Ухвала

від 09.11.2017 по справі 761/6413/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА [1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Рубан С.М.

при секретарі Юрчуку С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Енергобанк до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Магістраль Фулл , ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Енергобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Енергобанк Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року,

встановила:

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство Енергобанк (далі - ПАТ Енергобанк ) звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ Енергобанк та ТОВ Магістраль Фулл був укладений договір кредитної лінії із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткового договору №1 від 09 грудня 2010 року, додаткового договору №2 від 14 січня 2011 року, додаткового договору №3 від 01 березня 2011 року, додаткового договору №4 від 01 березня 2011року, згідно умов якого ПАТ "Енергобанк" відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в 3 500 000 доларів США на строк з 07 жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року на рефінансування заборгованості за кредитним договором №26 від 16 грудня 2009 року, укладеним між ТОВ Магістраль Фулл та ВАТ "БГ Банк" та на поповнення обігових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 28 жовтня 2010 року був укладений договір іпотеки із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір від 14 січня 2011 року та від 01 березня 2011 року, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру, розташовану АДРЕСА_1, загальною площею 122,1 кв.м., яка належить їй на праві власності.

Оскільки боржник ТОВ "Магістраль Фулл" належним чином не виконував свої зобов'язання за договором кредитної лінії від 07 жовтня 2010 року, у зв'язку з чим станом на 20 лютого 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 4 650 337,13 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара, встановленого НБУ, становить 37 170 144,69 грн., позивач просив в порядку звернення стягнення на майно в рахунок часткового погашення боргу визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року позов ПАТ Енергобанк задоволено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2014 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року залишено без змін.

12 вересня 2014 року ПАТ "Енергобанк" звернулося із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року вищевказану заяву ПАТ "Енергобанк" задоволено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року скасовано. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У квітні 2017 року ПАТ "Енергобанк" подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий ПАТ "Енергобанк" згідно договору іпотеки від 28.10.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим номером 2639, а саме: квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 78,10 кв.м, загальною площею 122,1 кв.м., що складається з чотирьох житлових кімнат, для часткового задоволення вимог у розмірі простроченої заборгованості за процентами за договором кредитної лінії № 1010-2 від 07.10.2010, укладеного між ПАТ Енергобанк та ТОВ Магістраль Фулл (код ЄДРПОУ: 35725477 ), що становить 4 385 000 грн. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки відповідно до оцінки, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Українська оціночна компанія , у розмірі 4 385 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Енергобанк" - Паламарчук В.В. просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої доводи мотивує тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 526, 590, 599 ЦК України, ст.7,11 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та норми процесуального права, а саме ст.58, 60, 179 ЦПК України. Крім цього, судове рішення не враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі №6-216цс14.

В судовому засіданні представник ПАТ "Енергобанк" - Недотопа М.М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року, визнано припиненою іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, оформлену укладеним між ПАТ "Енергобанк"та ОСОБА_1 договором іпотеки від 28.10.2010 р., із подальшими змінами та доповненнями від 14.01.2011 року та від 01.03.2011 року. Скасовано записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження квартири АДРЕСА_2.

Оскільки правовідносини, які виникли на підставі договору іпотеки від 28.10.2010 р. припинені, правові підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки від відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ Енергобанк та ТОВ Магістраль Фулл був укладений договір кредитної лінії із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткового договору №1 від 09 грудня 2010 року, додаткового договору №2 від 14 січня 2011 року, додаткового договору №3 від 01 березня 2011 року, додаткового договору №4 від 01 березня 2011року, згідно умов якого ПАТ "Енергобанк" відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в 3 500 000 доларів США на строк з 07 жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року на рефінансування заборгованості за кредитним договором №26 від 16 грудня 2009 року, укладеним між ТОВ Магістраль Фулл та ВАТ "БГ Банк" та на поповнення обігових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 28 жовтня 2010 року був укладений договір іпотеки із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір від 14 січня 2011 року та від 01 березня 2011 року, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру, розташовану АДРЕСА_1, загальною площею 122,1 кв.м., яка належить їй на праві власності.

Оскільки ТОВ "Магістраль Фулл" належним чином не виконував свої зобов'язання за договором кредитної лінії від 07 жовтня 2010 року, станом на 20 лютого 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 4 650 337,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 37 170 144,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04 листопада 2013 року порушено провадження у справі №911/4103/13 про банкрутство боржника ТОВ "Магістраль Фулл".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 лютого 2015 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ "Магістраль Фулл" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

24 лютого 2015 року до ЄДРЮО та ФЛП внесено запис про припинення ТОВ "Магістраль Фулл".

У справі № 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року Верховний Суд України висловив наступну правову позицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

У відповідності до вказаної правової позиції Шевченківським районним судом м. Києва 29 липня 2015 року ухвалено рішення про припинення іпотеки нерухомого майна за договором іпотеки від 28 жовтня 2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов'язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.

10 лютого 2016 року Верховий Суд України у справі № 6-216 цс14 висловив правову позицію, згідно якої саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов'язання по погашення боргу.

Разом з тим, за наявності судового рішення про припинення іпотеки, яке є чинним та обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку припинення правовідносин за договором іпотеки.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Енергобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Енергобанк Паламарчука Віталія Віталійовича відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №761/6413/13-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10451/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.