Постанова

від 06.11.2017 по справі 910/21002/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Справа № 910/21002/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.17 та рішення господарського суду міста Києва від 23.12.16 у справігосподарського суду міста Києва №910/21002/16 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" допублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" провизнання відсутнім права, за участі представників сторін:

від позивача: Гайсін Р.К.,

від відповідача: Собко О.В.,

від ГПУ - Скибенко О.І.,

У С Т А Н О В И В:

16.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" звернулися до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з позовною заявою, у якій просили визнати відсутнім право останніх на односторонню відмову від виконання договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011. щодо передання ТОВ "Карпатигаз" як оператору спільної діяльності за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, укладеним між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" природного газу, газового конденсату та нафти.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Карпатигаз" зазначали, що усупереч умовам договору ПАТ "Укргазвидобування", як виконавець, не передали замовнику обсяги природного газу, нафти та газового конденсату, видобутих у жовтні 2016 року зі свердловин, що є об'єктами спільної діяльності за договором №3 про спільну діяльність від 10.06.2002 та не передали підписані зі свого боку акти приймання-передачі вуглеводнів, окрім акту за жовтень 2016 року від 31.10.2016.

23.12.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін 06.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Скрипка І.М.) позов задоволено повністю, визнано відсутнім право публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на односторонню відмову від виконання договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 щодо передання товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператору спільної діяльності за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, укладеним між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" природного газу, газового конденсату та нафти.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилалися на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просили судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія судів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги, скасування постанови та рішення з направленням справи для нового розгляду, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2002 між дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (учасник 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (учасник 2) було укладено договір №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

25.02.2011 між дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (учасник 1), товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (учасник 2) та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises AB) (учасник 3) було укладено додаткову угоду №4 до договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, відповідно до якої було вирішено залучити до спільної діяльності та включити до складу учасників договору компанію Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises AB).

У відповідності до пункту 2.1. договору про спільну діяльність (в редакції додаткової угоди №4) учасники зобов'язуються спільно діяти без утворення юридичної особи для досягнення мети, а саме: збільшення видобутку вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника 1 за рахунок підвищення ступеню вилучення, залучення до розробки недренованих або нових запасів, проведення робіт з поліпшення інфраструктури учасника 1, капітального ремонту та відновлення свердловин учасника 1, буріння нових свердловин, удосконалення процесів видобутку, підготовки, транспортування та поглиблення переробки вуглеводнів з метою отримання прибутку. Учасники домовились, що спільна діяльність може здійснювати будь-яку господарську діяльність, не заборонену законодавством України з метою отримання прибутку. Учасник 2 зобов'язується здійснювати поточне керівництво спільною діяльністю та представництво перед третіми особами від імені учасників у межах спільної діяльності; укладати від імені спільної діяльності угоди на реалізацію вуглеводнів, видобутих у результаті спільної діяльності за цінами, попередньо затвердженими рішенням Комітету з Управління (п.п. 6.2.7., 6.2.8. Договору №3).

Господарськими судами встановлено, що позивач як оператор спільної діяльності в силу п.7.9. договору №3 від 10.06.2002 отримав право поточного керівництва спільною діяльністю, ведення окремого бухгалтерського обліку та представництво інтересів учасників за цим договором перед третіми особами в межах спільної діяльності.

За своєю правовою природою зазначений правочин відноситься до договору про спільну діяльність, згідно законодавчого визначення якого сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст.ст.1130, 1131 ЦК України).

20.04.2011 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування" (виконавець) та ТОВ "Карпатигаз" (замовник, оператор спільної діяльності за договором №3 від 10.06.2002) було укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності за договором №3, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5. цього договору.

Пунктом 4.1. договору №УГВ2949/06-11 сторони узгодили, що на підставі актів приймання-передачі вуглеводнів, які складаються сторонами на пунктах поставки вуглеводнів, виконавець складає та разом із замовником підписують акти приймання-передачі наданих послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, газового конденсату та нафти не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Оплата за послуги здійснюється шляхом передоплати у розмірі 25% від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць до 20 числа поточного місяця на підставі наданого оригіналу рахунку-фактури та сплати решти суми по факту надання послуг після підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг (п. 4.2. Договору №УГВ2949/06-11 в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2015).

