Рішення

від 07.11.2017 по справі 910/14201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017Справа №910/14201/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт"

про стягнення 13 329,03 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" про стягнення 13 329,03 грн., з яких: 11 235,00 грн. основного боргу, 1775,40 грн. інфляційних втрат, 318,63 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1600,00 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на оплату послу адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.17. порушено провадження у справі № 910/14201/17 та призначено її до розгляду на 14.09.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.17. відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про участь позивача у судовому засіданні по розгляду справи № 910/14198/17 в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.17. відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про участь позивача у судовому засіданні по розгляду справи № 910/14198/17 в режимі відеоконференції та відкладено розгляд справи на 26.09.17.

За результатами судового засідання 26.09.17. розгляд справи було відкладено на 19.10.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

19.10.17. позивачем було подано письмові пояснення по справі та заяву про задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на оплату послу адвоката.

За результатами судового засідання 19.10.17. розгляд справи було відкладено на 07.11.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Позивач в судове засідання 07.11.17. не з'явився, проте, 06.11.17. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідач в судове засідання 07.11.17. вкотре не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14201/17.

В судовому засіданні 07.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.16. між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір-доручення № 101 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучення (далі - Договір), за умовами якого його предметом (п. 1.1) є взаємини сторін, зв'язані з організацією перевезень вантажів у міжнародному сполученні відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних конвенцій, угод і інших нормативних документів в області транспортно-експедиторської діяльності.

Положеннями пунктів 9.1, 9.2 Договору сторони погодили, що він набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.17. кожна зі сторін вправі розірвати Договір, письмово сповістивши про це іншу сторону за 30 календарних днів. У тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати Договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з перевезення вантажів.

Відповідно до п. 2.1 Договору Перевізник зобов'язується від імені, за плату і за рахунок Замовника організовувати всі дії необхідні для перевезення вантажів, а Замовник надавати до перевезення вантажі в обсягах і на умовах, зазначених в Заявці, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору розміри і порядок оплати за перевезення вантажу визначаються сторонами в Заявці до Договору.

У відповідності до Заявки від 14.07.16. до Договору, сторони погодили, ставка за перевезення становить 1500 Євро (передоплата 50% 18.07.16., 50% по оригіналам документів в гривні по курсу НБУ на день митного оформлення).

При цьому, відповідно до умов вказаної Заявки митне оформлення в місті Житомир митним брокером.

Факт перевезення вантажу за Заявкою від 14.07.16. за Договором підтверджується доданою до матеріалів справи без будь-яких зауважень та застережень вантажоодержувача належним чином засвідченою копією міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) серії А № 0032688. Фактичне митне оформлення вантажу згідно вказаної СМR проведено 15.07.16.

Суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Заявкою від 14.07.16. за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Перевізником прийнятих за Договором зобов'язань з перевезення вантажу на суму 1500 Євро.

Отже, на виконання умов Заявки від 14.07.16. по Договору було здійснено перевезення вантажу, за маршрутом м. Житомир, Україна - Campi Bisenzio, Італія загальною вартістю 41 235,00 грн. (Курс НБУ станом на 15.07.16. становив 27,6672 грн. за 1 Євро, отже 1500 Євро * 27,6672 грн. = 41 500,80 грн.). Судом враховано, що позивачем направлено відповідачу акт від 21.07.16. на суму 41 235,00 грн.

Отримання відповідачем оригіналів документів за спірним перевезенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" не заперечено.

Відповідачем 19.07.16. здійснено оплату на суму 20 000,00 грн., 12.08.16. здійснено оплату на суму 10 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Решта грошових коштів на суму 11 235,00 грн. відповідачем сплачено позивачу не було, строк оплати є таким, що настав.

Судом враховано, що 27.02.17. позивачем було направлено відповідачу претензію від 16.02.17. (отримана відповідачем 06.03.17.) з вимогою сплатити заборгованість по Договору в сумі 15 631,80 грн. (4 396,80 грн. по Заявці від 11.07.16. та 11 235,00 грн. по Заявці від 14.07.16.), однак, з матеріалів справи вбачається, що відповіді на претензію відповідач не надав, грошові кошти позивачу не сплатив.

