними та спростовуються нормами Інструкції.

Погоджуючись з доводами позивача про підтвердження реальності господарських операції з ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС", судова колегія враховує, що згідно відомостей ЄДРПОУ ТОВ "ОСА-ТРАНС" та ТОВ "ВІВАЛ" не перебувають в процесі припинення та видами їх діяльності за КВЕД є зокрема вантажний автомобільний транспорт.

Крім того, пунктом 4.1.1 Інструкції передбачено, що для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися засобами вимірювальної техніки - ЗВТ, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

Так матеріали справи містять свідоцтва на повірку автоцистерн, які належить ТОВ "ОСА-ТРАНС", чинні до 14 травня 2014 року. (т.1 а.с. 69-70).

Також матеріали справи містять свідоцтво № 01/03-212 про повірку автоцистерни для нафтопродуктів, державний номер якої ВН 7747ХО, що відповідає державному номеру причепа ТОВ "ВІВАЛ", відповідно до ТТН від 19 лютого 2014 року №ODS00000028.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки товарно-транспортні накладні від 12 лютого 2014 року №ODS00000025, від 13 лютого 2014 року №ODS00000024 та від 19 лютого 2014 року №ODS00000028 містять всі необхідні данні для можливості встановити зміст господарської операції, містять всі необхідні підписи осіб, які відпускали, приймали, перевозили товар, номерні знаки транспортного засобу дають можливість його ідентифікувати, дані товарно-транспортних накладних відповідають іншим документам, а тому такі товарно-транспортні накладні підтверджують здійснення поставки товару, його перевезення та є належним доказом здійснення спірних операцій.

Судова колегія також зазначає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДФС повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою зменшення податкових зобов'язань. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє. У даній справі ДФС не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Апелянтом не надано до суду будь-яких доказів перевірки ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» або його контрагентів - ТОВ «ОСА-Транс» , ТОВ «ВІВАЛ» на предмет порушення податкового законодавства. Факт анулювання ТОВ "ОСА-ТРАНС" 24.10.2014 свідоцтва платника ПДВ (стор.9 акту перевірки), не спростовує доводів про реальність операцій по поставці позивачу нафтопродуктів силами даного підприємства, які мали місце у лютому 2014 року.

Відсутність у податкових органів даних щодо здійснення господарських операцій між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» та ТОВ «ОСА-Транс» , ТОВ «ВІВАЛ» та не підтвердження цих операцій, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо зазначення невірного коду УКТ ЗЕД у податкових накладних №914 від 12.02.2014 року та №920 від 13.02.2014 року, відповідно до яких позивачем придбано у ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» бензин А-92 Євро, код УКТ ЗЕД НОМЕР_7, що відповідає видатковим накладним та іншим документам первинного бухгалтерського обліку. Податкова накладна №10 від 15.10.2014 року, відповідно до якої позивачем придбано у ТОВ «ОМО» бензин Євро плюс 95 з кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_6, також відповідає видатковій накладній та іншим документам первинного бухгалтерського обліку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що позивачем наданні всі необхідні документи на підтвердження здійснення операцій, за якими позивачу ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» та ТОВ «ОМО» виписані податкові накладні №914 від 12.02.2014 року, №920 від 13.02.2014 року, №10 від 15.10.2014 року та за якими позивачем сформований податковий кредит (а.с. 234-247 том 1).

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що доводи податкового органу про завищення позивачем витрат, в зв'язку із відображенням в бухгалтерському обліку операцій з ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС", і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "ВЕСТА СЕРВІС", а також по операції з ТОВ "ОМО" не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, та є недостатніми для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян