Постанова

від 06.11.2017 по справі 905/1250/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017 справа № 905/1250/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився; ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт", м. Слов'янськ, Донецька область; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С", м. Дружківка, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2016 (підписано 19.12.2016) у справі№ 905/1250/16 (головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Сажнева М.В., Шилова О.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт", м. Слов'янськ, Донецька область доТовариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С", м. Дружківка, Донецька область простягнення заборгованості в розмірі 127 790,00грн., інфляційних витрат у розмірі 104 532,22 грн., 3% річних у розмірі 9 584,25 грн. В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт", м. Слов'янськ, Донецька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С", м. Дружківка, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 127 790,00грн., інфляційних витрат у розмірі 104 532,22 грн. та 3% річних у розмірі 9 584,25 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 37 850,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 61 906,49 грн., 3% річних в розмірі 6 405,39 грн. та судовий збір в розмірі 1 592,43 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, оскільки у них відсутні посилання на реквізити довіреності, що унеможливлює визначення повноважень особи на отримання нею товарно-матеріальних цінностей. При цьому Відповідач зазначав, що ним довіреності на спірні накладні взагалі не видавались

Крім того, Відповідач посилався на безпідставність вимог Позивача щодо стягнення заборгованості через ненадання податкових та товарно-транспортних накладних.

Відповідач також, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, також посилається на невмотивованість оскаржуваного рішення.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 06.01.2017 вказані апеляційні скарги було прийнято до провадження та від 31.01.2017 вищезазначені скарги було об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 розгляд справи було відкладено на 01.03.2017.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_6. Провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду 11.09.2017 було повернуто матеріали справи № 905/1250/16 разом з висновком судової економічної експертизи № 3636 від 04.08.2017.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2017 провадження у справі № 905/1250/16 було поновлено, розгляд справи призначено на 06.11.2017.

Від Відповідача 19.09.2017 надійшло клопотання від 12.09.2017 № 55 про призначення повторної судової економічної експертизи.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення аналогійні, викладеним в апеляційній скарзі.

У якості представника Позивача в судове засідання з'явився ОСОБА_7, який на підтвердження своїх повноважень послався на договір про надання правової допомоги № 3-В від 30.09.2016 та довіреність від 25.10.2016.

Проте, вищевказаний договір судовою колегією не приймається до уваги на підтвердження повноважень ОСОБА_7, оскільки він укладений з фізичною особою ОСОБА_8, доказів повноважень якої з боку Позивача суду не надано та зі змісту договору не вбачається, що його стороною є Позивач. При цьому, Довіреність від 25.10.2016 в матеріалах справи взагалі відсутня та зазначеною особою не надана.

За таких підстав, судова колегія не вбачає підстав до допуску ОСОБА_7 до участі в судовому засіданні апеляційної інстанції у якості представника Позивача.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання Відповідача про призначення повторної судової економічної експертизи через відсутність підстав, зазначених в ст. 41 ГПК України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2015 у справі № 905/1882/15, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини, зокрема:

- укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 03.01.2013 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач зобов'язався передати, а Відповідач - прийняти і оплатити Позивачу партію товару на умовах даного Договору;

- сторонами в Договорі встановлена умова оплати, як 100% попередня оплата, та не передбачено порядку зарахування оплат у разі утворення відповідної заборгованості;

- поставки Позивачем товару Відповідачу на загальну суму 130 790,00 грн. за період з 04.07.2013 по 01.08.2013.

Зазначеним судовим рішенням віднесено в рахунок оплат за період з 04.07.2013 по 01.08.2013 платіжні доручення на загальну суму 129 000,00 грн.: №3738 від 15.07.2013 на суму 30 000,00 грн., №3761 від 22.07.2013 на суму 15 000,00 грн., №3782 від 29.07.2013 на суму 15 000,00 грн., № 3800 від 01.08.2013 на суму 30 000,00 грн., № 3806 від 06.08.2013 на суму 30 000,00 грн., № 3842 від 16.08.2013 на суму 5 000,00 грн. та № 3862 від 27.08.2013 на суму 4 000,00 грн. В цій частині спір вирішений судом першої інстанції по суті.

