Ухвала

від 08.11.2017 по справі 804/13063/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/37445/14

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі №804/13063/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лексус Центр до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 07.11.2013 адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 21.06.2013 №0000632204. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2120,00 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд від 12.06.2014 залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2013.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.07.2014 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення суду першої і апеляційної інстанцій.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 135.5.4 пункту 135.5, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, статей 69, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю Лексус Центр при вчиненні господарських операцій з Приватним підприємством Полтава-Проект-Монтаж за періоди: січень, лютий, березень 2013 року, за результатами якої склала акт від 27.05.2013 №1607/224/35933371.

В акті перевірки податковий орган зафіксував порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень 2013 року податку на додану вартість в сумі 169535,7 грн. за господарськими операціями з придбання товару у Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж .

Висновок про порушення позивачем вказаних норм закону обґрунтовано податковим органом тим, що в акті Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 10.04.2013 №437/22.5-10/35295110 про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж з питань проведення правомірності проведених господарських операцій - платниками податків за період: лютий 2010 року - лютий 2013 року викладено висновок про нереальне вчинення Приватним підприємством Полтава-Проект-Монтаж господарських операцій з його контрагентами з огляду на відсутність у цього підприємства виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а також з огляду на висновок про те, що один контрагентів Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж - ТОВ Ривс фактично є транзитним підприємством , яке сприяло незаконному формуванню податкового кредиту для інших підприємств, в тому числі Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж .

На підставі акта перевірки від 27.05.2013 №1607/224/35933371 Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 №000032204 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Лексус Центр грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169536 грн. за основним платежем та в сумі 42384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи оспорене позивачем податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем первинними документами підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки. Контролюючим органом не було проведено ані зустрічної звірки, ані перевірки контрагента позивача - Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж з питань проведення господарських операцій з платниками податків за період, який охоплений перевіркою позивача. Висновки про нереальне здійснення господарських операцій позивачем ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки, яким лише засвідчується факт неможливості її проведення і який не повинен містити висновків стосовно господарських операцій. До того ж Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2013 у справі №816/2136/13-а, яку залишив без змін Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.07.2013, визнав неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області ДПС щодо формування в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків про неможливість підтвердження реальності проведення господарських операцій Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж з платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та/або процесуального права.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У частині 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ визначений як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на наведені норми законів, суд касаційної інстанції зазначає, що умовами реалізації права на формування податкового кредиту є вчинення господарської операції з придбання товарів з метою використання в господарській діяльності. При цьому господарська операція має підтверджуватись первинними документами, оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Доводи податкового органу про нереальне вчинення операцій з поставки товару/послуг мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дослідили спірні господарські операції і встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Лексус Центр (покупецем) та Приватним підприємством Полтава-Проект-Монтаж (постачальником) укладено договір від 03.12.2012 №03/12-12, згідно з яким покупець за період: січень-березень 2013 року придбав, а постачальник поставив покупцю товар (автозапчастини).

Суди попередніх інстанцій безпосередньо оглянули і дослідили первинні документи: видаткові і податкові накладні, акти виконаних робіт, згідно з якими запчастини були встановлені на автомобілі при виконанні ремонтних робіт позивачем, та встановили, що ці первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують факти поставки позивачу товару та його використання в господарській діяльності.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, видані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про нереальність господарських операцій зроблені без дослідження первинних документів, складених щодо таких операцій.

Податковий орган в касаційній скарзі вказує на відсутність товарно-транспортних накладних, проте в акті перевірки податковий орган на це не посилався.

Враховуючи наявність первинних документів, складених щодо господарських операцій щодо постачання товару, які досліджені судами попередніх інстанцій і оцінені як такі, що підтверджують господарські операції з поставки автозапчастин позивачу, з огляду на те, що запчастини використані позивачем в господарській діяльності, а також на те, що товарно-транспортна накладна не є первинними документом, що складається щодо такої господарської операції як поставка товару, суд касаційної інстанції вважає, що такі доводи податкового органу не спростовують встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо фактичного вчинення господарських операцій з поставки товару.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також умовою реалізації покупцем права на податковий кредит стан податкового обліку та стан виконання вимог податкового законодавства постачальником такого покупця.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків за результатом діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача суди спростували твердженнями, які ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи порушили норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушили норми процесуального права.

Згідно зі статтею 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер