Рішення

від 06.11.2017 по справі 914/1740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017р. Справа № 914/1740/17

За позовом:Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської обл., до відповідача:Громадської організації Мрія , м. Дрогобич Львівської обл., про:зобов'язання укласти договір оренди землі, стягнення збитків у розмірі 808423,65 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Гелеш Г.М. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №3-32/5932 від 25.07.2017р.); від відповідача:ОСОБА_2 - голова правління, ОСОБА_3 - представник (довіреність №05/10 від 05.10.2017р.).

Учасникам судового розгляду роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

22.08.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Дрогобицької міської ради до Громадської організації Мрія про зобов'язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків у розмірі 808423,65 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.09.2017р. В подальшому розгляд справи відкладався на 12.10.2017р., 26.10.2017р. та 06.11.2017р. про що судом винесено відповідні ухвали.

Ухвалою суду від 12.10.2017р. відмовлено в прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представник позивача в судове засідання 06.11.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

В засіданні зазначив, що між Дрогобицькою міською радою та ГО Мрія було укладено Договір оренди землі від 28.09.2010р., згідно якого відповідачу надано в користування земельну ділянку площею 2,3150га. на вул. Коновальця в м. Дрогобичі, кадастровий №4610600000:01:035:0003, терміном на 3 роки. Після закінчення дії договору відповідач не звертався до міської ради з заявою про продовження його строку, як це вимагають положення ст.33 ЗУ Про оренду землі та земельну ділянку не повернув. 28.05.2014р. міською радою прийнято рішення №1363 Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок , яким продовжено відповідачу оренду землі та зобов'язано укласти договір оренди землі. Разом з тим, відповідач вказаний договір не уклав та орендну плату за земельну ділянку не сплачував, хоча весь час її використовував і продовжує використовувати. Як стверджує позивач, такими діями відповідач за період з 2014р. по 2017р. завдав збитків на загальну суму 808423,65 грн. у вигляді неотриманої орендної плати, а тому він просить стягнути вказану суму з відповідача та зобов'язати укласти договір оренди землі.

Представники відповідача в судове засідання 06.11.2017р. з'явилися, проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні повністю, з підстав зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях до нього.

В засіданні зазначили, що правових підстав для стягнення збитків з відповідача немає, оскільки користування земельною ділянкою є правомірним, так як договір оренди землі від 28.09.2010р. продовжив свій строк після його закінчення у зв'язку з тим, що відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою, а зі сторони позивача жодних заперечень щодо такого користування не було. Крім того, на думку відповідача, про те що укладений між сторонами договір було продовжено на новий строк свідчить рішення Дрогобицької міської ради №1363 Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок . Також, як зазначили представники, за змістом ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вказаного порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. До складу комісій включаються, зокрема, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати. Натомість в матеріалах справи відсутні докази створення комісії для визначення збитків та відсутній затверджений акт такої комісії, що свідчить про порушення позивачем встановленого Порядку, а відтак і передчасність такого позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2010р. між Дрогобицькою міською радою (Орендодавець) та ГО Мрія (Орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.09.2010р. за №041044000057.

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. ОСОБА_4 (кадастровий №4610600000:01:035:0003).

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 та 5.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 23150кв.м. у тому числі: забудовані землі - 10592кв.м., проїзди, двори - 12558 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - приміщення металевих гаражів, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування гаражного господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту.

Відповідно до п.3.1 Договору його укладено строком на 3 роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалі справи, за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 28.09.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 23150 кв.м., яка розташована в м. Дрогобич, вул. Коновальця.

Судом встановлено, що 14.04.2014р. відповідач звернувся із заявою до позивача в якій просив продовжити термін дії оренди земельної ділянки площею 2,2 га. на вул. Коновальця в м. Дрогобичі, якою користується ГО Мрія , а також гарантував повну сплату заборгованості після врегулювання питання пов'язаного із зміною складу керівних органів ГО Мрія .

28.05.2014р. Дрогобицька міська рада прийняла рішення №1363 Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок котрим, зокрема, вирішила продовжити ГО Мрія строк оренди земельної ділянки площею 2.2 га на вул. ОСОБА_4 для обслуговування гаражів строком на 3 роки (п.2.5 Рішення).

В пункті 4 Рішення №1363 міська рада зазначила, що юридичним особам, вказаним в пунктах 1, 2 цього рішення (в т.ч. і відповідачу) необхідно укласти договори оренди землі з Дрогобицькою міською радою.