Згідно до вимог ст. 35 ГПК України, зазначені факти є встановленими та не вимагають окремого підтвердження.

Отже, всі накладні за якими Позивачем заявлено до стягнення за період починаючи з 04.07.2013 по 01.08.2013, зокрема, від 10.07.2013 на суму 55 000,00 грн., від 22.07.2013 на суму 25 000,00 грн. не можуть бути предметом дослідження у даній справі.

Що стосується оплат, то судова колегія враховує, що платіжні доручення №3738 від 15.07.2013, №3761 від 22.07.2013, №3782 від 29.07.2013, № 3800 від 01.08.2013, № 3806 від 06.08.2013, № 3842 від 16.08.2013 та № 3862 від 27.08.2013 також враховані судом першої інстанції в рамках справи № 905/1882/15 в рахунок оплат за товар, поставлений у період з 04.07.2013 по 01.08.2013 та також не можуть бути предметом дослідження у даній справі.

В межах даної справи з урахуванням позовних вимог розглядаються правовідносини сторін з приводу поставки товару за Договором в період червня та серпня (за виключенням 01.08.2013) 2013 року, за який Відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Через неповне виконання Відповідачем свого зобов'язання за Договором, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 127 790,00 грн.

Згідно до накладної від 12.06.2013 Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 6 300,00 грн., однак вказана накладна містить відмітку про часткову оплату товару в сумі 5 350,00 грн. та Позивачем за цією накладною заявлено до стягнення 1 250,00 грн. Враховуючи викладене судова колегія досліджує суму заборгованості за накладною від 12.06.2013 в розмірі 1 250,00 грн.

Встановлено, що Позивачем в період червня, серпня 2013 року був поставлений Відповідачу товар на загальну суму 128 250,00 грн., що підтверджується накладними від 01.06.2013 на суму 55 000,00 грн., від 12.06.2013 на суму 1 250,00 грн., від 14.06.2013 на суму 6 300,00 грн., від 15.06.2013 на суму 6 300,00 грн., від 15.06.2013 на суму 6 300,00 грн., від 17.06.2013 на суму 15 000,00 грн., від 17.06.2013 на суму 6 300,00 грн., від 19.06.2013 на суму 6 600,00 грн., від 20.06.2013 на суму 6 300,00 грн., від 21.06.2013 на суму 6 300,00 грн., від 26.06.2013 на суму 6 300,00 грн. та від 06.08.2013 на суму 6 300,00 грн.

Разом з тим, з урахуванням змісту висновку судової економічної експертизи № 3636 від 04.08.2017, експертом підтверджено, що в бухгалтерському та податковому обліку сторін відображено вищевказані господарські операції з купівлі-продажу за Договором. Проте жодних даних щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку сторін господарської операції за 05.08.2013 висновок не містить, у відповідній колонці таблиці ніяких даних експертом не відображено, з огляду на що судова колегія приходить до висновку, що поставка за накладною від 05.08.2013 Позивачем є недоведеною. Відповідачем, зокрема, вказана поставка також заперечується.

Відповідачем поставлений товар був оплачений частково на загальну суму 90 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 03.06.2013 № 3652 на суму 20 000,00 грн., від 07.06.2013 № 3666 на суму 20 000,00 грн., від 17.06.2013 № 3676 на суму 20 000,00 грн., від 18.06.2013 на суму 10 000,00 грн. та від 10.07.2013 № 3733 на суму 20 000,00 грн.

Виходячи з викладеного судова колегія вважає обґрунтованою заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 38 250,00 грн. (128 250,00 грн. - 90 000,00 грн.).

Щодо суми заборгованості в розмірі 1 450,00 грн., яка була заявлена Позивачем до стягнення як така, що була станом на 01.06.2013, то оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних щодо природи її виникнення, підстав до її стягнення судова колегія не вбачає.

Крім того, тим же судовим рішенням у справі № 905/1882/15 було встановлено, що по поставкам до 01.06.2013 сторони претензій одна до одної не мали.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи викладене, обов'язок відповідача щодо оплати товару отриманого за видатковими накладними настав з моменту отримання товару.

Оскільки доказів оплати заборгованості Відповідачем не надано, судова колегія вважає такою, що підлягає стягненню на користь Позивача заборгованість в сумі 38 250,00 грн.