При вирішенні спору господарські суди виходили з того, що укладений між сторонами договір №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 за своїм правовим змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконуючи свої договірні зобов'язання, 31.10.2016 сторонами було складено акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2016 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу за договором №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, з яких убачається, що сторонами прийнято та передано надані послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, газового конденсату та нафти в розумінні умов Договору №УГВ2949/06-11. Водночас умовами договору передбачено також складання актів приймання-передачі вуглеводнів, яких окрім одного акту за жовтень 2016 року від 31.10.2016, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій, урахувавши вищенаведені положення законодавства та дійсні правовідносини сторін дійшли висновку, що відмова відповідача від підписання актів приймання-передачі вуглеводнів за жовтень 2016 року у відповідності до умов договору №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 є односторонньою відмовою від виконання зобов'язань за таким договором, що суперечить приписам ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України. При чому судами акцентовано увагу, що пунктом 10.1 договору сторони виключили можливість його припинення в односторонньому порядку.

Крім того, господарські суди відхилили за безпідставністю посилання відповідача про неналежно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки останній передбачений нормами Господарського кодексу України. Тому виходячи з установлених фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, на підставі положень статей 32-34 ГПК України задовольнили позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що ним було припинено виконання зобов'язань за договором №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 через неналежне виконання позивачем своїх обов'язків згідно договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, що підтверджується судовими рішеннями у справах №910/21720/15 та №910/765/16, суди обох інстанцій врахували лише з тих міркувань, що цими твердженнями відповідач по суті підтвердив факт невиконання ним умов договору на надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 538 ЦК України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, попередні судові інстанції усупереч статті 43 ГПК України не надали належної правової оцінки тій обставині, що предметом договору про надання послуг №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 є надання виконавцем замовнику послуг на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності за договором про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, та які полягають у видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату. За твердженнями заявника, позивач неналежно виконував свої обов'язки по договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, що підтверджується судовими рішеннями у справах №910/21720/15, №910/765/15. Тому в силу порушення позивачем узятих на себе зобов'язань за договором про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, відсутні підстави вважати неправомірними дії відповідача щодо зупинення виконання зобов'язань за договором про надання послуг №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 у розумінні положень ст.538 ЦК України, якою розмежовуються поняття "зупинення виконання обов'язку" та "відмова від виконання зобов'язання", що не враховано господарськими судами.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги у цій справі викладені "визнання відсутнім права", а не "визнання права". Тому на думку відповідача позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується належності обраного позивачем як заінтересованою особою способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Як видно зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що бездіяльністю відповідача порушено його право на отримання добутих вуглеводнів.

Однак предметом позову ТОВ "Карпатигаз" визначили визнання відсутнім права ПАТ "Укргазвидобування" на відмову від виконання зобов'язань за договором про надання послуг. Очевидно, що задоволення судом цієї вимоги позивача не зобов'язує відповідача передати вуглеводні. Відтак обраний позивачем спосіб захисту права жодним чином не спрямований на відновлення його порушеного права. Належним способом захисту порушеного права у даному випадку буде зобов'язання відповідача передати вуглеводні.

Суди обох інстанцій формально зазначили про можливість обрання такого способу захисту порушеного права, як визнання відсутнім права, посилаючись на ст.20 Господарського кодексу України. При цьому господарські суди не дослідили та не обґрунтували, яким чином обраний спосіб захисту відновлює порушені права позивача.

Крім того, дійшовши висновку про підставність позовних вимог, попередні судові інстанції врозріз із положеннями статті 43 ГПК України, не надали належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що договір №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 не містить визначення загальної вартості послуг за цим договором за весь час його дії.

Тобто попередніми судовими інстанціями усупереч вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України було неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору та передчасно зроблено висновки про доведеність факту порушення відповідачем прав позивача.

Відповідно до положень ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, враховуючи повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2016 скасувати, а справу №910/21002/16 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Н.М. Нєсвєтова