Разом з тим, як зазначає позивач, з моменту прийняття вказаного рішення, відповідач не з'являвся в міській раді для укладення договору оренди землі, відтак цей договір так і не було укладено. Крім цього, відповідач не сплачував плату за землю, хоча продовжував нею користуватися. Такими діями він спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014р. по 31.07.2017р. у розмірі 808423,65 грн. Відтак він просить вказані збитки стягнути з відповідача та зобов'язати його укласти договір оренди землі.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтями 122 - 124 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договором купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у статті 16 Закону України Про оренду землі .

Статтями 152, 156, 157 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з положеннями статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій з оформлення договірних відносин використання земельної ділянки. Невиконання такого обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі N 904/5857/14) .

Крім цього, як вбачається зі змісту статей 22, 1166 ЦК України, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного їх цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі N 3-210гс14) .

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі від 28.09.2010р. строком до 28.09.2013р. Об'єктом оренди виступала земельна ділянка загальною площею 23150кв.м.у м. Дрогобич на вул. ОСОБА_4, яка була надана в оренду для обслуговування гаражного господарства. Після закінчення строку дії договору оренди землі, вказаний договір припинив свою дію і в матеріалах справи відсутні докази, що його було продовжено на той самий період і на тих самих умовах.

З матеріалів справи вбачається, що лише 14.04.2014р. (тобто через 6 місяців з моменту закінчення строку дії Договору) відповідач звернувся до позивача з заявою в котрій просив продовжити строк оренди спірної земельної ділянки. 28.05.2014р. Дрогобицька міська рада прийняла рішення №1363 котрим, зокрема, вирішила продовжити ГО Мрія строк оренди земельної ділянки площею 2.2 га на вул. ОСОБА_4 для обслуговування гаражів строком на 3 роки та зобов'язала відповідача укласти договір оренди землі з Дрогобицькою міською радою. Разом з тим, після прийняття вказаного рішення і до моменту звернення із даним позовом до суду, відповідач жодного разу не звертався до позивача для укладення відповідного договору.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що договір оренди землі від 28.09.2010р. продовжив свій строк після його закінчення у зв'язку з тим, що відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою, а зі сторони позивача жодних заперечень щодо такого користування не було. Крім того, на думку відповідача, про те що укладений між сторонами договір було продовжено на новий строк свідчить рішення Дрогобицької міської ради №1363 Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок .

З таким твердження відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Частинами 1 - 5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі (в редакції станом на 28.09.2013р.) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 ЗУ Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України в постановах від 23.03.2016 р. у справі № 6-146цс16; від 13.04.2016 р. у справі N 6-2027цс15) .

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач до закінчення Договору оренди землі від 28.09.2010р. не повідомляв позивача про свій намір поновити строк дії договору та не направляв йому ні листа-повідомлення, ні проекту додаткової угоди. Крім цього, як вбачається з довідки Дрогобицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №3588/283/13-09-07-00-24 від 25.10.2017р., станом на момент закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач неналежно виконував свої обов'язки за цим договором, оскільки за ним рахувалася заборгованість із сплати орендної плати. Також, у випадку поновлення договору з підстав, передбачених ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі укладається додаткова угода про поновлення договору оренди землі, однак така в матеріалах справи відсутня.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави стверджувати, що Договір оренди землі від 28.09.2010р. поновився на новий строк. Направлення позивачем заяви від 14.04.2014р. в котрій він просить продовжити оренду землі на новий строк не змінює факту припинення договору оренди від 28.09.2010р., оскільки така була направлена поза встановленою ст.33 ЗУ Про оренду землі процедурою. Крім цього, зміст цієї заяви зводиться лише до прохання про продовження орендних відносин, а не поновлення договору оренди землі. Рішенням №1363 від 28.05.2014р. Дрогобицька міська рада продовжила орендні відносини із відповідачем та зобов'язала останнього укласти новий договір оренди землі (а не поновила попередній, як це стверджує відповідач).

Відтак, враховуючи викладене, починаючи з 29.09.2013р. відповідач користується земельною ділянкою загальною площею 23150 кв.м. у м. Дрогобич на вул. ОСОБА_4 без правовстановлюючих на це документів. Факт користування відповідачем цією ділянкою у вказаних розмірах, як визнається ним у відзиві на позов, так і підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявністю Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 28.09.2010р. згідно котрого відповідач взяв в оренду земельну ділянку та відсутністю акту повернення цієї ділянки з оренди.

