Ухвала

від 14.05.2010 по справі 2-2922/10

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

м. Бердянськ, вул. Консульська, 64, 71118, (06153) 3-56-34

Справа 2-2922/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2010 року М.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Корнієнко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити соціальну допомогу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату соціальної доплати до пенсії згідно з ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" за 2009 рік.

До судового засідання позивач не з'явився. У заяві просив розглянути справу за його відсутності. Вимоги підтримав.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську до судового засідання не з'явився. У заяві просив суд розглянути справу за його відсутності. Вимоги не визнав.

З'ясувавши усі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Статтею 110 Закону України Про державний бюджет України на 2006 рік в редакції Закону N 3367-ІУ від 19.01.06 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, ця норма закону втратила чинність 09.07.2007 року. Саме з цього періоду такій категорії осіб, як „діти війни", поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на протязі 2007 року з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано неконституційним положення пункту 41 розділу II ЗУ „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України". Отже, з цього часу позивач набув право на отримання щомісячної доплати до основної пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на протязі 2008 року, відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.06 року, позивач має статус дитини війни. Дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком

Суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату соціальної допомоги „дітям війни" за період часу з 09.07.07 року по 31.12.07 та з 22.05.08 по 11.05.2010 року.

Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.2006 по 09.07.2007 та з 01.01.08 по 22.05.08 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, так як не має підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України Про державний бюджет України на 2006 рік , Про державний бюджет України на 2007 рік , Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , а відповідно до діючого законодавства надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, оскільки це юрисдикція Конституційного Суду України.

На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч .І ст. 2 Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необгрунтованими.

Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України" від 08.11.2005р., органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Заперечення щодо невизначеності органу виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.07 року № 1261, відповідно до п. 15 якого Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону.

Сторони не оспорюють, що на протязі 2006 - 2007 років позивачу доплата не здійснювалася, а в 2008 році виплачувалася відповідно до постанови КМУ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян № 530 від 28.05.08 року, якою передбачалася виплата підвищення до пенсії дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань") у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму або, відповідно, від мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та зобов'язати відповідача зробити розрахунок та виплату позивачу соціальної допомоги „дітям війни" з урахуванням здійснених виплат за період часу з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 11.05.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 209,212-215,224-226 ЦПК України ст.ст. 19, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст. 2 Закону України Про прожитковий мінімум , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу соціальної допомоги відповідно до ЗУ Про соціальний захист дітей війни .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 12.03.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням вже здійснених виплат.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, після подання заяви про апеляційне

оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя