Постанова

від 06.11.2017 по справі 921/509/16-г/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Справа № 921/509/16-г/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Нєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В., розглянувши матеріали касаційних скаргагропідприємства "Нива" та ОСОБА_4 напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.17 у справігосподарського суду Тернопільської області №921/509/16-г/4 за позовомагропідприємства "Нива" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, треті особи,які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: приватне агропромислове підприємство "Медобори", ОСОБА_5, про визнання права власності на майно, за участі представників сторін:

від позивача - Марків П.Є.,

від відповідача - Сергєєва О.І.,

від третьої особи - ОСОБА_4,

У С Т А Н О В И В:

22.08.2016 агропідприємство "Нива" звернулися до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" про визнання права власності на майно, а саме на будівлі та споруди загальною площею 7 345,6 кв.м., в тому числі: адміністративний будинок (літера "А"), загальною площею 488,6 кв.м.; гаражі (літера "Б"), загальною площею 591,8 кв. м.; гараж-котельня ( літера "В"), загальною площею 864,0 кв.м.; склад (літера "Г"), загальною площею 761,1 кв.м.; млин ( літера "Д"), загальною площею 2927,9 кв.м.; склад ( літера "Е"), загальною площею 1390,0 кв.м.; прохідна ( літера "З"), загальною площею 149,3 кв.м.; вага ( літера "К"), загальною площею 32,7 кв.м.; цех ( літера "Л"), загальною площею 101,7 кв.м.; сарай ( літера "М"), загальною площею 38,5 кв.м.; огорожа ( літера "І"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

03.01.2017 рішенням господарського суду Тернопільської області (судді Бурда Н.М., Андрусик Н.О., Стопник С.Г.) позов задоволено, визнано за агропідприємством "Нива" право власності на будівлі та споруди загальною площею 7 345,6 кв. м., в тому числі: адміністративний будинок (літера "А"), загальною площею 488,6 кв. м.; гаражі (літера "Б"), загальною площею 591,8 кв. м.; гараж-котельня (літера "В"), загальною площею 864,0 кв. м.; склад (літера "Г"), загальною площею 761,1 кв. м.; млин (літера "Д"), загальною площею 2927,9 кв. м.; склад (літера "Е"), загальною площею 1390,0 кв. м.; прохідна (літера "З"), загальною площею 149,3 кв.м.; вага (літера "К"), загальною площею 32,7 кв. м.; цех (літера "Л"), загальною площею 101,7 кв.м.; сарай (літера "М"), загальною площею 38,5 кв. м.; огорожа (літера "І"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

17.05.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Скрипчук О.С., Матущак О.І., Юрченко Я.О.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі агропідприємство "Нива" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просили постанову від 17.05.2017 скасувати, а рішення суду першої інстанції від 03.01.2017 залишити в силі. Зазначали, що до статуту підприємства було внесено 226,2 млн. крб., а відсутність перереєстрації права власності на спірне майно за позивачем не може бути свідченням відсутності права на вказане майно.

У касаційній скарзі співзасновник агропідприємства "Нива" ОСОБА_4 стверджував про порушення судом апеляційної інстанції матеріальних та процесуальних норм, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яку просив скасувати, а законне й обгрунтоване рішення залишити в силі. Наголошував, що рішення господарського суду Тернопільської області від 03.07.2014 про витребування майна з чужого незаконного володіння вступило в законну силу, тому позивач довівши своє право на майно позбавлений можливості зареєструвати це право. Зазначав, що договір купівлі-продажу від 03.02.2014 ПАП "Медобори" на користь ТОВ "Агроцентр-Галичина" спірного майна, а також прилюдні торги визнано недійсними, тому ПАП "Медобори" не були власником нерухомого майна, яке ними відчужувалось.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія судів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарг та скасування постанови і рішення з направленням справи для нового розгляду, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи видно, що 16.12.1992 між радою трудового колективу Хоростківського комбікормового заводу (продавець), та ВКП "Святослав Ко" (покупець), було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останнім було продано основні засоби (будівлі, споруди, машини та обладнання) вартістю 146 663 000крб. Зазначений договір зареєстрований 30.12.1992 Гусятинським БТІ реєстровий напис № 81.