А тому використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів є підставою для стягнення з нього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю).

Твердження відповідача про неможливість своєчасно укласти договір оренди у зв'язку з тим, що протягом 2014 року велися судові спори щодо визначення керівного складу ГО Мрія суд оцінює критично, оскільки вказані обставини відносяться до внутрішньогосподарської діяльності відповідача і вони не можуть звільняти його, як юридичну особу, від відповідальності за спричинені збитки. Більше того, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ, починаючи з 09.02.2015 року і станом на теперішній час, керівником відповідача являється ОСОБА_2, однак за цей період жодних дій для укладення договору він не зробив.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що за змістом ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вказаного порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. До складу комісій включаються, зокрема, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати. Натомість в матеріалах справи відсутні докази створення комісії для визначення збитків та відсутній затверджений акт такої комісії, що свідчить про порушення позивачем встановленого Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а відтак і передчасність такого позову.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою КМУ №284 від 19.04.1993р. було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).

Разом з тим, в постанові №3-463гс17 від 14.06.2017р. Верховний Суд України висловив обов'язкову до застосування правову позицію, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вказаного Порядку.

Як зазначив Верховний Суд України відмова у задоволенні вимог позивача про стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не встановлено у відповідності до Порядку без дослідження інших доказів, наданих позивачем, фактично позбавляє останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Крім цього, Вищий господарський суд України в постанові від 04.10.2017р. у справі №922/210/15 теж висловив правову позицію про можливість стягнення збитків обрахованих не у відповідності до Порядку .

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується точна площа земельної ділянки у м. Дрогобич на вул. ОСОБА_4, яку використовує позивач без правовстановлюючих документів (23150 кв.м.). Цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі №3-21/4352 від 06.06.2017р. нормативна грошова оцінка цієї ділянки в 2017 році становить 11206220,50 грн., в 2016 році - 10571906,13 грн., в 2015 році - 7377464,15 грн., в 2014 році - 5906696,68 грн.

За змістом ст.288 ПК України (в редакції за спірний період) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дрогобицької міської ради №703 від 27.07.2012 року було затверджене Положення про оренду земельних ділянок в м. Дрогобичі та порядок встановлення розмірів орендної плати на користування земельними ділянками.

Відповідно до вказаного Положення річний розмір орендної плати становить 3 відсотки від грошової оцінки на землі житлової забудови та громадської забудови (в т.ч. землі надані релігійним організаціям, а також землі для розташування збірно-розбірних гаражів в межах прибудинкових територій), рекреаційного призначення та інші відкриті землі, землі для виробничого призначення, транспорту , зв'язку, землі технічної інфраструктури.

Як вбачається з позовної заяви, при обрахуванні розміру понесених збитків у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014р. по 31.07.2017р. позивач правомірно та у відповідності до затвердженого Положення керувався тим, що цей розмір становить 3% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що такий ним зроблено правильно.

Разом з тим, до стягнення з відповідача підлягає лише 801899,08 грн., оскільки як вбачається з довідки Дрогобицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №3588/283/13-09-07-00-24 від 25.10.2017р. за спірний період відповідачем було сплачено 6524,57 грн. податку за землю.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків є обгрунтованими та підлягають до задоволення в сумі 801899,08 грн.

З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти договір на користування земельною ділянкою, то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач, оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється укласти новий договір оренди земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Однак, на переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений ст.181 ГК України.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Таким чином, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011р. у справі № 3-119гс11 та у постанові ВГС України від 23.08.2017р. у справі №916/2885/16.

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача укласти договір оренди землі не підлягає до задоволення, оскільки серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів). Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків можна дійти висновку про те, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду земельної ділянки та ухилення потенційного орендаря від укладення договору оренди земельної ділянки, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах запропонованих орендодавцем та які відповідають умовам, передбачених Типовим договором оренди землі (затв. постановою КМУ від 03.03.2004р. №220). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі №6-110цс12.

Разом з тим, враховуючи наявні обставини справи, зокрема, відсутність проекту договору та доказів його скерування відповідачу для підписання, відмови останнього від такого підписання, унеможливлює і задоволення вимоги про визнання договору укладеним.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір, відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно цим вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 80-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Мрія (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Коновальця, 18/1; код ЄДРПОУ 33968800) на користь Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055972) 801899,08 грн. збитків та 13615,18 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2017р.

Суддя Крупник Р.В.