Рішення

від 06.11.2017 по справі 910/14178/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/14178/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Висотні Технології доТовариства з обмеженою відповідальністю Мітбуд простягнення 1 085 166,34 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Копійчук О.В. від відповідача:Тюменцева Т.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Висотні Технології (надалі - ТОВ Висотні Технології ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мітбуд (надалі - ТОВ Мітбуд ) про стягнення 1 085 166,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди (оперативна оренда) №16/05-О/О від 16.05.2016 р. позивач передав відповідачу в тимчасове користування обладнання, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та сплати вартості пошкодженого майна не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 773 352,54 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 189 316,00 грн., 3% річних у розмірі 20 698,36 грн. та інфляційних у розмірі 101 799,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2017 р. розгляд справи відкладено на розгляд справи відкладено на 23.10.2017 р.

В судовому засіданні 23.10.2017 р. судом оголошувалась перерва на 06.11.2017 р.

06.11.2017 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1 187 701,32 грн. (в тому числі, основний боргу у розмірі 814 227,32 грн., пеню у розмірі 233 240,15 грн., 3% річних у розмірі 26 260,61 грн. та інфляційні у розмірі 113 973,24 грн.), а також зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди (обладнання), перелік якого зазначено у специфікації.

Пунктом 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Суд відзначає, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову в частині пред'явлення нових вимог про зобов'язання повернути обладнання.

Пунктом 3.12 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву суд встановив, що до неї заявником не було додано доказів сплати судового збору, як за збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних, так і за пред'явлення додаткових вимог про зобов'язання повернути обладнання.

З урахуванням викладеного, вказана подана позивачем заява від 06.11.2017 р. залишається судом без розгляду та приєднується до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання умов ухвал суду надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги визнала частково.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2016 р. між ТОВ Висотні Технології (орендодавець) та ТОВ Мітбуд (орендар) був укладений договір оренди №16/05-О/О (оперативна оренда) (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації, що міститься у додатку №1 до цього договору (об'єкт оренди).

Згідно з п. 1.2 Договору об'єкт оренди передається орендареві для використання при будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціальної сфери за адресою: м. Київ, пров. Машинобудівний, 26 у Солом'янському районі.

За змістом п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування орендарю.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що орендна плата за будівельне обладнання складає 164 950,80 грн. з ПДВ за 30 календарних днів. Орендар виконує попередню оплату за перший та останній місяці.

Відповідно до п. 2.4 Договору орендар сплачує орендну плату кожного місяця не пізніше 5 днів до дати початку оренди згідно цього договору.

За змістом п. 8.1 Договору приймання-передавання послуг з користування об'єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом приймання-передання наданих послуг.

18.05.2016 р. за актом здачі будівельного обладнання до Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обладнання згідно специфікації.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 441 861,94 грн. та оплати за пошкодження об'єкта оренди у розмірі 331 490,60 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 2.4 Договору орендар сплачує орендну плату кожного місяця не пізніше 5 днів до дати початку оренди згідно цього договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату на корить позивача не пізніше 5 днів до дати початку оренди згідно цього договору.

За змістом п. 8.1 Договору приймання-передавання послуг з користування об'єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом приймання-передання наданих послуг.

Матеріалами справи (акт від 18.05.2017 р. здачі будівельного обладнання до Договору) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним обладнанням, передбаченим специфікацією.

При цьому, як вбачається із наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання надання послуг за період з червня 2016 року по серпень 2017 року та пояснень представників сторін, вартість майнового найму спірного обладнання складає 1 496 476,94 грн. (з урахуванням підписаного сторонами акту №10 від 23.12.2016 р. за ремонт і чистку від бетону), а відповідачем частково була сплачена орендна плата у розмірі 1 054 615,00 грн.

Відтак заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем становить 441 861,94 грн., і строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Твердження відповідача про те, що до вказаної суми позивачем безпідставно було включено розмір орендної плати за серпень місяць 2017 року судом не приймаються до уваги, оскільки обов'язок зі сплати орендних платежів за серпень мав бути виконаний не пізніше 5 днів до дати початку оренди, тобто до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.

При цьому, жодних доказів повернення спірного обладнання з оренди у серпні 2017 року відповідачем не надано, що свідчить про існування у відповідача грошового зобов'язання за вказаний період станом на момент розгляду даної справи по суті.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 441 861,94 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ Мітбуд обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ Висотні Технології про стягнення з ТОВ Мітбуд заборгованості з орендної плати у розмірі 441 861,94 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині оплати ремонту будівельного обладнання та оплати бракованих об'єктів оренди на загальну суму 331 490,60 грн. суд відзначає наступне.

Позивач вказує, що під час кожного етапу приймання будівельного обладнання на тимчасове зберігання позивачем проводилася перевірка стану об'єкту оренди, за наслідками чого ним були встановлені недоліки об'єкту оренди та виставлені відповідні рахунки-фактури на їх оплату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За змістом п. 3.7 Договору у тому разі, якщо внаслідок перевірки з'ясується, що об'єкт оренди не відповідає умовам його повернення, то протягом 5-ти робочих днів з дня складення висновку, сторони складають акт про виявлені недоліки, в якому вказують визначену цим договором вартість складових об'єкту оренди, в яких виявлено недоліки, а також строк такого відшкодування.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту заподіяння відповідачем збитків у розмірі 331 490,60 грн. внаслідок неналежного використання об'єкту оренди.

Зокрема, жодних доказів підписання двосторонніх актів про виявлені недоліки на заявлену до стягнення суму 331 490,60 грн. позивачем надано суду не було.

Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту виклику уповноважених представників відповідача для засвідчення факту понесення позивачем витрат на ремонт спірного обладнання, або пред'явлення відповідних претензій у встановленому чинному законодавством України порядку.

За відсутності в матеріалах справи відповідних актів про пошкодження орендованого майна, рахунки-фактури не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами понесення позивачем відповідних витрат, а відтак суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості у розмірі 331 490,60 грн. станом на момент розгляду даної справи по суті.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна у розмірі 331 490,60 грн. необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 189 316,00 грн., 3% річних у розмірі 20 698,36 грн. та інфляційних у розмірі 101 799,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів зі сплати орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2 Договору визначено, що за порушення орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Вказані положення не були враховані позивачем під час здійснення перерахунку пені за жовтень, листопад та грудень 2016 року, а також січень та лютий 2017 року.

Здійснивши власний перерахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 141 685,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів. В іншій частині пеня обрахована неправомірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16 563,67 грн. та інфляційні у розмірі 82 011,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості зі сплати вартості ремонту та браку орендованого майна, підстави для задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 36 231,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 19 787,95 грн. та 3% річних у розмірі 4 134,69 грн. за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання у суду відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Мітбуд на користь ТОВ Висотні Технології заборгованості у розмірі 441 861,94 грн., пені у розмірі 141 685,07 грн., 3% річних у розмірі 16 563,67 грн. та інфляційних у розмірі 82 011,49 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Висотні Технології задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мітбуд (03067, м. Київ, пров. Машинобудівний, 26; ідентифікаційний код 40043668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Висотні Технології (04215, м. Київ, вул. Світлицького, 28, кв. 72; ідентифікаційний код 34539658) заборгованість у розмірі 441 861 (чотириста сорок одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн. 94 коп., пеню у розмірі 141 685 (сто сорок одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 16 563 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 82 011 (вісімдесят дві тисячі одинадцять) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 10 231 (десять тисяч двісті тридцять одна) грн. 83 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2017 р.

Суддя В.П. Босий