Ухвала

від 07.11.2017 по справі 906/900/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" листопада 2017 р. Справа № 906/900/17.

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П., розглянувши заяву ТОВ "Укрспецпродукція 2007" (м.Київ) про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпродукція 2007" (м. Київ)

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Малос" (Житомирська область, Малинський район, с. Українка)

2. Фермерського господарства "ДАР" (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Попасне)

про стягнення 700000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Осадчук В.І. - довір. б\н від 14.08.2017

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укрспецпродукція 2007" подало до суду позов про стягнення з ТОВ "ТД Малос" та ФГ "Дар" 700000,00 грн заборгованості за договором позики № 06/04-01 від 06.04.2017.

Ухвалою від 17.10.2017 господарський суд порушив провадження у справі з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову від 12.10.2017 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах, що належать ТОВ "ТД Малос", та шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ФГ "Дар".

В обґрунтування підстав поданої заяви позивач посилається на те, що відповідачі не бажають здійснювати погашення заборгованості в добровільному порядку, ухиляються від укладення договору застави в рахунок забезпечення боргових зобов'язань, тим самим цілеспрямовано намагаються уникнути сплати боргу, що, на думку позивача, свідчить про існування реального ризику неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не прибули.

Присутній в засіданні суду 07.11.2017 представник відповідача 2 (ФГ "Дар") проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову заперечив. Вказав, що за ФГ "ДАР" на праві власності зареєстровано лише один трактор John deer 8430, RW 8430Р026384, реєстраційний номер 15133 АЕ, вартість якого складає 3021040,00 грн, арешт якого не є адекватним та співрозмірним заходом забезпечення позову відповідно до розміру заборгованості, заявленої позивачем. Відтак представник відповідача 2 вважає, що немає практичної необхідності в застосуванні заходів до забезпечення позову, на застосуванні яких наполягає позивач, так як будь-яке обтяження майна господарства порушуватиме безперешкодне здійснення права власності на майно.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову від 12.10.2017 та врахувавши позицію відповідача 2 по суті вказаної заяви, не знайшов підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

При вирішенні питання про забезпечення позову (ст. 66 ГПК України), суд враховує, що в пунктах 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова № 16) зазначено, що: особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а суд має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, суд зауважує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, дослідивши матеріали справи, заяву про застосування заходів забезпечення позову та проаналізувавши адекватність заходів заявленим позовним вимогам, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не знайшов підстав до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів, оскільки позивач звернувся до суду з майновою вимогою саме про стягнення боргу.

Натомість за змістом пункту 7.2. Постанови № 16 арешт на майно боржника є адекватним заходом забезпечення позову про визнання права власності (іншого речового права) на майно або витребування майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та, за необхідності, місцезнаходження майна.

З врахуванням предмету позову, арешт майна відповідачів, яке, враховуючи специфіку діяльності ФГ "ДАР", може бути також його засобом виробництва не є адекватним заходом забезпечення позову у даній с праві, а заява в цій частині не відповідає також вище викладеним вимогам п. 7.2 Постанови № 16.

Водночас, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 є адекватним заходом за позовом про їх стягнення.

Однак адекватність заходу до забезпечення позову не є достатнім критерієм для його вжиття судом, оскільки у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен забезпечити збалансованість інтересів обох сторін спору та не допустити порушення вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, слід зазначити, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду з а я в н и к о м (п. 7.1 Постанови № 16).

Однак позивач всупереч вищевказаному не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та не уточнив відомостей щодо рахунків у банківських або інших кредитно-фінансових установах ТОВ "ТД Малос", про арешт коштів на яких заявлено вимогу про забезпечення позову.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на обставини, що існує ймовірність витрачання відповідачами коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, судом оцінюються критично, оскільки доводи позивача документально не підтверджені, а отже останнім, в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України, не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що невжиття такого засобу як арешт коштів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що на даній стадії судового процесу відсутні достатні підстави для задоволення заяви позивача від 12.10.2017 про вжиття заходів забезпечення позову, що є підставою для відмови у їх застосуванні шляхом винесення відповідної ухвали.

Ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК України) (п. 12. Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У п. 6 Постанови ВГСУ № 6 роз'яснено наступне: статтею 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Разом з тим, у Рішенні КСУ від 28.04.2010 № 12-рп/2010 у справі № 1-30/2010 (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) роз'яснено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову.

Відповідно, статті 67 та 106 ГПК України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду про відмову в забезпеченні позову не можуть суперечити положенням пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України.

Керуючись ст. ст. 66, 67 та 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ТОВ "Укрспецпродукція 2007" у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Малос" (код ЄДРПОУ 39260851), та на рухоме та нерухоме майно, що належить Фермерському господарству "ДАР" (код ЄДРПОУ 20209819).

Ухвала про відмову у вжитті заходів забезпечення позову підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід).

3 - відповідачу-1 (рек. з повід.)

4 - відповідачу-2 (простою)