Посилання Відповідача на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, оскільки у них відсутні посилання на реквізити довіреності, що унеможливлює визначення повноважень особи на отримання нею товарно-матеріальних цінностей. При цьому Відповідач зазначав, що ним довіреності на спірні накладні взагалі не видавались.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацом 1 пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З огляду на викладене зазначені вище посилання відповідача не беруться до уваги судовою колегією, оскільки за своїм призначенням довіреність не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як довіреність не підтверджує факт господарської операції, а є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства ТМЦ.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України.

Поряд з цим вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогійна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15.

Щодо клопотання Відповідача про призначення повторної судової експертизи через відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують висновок експерта, судова колегія вважає його безпідставним, за наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 41, ч.ч. 1, 3-5 ст. 42 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Змістом ст. 31 ГПК України передбачена можливість участі судового експерта в господарському процесу, обов'язки якого крім вимог цієї норми передбачені ст. 12 Закону України "Про судову експертизу".

Ані вимогами цих норм, ані іншими вимогами діючого законодавства, не передбачений обов'язок експерта додатково доводити обґрунтованість свого висновку за межами його змісту або інакше, ніж шляхом відповіді на конкретно поставлені питання в межах дослідження або призначення додаткової експертизи.

Такий обов'язок доводити свої вимоги або заперечення покладається на сторони.

Проте ніяких доказів в обґрунтування своїх заперечень, що викладені у вищенаведеному клопотанні про призначення повторної судової економічної експертизи, Відповідачем не надано, не заявлено також клопотання про виклик експерта в судове засідання та поставлення йому додаткових питань в межах проведеного ним експертного дослідження.

Отже судова колегія не вбачає підстав до відхилення наданого експертного висновку та призначення повторної судової експертизи.

Доводи Відповідача щодо відсутності в матеріалах справи товарно-транспортних та податкових накладних також судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 9 584,25 грн. за період 01.09.2013 - 01.03.2016 та інфляційні в розмірі 104 532,22 грн. за вказаний період.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних, судова колегія вважає його невірним, оскільки при здійсненні перерахунку суд першої інстанції невірно визначив початок періоду нарахування сум цих складових (з 01.06.2013), безпідставно вийшовши за межі заявлених позовних вимог. При цьому, будь-яких заяв Позивача щодо зміни початку визначеного ним періоду (з 01.09.2013) нарахування матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням визначеної колегією суддів суми заборгованості, яка підлягає стягненню, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних в межах заявленого Позивачем до стягнення періоду 01.09.2013 - 01.03.2016, судова колегія вважає такими, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача 3% річних в сумі 2 869,80 грн. та інфляційні в розмірі 31 299,12 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2016 у справі № 905/1250/16 підлягає зміні в частині стягнутих з Відповідача на користь Позивача сум заборгованості з "37 850,00 грн." на "38 250,00 грн.", 3% річних - з "6 405,39 грн." на "2 869,80 грн." та інфляційних з "61 906,49 грн." на "31 299,12 грн.", через невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а також в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, у зв'язку з чим з урахуванням фактично понесених судових витрат, в тому числі оплати Відповідачем витрат за проведення судової експертизи в розмірі 8 298,00 грн. за платіжним дорученням від 11.04.17 № 2454, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 086,28 грн., з Позивача на користь Відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 556,76 грн., а також 2 484,15 грн. витрат за проведення судової експертизи. Отже з урахуванням заліку взаємних зобов'язань по відшкодуванню судових витрат в межах даної справи з Позивача на користь Відповідача підлягає стягненню 1 954,63 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт", м. Слов'янськ, Донецька область залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С", м. Дружківка, Донецька область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2016 у справі № 905/1250/16 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" (84200, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Красна, буд. 27, ЄДРПОУ 23128760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт" (84112, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 31205421) суму заборгованості в розмірі 38 250,00 грн., інфляційні в розмірі 31 299,12 грн., 3% річних в розмірі 2 869,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт" (84112, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 31205421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" (84200, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Красна, буд. 27, ЄДРПОУ 23128760) судові витрати в сумі 1 954,63 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3