Вказане і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором перевезення.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України , перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем вартість послуг з перевезення позивачем вантажу оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 11 235,00 грн. Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 11 235,00 грн. грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1775,40 грн. інфляційних втрат, 318,63 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1775,40 грн. інфляційних втрат, 318,63 грн. 3% річних, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем власного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не надано, розрахунку позивача не оспорено.

З огляду на все викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України Про адвокатуру .

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Таймлогістікс (Замовник) та Адвокатом Мацюк Ганною Романівною (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги № 2-13/02/2017 від 13 лютого 2017 року, предметом якого є юридичні послуги щодо захисту законних прав та інтересів Замовника у справі щодо стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю Таймлогістікс з Товариства з обмеженою відповідальністю Екостандарт заборгованості (п.1.1).

За умовами вказаного договору, Виконавець приступає до виконання зобов'язань за цим Договором після його підписання (п. 2.1). Замовник зобов'язаний сплатити суму визначену у Замовленні не пізніше 6 (шести) місяців з моменту підписання Сторонами даного Договору та Замовлення (п. 2.2).

13.02.17. сторонами підписано Замовлення № 2-13/02/2017, до якого в подальшому внесено зміни й доповнення, шляхом підписання 11.09.17. відповідного Додатку до вищезазначеного договору. У вказаному Замовленні сторони підтвердили факт замовлення Замовником і прийняття Виконавцем на виконання юридичних послуг у справах щодо стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю Таймлогістікс з Товариства з обмеженою відповідальністю Екостандарт заборгованості за перевезення, а саме у справах № 910/14198/17 та № 910/14201/17 (п.1.1).

У відповідності до п.1.2 Замовлення, вартість юридичних послуг розраховується залежно від кількості годин, протягом яких Виконавець працював над справами, з розрахунку вартості 1 (одна) година роботи Виконавця - 700 (сімсот) гривень. Мінімальний розмір оплати за ведення справ та надання юридичних послуг згідно цього Замовлення складає 10000 (десять тисяч) гривень, з яких 5000 (п'ять тисяч) гривень за надання юридичних послуг у справі №910/14198/17 та 5000 (п'ять тисяч) гривень за надання юридичних послуг у справі №910/14201/17. Замовник зобов'язується сплатити вказаний мінімальний розмір оплати за ведення справ відповідно до п.2.2. договору № 2-13/02/2017 від 13.02.17. Незалежно від результатів вирішення справи та затраченого часу на ведення справ вказана сума не підлягає поверненню.

Виконавцем, на підставі вказаного Замовлення та в порядку визначеному Договором про надання правової допомоги, надано Замовнику послуги, що підтверджується підписаним повноважними представниками Сторін Актом про надані юридичні послуги від 19.10.17. У відповідності до п.2.6 вказаного Договору, саме Актом про надані юридичні послуги, що є Додатком до Договору та його невід'ємною частиною, підтверджується факт надання Виконавцем та прийняття Замовником юридичних послуг. Вказані послуги оплачено Замовником в повному обсязі.

Витрати Позивача на надання йому правової допомоги документально підтверджуються вказаними договором про надання правової допомоги, Замовленням (зі змінами та доповненнями), Актом про надані юридичні послуги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 518 від 03.10.08., доказами оплати позивачем юридичних послуг, наданих Виконавцем в розмірі 10 000,00 грн. з яких 5000,00 грн. за юридичні послуги по справі № 910/14201/17.

Враховуючи викладене, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню повністю в сумі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 231; ідентифікаційний код 31990310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, м. Львів, вул. Городоцька, б. 54, кв. 1А; ідентифікаційний код 40117509) 11 235,00 грн. основного боргу, 1775,40 грн. інфляційних втрат, 318,63 грн. 3% річних, 1600,00 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.17.

Суддя Т.М. Ващенко