25.03.1995 між трудовим колективом Хоростківського ВКП "Святослав Ко", МП "Джерело" і ТОВ "Святослав Ко" (засновники) було укладено Установчий договір про створення та діяльність Агропідприємства "Нива". Згідно умов договору засновники об'єдналися та спільно створили Агропідприємство "Нива" шляхом об'єднання свого майна, які і формують Статутний фонд підприємства. За ст.4 Установчого договору статутний фонд підприємства склав 1 8172,5 млн. крб., із яких 17 530,3 млн. крб. - внесок ТОВ "Святослав Ко" (95%); 416,1 млн. крб. - внесок МП "Джерело" (2.5%); 226,2 млн. крб. - внесок трудового колективу Хоростівського ВКП "Святослав Ко" (1.5%). Будь-який перелік майна, яке б передавалось у статутний фонд товариства, в установчому договорі відсутній.

Згідно Акту передачі від 25.03.1995 на виконання наказу Хоростківського ВКП "Святослав Ко" від 25.03.1995 №17 Про передачу майна до статутного фонду АП "Нива", підлягає передачі майно, що розміщено за адресою АДРЕСА_1: службове приміщення (лабораторію) під літерою "А" площею 206,7 кв.м з добудовою другого поверху, лабораторію під літерою "а" площею 44.3 кв.м., гараж-склад під літерою "Б" площею 50,6 кв.м., гараж-котельню під літерою "В" площею 693 кв.м., виробниче приміщення під літерою "Г" площею 644.9 кв.м., млин під літерою "Д" площею 5237,6 кв.м., сушку під літерою "Є" площею 98,9 кв.м., соговий склад під літерою "Е" площею 5265,4 кв.м., магазин під літерою "М" площею 35 кв.м., прохідну під літерою 3 площею 20 кв.м., вагову під літерою "К" площею 32,7 кв.м. - 2 шт., склад палива - 6 ємкостей, 3 колонки; пож. Водойма - 2 шт.; водонапірну башню - 2 шт.; артезіанську свердловину - 2 шт.; насосну станцію; трансформаторну підстанцію -3 шт. та огорожу з бетонних плит по периметру довжиною 777.2 м.п. з двома металевими воротами.

Свідоцтвом про право власності серії САА № 429462 від 26.09.2005 року підтверджується належність на праві власності ВАТ "Укрволгатехсервіс" нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

12.10.2011 Гусятинським районним судом Тернопільської області у справі № 2а-3768/11р. визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Хоростківської міської ради № 133 від 13.09.2005, а також скасовано свідоцтво про право власності САА № 429462 від 26.09.2005, яким оформлено право власності за ВАТ "Укрволгатехсервіс".

28.11.2013 Львівським апеляційним господарським судом у справі № 921/621/13-г/17 було визнано недійсними результати торгів з продажу майна ВАТ "Укрволгатехсервіс", оформлених протоколом № 1 від 23.01.2006, та договір купівлі-продажу від 07.02.2006, укладений між ВАТ "Укрволгатехсервіс" та ПАП "Медобори".

03.02.2014 між ПАП "Медобори" (продавець) та ТзОВ "Агроцентр-Галичина" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд, що розміщені за адресою м. Хоростків, вул. Незалежності, 1. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жеграй Н.Б. та зареєстровано в реєстрі за №592. На підставі цього договору за відповідачем було зареєстровано право власності на придбане нерухоме майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17277737 від 03.02.2014.

13.02.2014 ТОВ "Агроцентр-Галичина" відчужили 10/100 частин будівель і споруд за адресою м. Хоростків, вул. Незалежності, 1 (склад під літерою "Г" площею 761,1 кв.м.) на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 239, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського округу Серкізовською Т.П.

