Рішення

від 19.10.2017 по справі 757/61630/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61630/16-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді - Писанця В. А.,

при секретарі - Лапцун В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства обмеженою відповідальністю Торговий дім Аква Віта , про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.10.2017, просила стягнути з відповідача в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку суму у розмірі 6248 грн. 26 коп. та суму 56055 грн. 37 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позивач у судове засідання не з'явилася, у матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи у її відсутність /а. с. 36/.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити, подавши заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні у частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі визнав, позовні вимог щодо виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, стягнення відшкодування моральної шкоди вважає безпідставними.

Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони перебували у трудових відносинах: позивач була прийнята на посаду юриста до відповідача 23.05.2016, згідно з наказом № 43 від 23.05.2016, та звільнена із займаної посади наказом № 83 від 03.10.2016 за ст. 38 КЗпП України. Пунктом 3.1 укладеного 24.05.2016 сторонами трудового договору, передбачено, що за виконання обов'язків, передбачених цим договором, позивачу щомісячно виплачується заробітна плата згідно штатного розкладу за рахунок коштів товариства - у розмірі 4595 грн. на місяць /а. с. 6-8, 9-10, 45/.

Кінцевий розрахунок відповідача з позивачем був проведений 17.02.2017 /а. с. 157/.

У відповідності до норм статті 43 Конституції України, положення якої, згідно з статтею 8 Конституції України, є нормами прямої дії, кожна особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. За приписами статті 2 спеціального Закону, зарплата включає: доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно із ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За частиною 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У відповідності до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні що річної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За приписами частини 1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З таких обставин грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку, входить до складу заробітної плати, і підлягає виплаті у сороки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 Конституційний суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У відповідності до частини 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За принципами статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не було проведено виплату позивачеві заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6248 грн. 26 коп. та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 48840 грн. 12 коп., відтак позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково - без врахування суми сплаченої відповідачем у позасудовому порядку - 7215 грн. 25 коп.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , та її позов судом задовольняється частково, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави сума судового збору, яку належало сплатити при поданні позовної заяви майнового характеру, пропорційно до задоволених вимог, а саме 640 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 55 Конституції України, ст. ст. 44, 47, 83, 115-117, 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 2, 25 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 1-16, 28-32, 38-44, 57-63, 66, 79, 80, 88, 157-196, 28, 209, 212-215, 218, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства обмеженою відповідальністю Торговий дім Аква Віта про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю Торговий дім Аква Віта (код ЄДРПОУ 39939230) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6 248,26 грн.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю Торговий дім Аква Віта (код ЄДРПОУ 39939230) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 48840,12 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В. А. Писанець