Постанова

від 15.01.2018 по справі 914/1740/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа № 914/1740/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.

за участю представників

від Позивача: ОСОБА_2;

від Відповідача:ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Мрія» , вих.№14/11 від 14.11.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 , суддя Крупник Р.В.

у справі № 914/1740/17

за позовом: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Громадської організації «Мрія» , м. Дрогобич Львівської області

про зобов'язання укласти договір оренди землі та стягнення збитків у розмірі 808423,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 позов задоволено частково. З Громадської організації «Мрія» на користь Дрогобицької міської ради стягнуто 801 899,08 грн. збитків та 13615,18 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що використання Відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів є підставою для стягнення з нього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю). При обрахуванні розміру понесених збитків у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014р. по 31.07.2017р. Позивач правомірно та у відповідності до затвердженого Положення керувався тим, що цей розмір становить 3% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Разом з тим, заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню частково в розмірі 801 899,08 грн., за мінусом сплаченого Відповідачем податку за землю за спірний період у сумі 6 524,57 грн. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відповідача укласти договір на користування земельною ділянкою мотивоване тим, що у даному випадку Позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі, шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Громадська організація «Мрія» звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи та просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, посилається на те, зокрема, що правові підстави для стягнення збитків відсутні, оскільки користування земельною ділянкою є правомірним, так як договір оренди землі від 28.09.2010р. продовжив свій строк після його закінчення в зв'язку з тим, що Відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою, а зі сторони Позивача жодних заперечень, щодо такого користування не було. Крім того, зазначає про те, що за змістом ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 , розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. Натомість в матеріалах справи відсутні докази створення Позивачем комісії для визначення збитків та відсутній затверджений акт такої комісії, що свідчить про передчасність даного позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2017.

11 грудня 2017 року Скаржником подано на розгляд суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, зокрема, що Позивачем не доведено у встановленому законом порядку наявності в діях Відповідача повного складу цивільного правопорушення, що виключає настання відповідальності у вигляді стягнення збитків. Також зазначає про те, що оскільки спірна земельна ділянка не зареєстрована Позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то відповідно і договір оренди вказаної земельної ділянки не міг бути укладений.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у них.

У судовому засіданні 11.12.2017 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

У судовому засіданні 11.12.2017, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 15.01.2018.

15 грудня 2017 року вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до неї, у відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на додаткові пояснення до апеляційної скарги і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 28.09.2010р. між Дрогобицькою міською радою (Орендодавець) та ГО «Мрія» (Орендар) було укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.09.2010р. за №041044000057.

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. ОСОБА_5 (кадастровий №4610600000:01:035:0003).

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 та 5.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 23150кв.м. у тому числі: забудовані землі - 10592кв.м., проїзди, двори - 12558 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - приміщення металевих гаражів, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування гаражного господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту.

Відповідно до п.3.1 Договору його укладено строком на 3 роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

28.09.2010 Позивач передав, а Відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 23150 кв.м., яка розташована в м. Дрогобич, вул. Коновальця, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі об'єкта оренди від 28.09.2010.

14.04.2014 Відповідач звернувся до Позивача з заявою про продовження строку дії Договору оренди земельної ділянки площею 2,2 га. на вул. Коновальця в м. Дрогобичі, а також гарантував повну сплату заборгованості після врегулювання питання пов'язаного зі зміною складу керівних органів ГО «Мрія» .

28.05.2014 Дрогобицькою міською радою прийнято рішення №1363 «Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок» яким, зокрема, вирішено продовжити ГО «Мрія» строк оренди земельної ділянки площею 2.2 га на вул. ОСОБА_5 для обслуговування гаражів строком на 3 роки (п.2.5 Рішення). При цьому, у пункті 4 Рішення №1363 міською радою зазначено, що юридичним особам, вказаним в пунктах 1, 2 цього рішення (в т.ч. і Відповідачу) необхідно укласти договори оренди землі з Дрогобицькою міською радою.

Водночас, як зазначає Позивач, з моменту прийняття вказаного рішення, Відповідач не з'являвся в міській раді для укладення Договору оренди землі, хоча продовжував нею користуватися. Крім цього, Відповідач не сплачував плати за землю. Таким чином, на переконання Позивача, своїми діями Відповідач спричинив Позивачу збитки у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014 по 31.07.2017 у розмірі 808 423,65 грн. Несплата вказаної суми слугувала підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з рахунку Відповідача 801 899,08 грн. збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведено склад цивільного правопорушення у діях Відповідача, що є підставою для виникнення в нього обов'язку сплатити завдані збитки, розмір яких за період з 01.08.2014 по 31.07.2017 складає 801 899,08 грн., з урахуванням сплаченого Відповідачем земельного податку за вказаний період. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відповідача укласти договір на користування земельною ділянкою мотивоване тим, що у даному випадку Позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Судова колегія погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України , під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України , земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

За змістом статей 122 , 123 , 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 . статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, Відповідач, не оформивши відповідно до чинного законодавства прав на користування земельною ділянкою, порушив наведені вище положення законодавства, оскільки використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 , власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Також відповідно до вказаного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад.

В матеріалах справи відсутні докази створення Позивачем комісії для визначення збитків та відсутній затверджений акт такої комісії.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №3-463гс17 від 14.06.2017р., норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтверджувати свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вказаного Порядку. Тобто, відмова у задоволенні вимог позивача про стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не встановлено у відповідності до Порядку без дослідження інших доказів, наданих позивачем, фактично позбавляє останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі №3-21/4352 від 06.06.2017р. нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2017 році становить 11206220,50 грн., у 2016 - 10571906,13 грн., у 2015 - 7377464,15 грн., у 2014 - 5906696,68 грн.

За змістом ст.288 ПК України (в редакції, чинній за спірний період) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Дрогобицької міської ради №703 від 27.07.2012 року затверджено Положення про оренду земельних ділянок в м. Дрогобичі та порядок встановлення розмірів орендної плати на користування земельними ділянками.

Відповідно до вказаного Положення річний розмір орендної плати становить 3 відсотки від грошової оцінки на землі житлової забудови та громадської забудови (в т.ч. землі надані релігійним організаціям, а також землі для розташування збірно-розбірних гаражів в межах прибудинкових територій), рекреаційного призначення та інші відкриті землі, землі для виробничого призначення, транспорту , зв'язку, землі технічної інфраструктури.

При обрахунку розміру понесених збитків у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014 по 31.07.2017 Позивач правомірно та у відповідності до затвердженого Положення керувався тим, що цей розмір становить 3% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Таким чином, доводи Відповідача про передчасність даного позову у зв'язку з нестворенням Позивачем комісії для визначення заявлених до стягнення збитків, є безпідставними.

Доводи скаржника про те, що договір оренди землі від 28.09.2010 продовжив свій строк після його закінчення у зв'язку з тим, що Відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою, а зі сторони Позивача жодних заперечень щодо такого користування не було, судова колегія вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Частинами 1 - 5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на 28.09.2013р.) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частиною 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди ; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди , продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (правова позиція Верховного Суду України в постановах від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16 та від 13.04.2016 у справі N 6-2027цс15).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач до закінчення Договору оренди землі від 28.09.2010р. не повідомляв Позивача про свій намір поновити строк дії договору та не направляв йому ні листа-повідомлення, ні проекту додаткової угоди.

Крім цього, як вбачається з довідки Дрогобицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №3588/283/13-09-07-00-24 від 25.10.2017р., станом на момент закінчення строку дії договору оренди землі, Відповідач неналежно виконував свої обов'язки за цим договором, оскільки за ним рахувалася заборгованість зі сплати орендної плати. Також, у випадку поновлення договору з підстав, передбачених ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» укладається додаткова угода про поновлення договору оренди землі, однак така в матеріалах справи відсутня.

За таких обставин, твердження скаржника про те, що Договір оренди землі від 28.09.2010 є поновленим на новий строк - безпідставні, оскільки скерування Відповідачем заяви від 14.04.2014р. про продовження строку оренди землі на новий строк не змінює факту припинення Договору оренди 28.09.2013. Рішення ж Дрогобицької міської ради №1363 від 28.05.2014 було спрямоване на продовження орендних правовідносин з Відповідачем, оскільки останнім було зобов'язано Відповідача укласти новий договір оренди землі, а не поновлено попередній, як про це стверджує скаржник.

Відтак, починаючи з 29.09.2013 Відповідач користується земельною ділянкою загальною площею 23150 кв.м. у м. Дрогобич на вул. ОСОБА_5 без правовстановлюючих на це документів, що є підставою для стягнення з нього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю).

Твердження апелянта про неможливість своєчасного укладення договору оренди у зв'язку з тим, що протягом 2014 року велися судові спори щодо визначення керівного складу ГО «Мрія» суд оцінює критично, оскільки вказані обставини відносяться до внутрішньогосподарської діяльності Відповідача і вони не можуть звільняти його, як юридичну особу, від відповідальності за спричинені збитки.

Також судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника про те, що договір оренди вказаної земельної ділянки не міг бути укладений, оскільки спірна земельна ділянка не зареєстрована Позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.ч. 3, 4 ст. 79 1ЗК України).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий № 4610600000:035:0003.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 28 вказаного Закону визначено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав .

28.05.2014 Дрогобицькою міською радою було прийнято рішення №1363 «Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок» яким, зокрема, вирішено надати ГО «Мрія» спірну земельну ділянку в оренду шляхом укладення відповідного договору.

Докази укладення договору оренди на виконання вказаного рішення ради в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях до неї, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Враховуючи викладене вище, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 у даній справі залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Мрія» , вих.№14/11 від 14.11.2017, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 у справі № 914/1740/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

3. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.01.2018.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Судді Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1