За твердженнями АП "Нива" викладені обставини свідчать, що право позивача, як належного власника спірних будівель та споруд, не визнається відповідачем та перешкоджає державній реєстрації права власності, тому підлягає захисту у спосіб, встановлений ст. 392 ЦК України, шляхом визнання за ними права власності на зазначене майно.

Відповідно до положень ст.392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи свідчать про набуття АП "Нива" спірного майна внаслідок передачі одним із засновників останнього - агропідприємством Хоростківський ВКП "Святослав Ко" спірного майна у власність як внеску до статутного фонду підприємства, що підтверджується копією акту передачі від 25.03.1995 та додатку до нього. Тому керуючись чинним на час створення АП "Нива" законодавством, зокрема, ч.1 ст.26 Закону України "Про власність", ч.ч.2,4 ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.12 Закону України "Про господарські товариства", будь-яке майно передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства. Зважаючи на встановлене, суд першої інстанції визнав вірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та наявність підстав для застосування ст.392 ЦК України, а позовні вимоги - обгрунтованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд другої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачем на склад під літерою - "Г" загальною площею 761,1 кв. м. не підлягають задоволенню, оскільки власником останнього (10/100 від спірного майна) є ОСОБА_5 - не відповідач у справі. У задоволенні решти позовних вимог апеляційний суд відмовив з тих підстав, що АП "Нива" було зареєстровано як юридична особа 27.03.1995, тому станом на час підписання акту передачі від 25.03.1995 позивача як юридичної особи не існувало, а ОСОБА_6 не був директором останнього. Крім того, в акті від 25.03.1995 відсутні печатки ВКП фірми "Святослав" та АП "Нива", тому він є неналежним доказом у розумінні ст.34 ГПК України. Натомість майно на час розгляду справи зареєстроване на праві власності за ТОВ "Агроцентр Галичина" на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2014 укладеного ПАП "Медобори" з ТзОВ "Агроцентр Галичина", який не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 84 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За змістом положень статей 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою апеляційного перегляду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи повторно. Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. За вимогами ст.105 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги у мотивувальній частині повинна містити вказівку на обставини, які встановлюються судом, а також норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, а резолютивна частина повинна містити чітке рішення щодо кожної вимоги заявника.

Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідають, а їх зміст є суперечливим та містить взаємовиключні висновки за встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог, господарські суди не встановили, хто на час передачі у 1995 році нерухомого майна до статутного капіталу агропідприємства "Нива" володів спірним майном та у яких частках.

Крім того, залишили поза увагою, з якого часу вказане майно вибуло з володіння позивача і на яких підставах, беручи до уваги рішення господарських судів, якими обгрунтовував свої вимоги позивач. Зокрема у справі №921/621/13-г/17 визнано недійсними результатів торгів з продажу майна ВАТ "Укрволгатехсервіс", оформлених протоколом № 1 від 23.01.2006 та договір купівлі-продажу від 07.02.2006, у справі №921/382/14-г/4 зобов'язано ПП "Медобори" усунути перешкоди у користуванні спірним майном, у справі №921/1196/14-г/6 ухвалено витребувати з чужого незаконного володіння ПП "Медобори" та ТОВ "Агроцентр-Галичина" на користь АП "Нива" спірне майно.

Разом з тим слід мати на увазі, що ТОВ "Агроцентр-Галичина" на час виникнення спірних правовідносин не були визнані власником спірного майна в установленому законом порядку, про що зазначав позивач упродовж розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Тобто попередніми судовими інстанціями всупереч приписів ст.43 ГПК України було неповно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та зроблено помилкові висновки відносно порушення відповідачем належного позивачу права власності, на захист якого подано позов.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин касаційні скарги агропідприємства "Нива" та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги агропідприємства "Нива" та ОСОБА_4 задоволити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та рішення господарського суду Тернопільської області від 03.01.2017 скасувати, а справу №921/509/16-г/4 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Н.М. Нєсвєтова

Суддя Л.В. Стратієнко