Рішення

від 06.11.2017 по справі 907/506/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2017 Справа № 907/506/17

За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

за участі третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Експедиція", м. Київ

за участі третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Індезіт Україна", м. Київ

про стягнення суми 507334,95 грн.

Суддя Васьковський О.В.

Представники:

від позивача - Сечко С.В. (дов.№0117-48 від 11.05.17)

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 507334,95 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажу згідно Генерального договору №222 на транспортно-експедиційні послуги від 10.06.2017 року, зокрема відповідачем було прийнято до перевезення та недоставлено вантаж загальною вартістю 507334,95 грн.; автомобіль із вантажем під керуванням водія відповідача ОСОБА_3 прибув на замитнення у м. Ліпецьку (Російська Федерація), однак з 17.06.2016 р. і до сьогодні відповідач не виходить на зв'язок, що унеможливлює отримання інформації про місцезнаходження вантажу.

Стверджує, що 13 червня 2016 року вантажовідправником AT Індезіт Інтернешенл було передано водію ОСОБА_3 на перевезення побутову техніку - пральні машини INDESІТ (200 штук) та холодильники-морозилки INDESIT (12 штук), що підтверджується накладною відпуску матеріалів на сторону №4662024404 та міжнародною товаро-транспортною накладною CMR №993325.

Позивач вказує, що у зв'язку з вказаними подіями, слідчими Київської місцевої прокуратури № 4 було порушено кримінальне провадження №42016101040000114 від 06.07.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство).

В результаті події, що мала місце 17.06.2016р., ТОВ Індезіт Україна пред'явило претензії № 10 від 27.06.2016 року та № 12 від 20.07.2016 року до ТОВ Орлан-Транс- Експедиція як експедитора за Договором № 0106150RL на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному прямому і мультимодальному сполученні, про відшкодування збитків, заподіяних зникненням вантажу. Вказані претензії були розглянуті, вимоги визнані обґрунтованими та законними у зв'язку з чим ТОВ Орлан-Транс-Експедиція перерахував на рахунок ТОВ Індезит Україна , згідно платіжних доручень № 3364 від 29 вересня 2016 року, № 3447 від 06 жовтня 2016 року, № 3457 від 11.10.2016 року суму відшкодування за втрачений вантаж в загальному розмірі 715613 грн. 14 коп.

Оскільки, відповідальність ТОВ Орлан-Транс-Експедиція була застрахована в ПАТ Страхова компанія Українська страхова група , за наслідками страхового випадку, що трапився 17.02.2016 року, на виконання умов Договору страхування, на підставі Заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 21.06.2016р., Страхового акта № ДКЦВ-11371 від 21.06.2016р. та Розпорядження про виплату страхового відшкодування від 26.10.2016 р. ПАТ Страхова компанія Українська страхова група здійснило виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 507334 (п'ятсот сім тисяч триста тридцять чотири) грн. 95 коп., що підтверджується Розрахунком страхового відшкодування та Платіжним дорученням № 19867 від 26.10.2016 року.

У зв'язку з цим, з урахуванням того, що відповідальною особою за заподіяння матеріальної шкоди є відповідач, як перевізник за Генеральним договором №222 на транспортно- експедиційні послуги від 10.06.2016 року, позивач просить стягнути відшкодовані позивачем страхові суми з відповідача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, незважаючи на вимоги, викладені в ухвалах господарського суду Закарпатської області від 14.08.17, 07.09.17, 22.09.17, 09.10.17, 18.10.17, 30.10.17 письмового відзиву на позов не подав та участь уповноваженого представника у судових засіданнях 09.10.17, 18.10.17, 30.10.17 та 06.11.17 не забезпечив.

До господарського суду Закарпатської області повернуто поштову кореспонденцію (ухвали суду від 14.08.17 та 22.09.174), яка надіслана на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду даної справи, з довідками про причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - письмові пояснення по суті позову не подали участь представників у судове засідання не забезпечили.

За таких обставин спір підлягає вирішенню в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Згідно ухвали господарського суду Закарпатської області за клопотанням позивача, судове засідання проводилось в режимі відеоконференції ст.74-1 Господарського процесуального кодексу України, суд

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23 жовтня 2015 року між позивачем - Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик за договором) та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю Орлан - Транс - Експедиція (страхувальник за договором) було укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-5004-15-00002.

Згідно п.2.1 договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-5004-15-00002 від 23.10.15 об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди здоров'ю, життю та майну третіх осіб, а також шкоди, заподіяної вантажу під час експедиції (перевезення).

Даним договором та на його умовах покриваються всі перевезення вантажів, експедиція яких здійснюється Страхувальником, та які фактично здійснюються (розпочались) в період дії даного договору (п.2.2 договору добровільного страхування відповідальності експедитора №24-5004-15-00002 від 23.10.15 ).

01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Орлан -- Транс - Експедиція (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Індезіт Україна (Замовник) було укладено договір №010615ORL, на транспортно - експедиторські послуги в міжнародному прямому і мультимодальному сполученні.

За умови даного договору Експедитор зобов'язався за дорученням, за винагороду і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника в міжнародному прямому і мультимодальному сполученні.

Пунктом 1.2. вказаного договору, сторони передбачили, що перевезення вантажів Замовника може здійснюватися як силами Експедитора, так і з залученням Експедитором третіх осіб, за яких Експедитор відповідає перед Замовником, як за свої власні.

З метою виконання умов договору №010615ORL від 01.06.16 між ТОВ Орлан-Транс- Експедиція та ФОП ОСОБА_1 10 червня 2016 року укладено Генеральний договір №222 на транспортно-експедиційні послуги, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався здійснити перевезення вантажів за заявками, поданими експедитором.

Умовами вказаного договору у розділі 2 сторонами визначено, що експедитор зобов'язується надавати перевізнику заявки не пізніше ніж за 3 (три) дні, а при внутрішньому перевезенні - за 1 (один) день до дати завантаження; організувати завантаження вантажовідправником кожного автомобіля, наданого перевізником, вантажем, зазначеним у заявці.

Пунктом 2.2.6 вказаного договору визначений обов'язок перевізника забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2016 року ТОВ Орлан-Транс-Експедиція подало Заявку №315 до ФОП ОСОБА_1 на організацію перевезення побутової техніки за маршрутом Липецьк (Російська Федерація) - смт. Калинівка, Макарівський р - н, Київська обл. (Україна) . Перевезення повинно було здійснюватися автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3.

13 червня 2016 року вантажовідправником AT Індезіт Інтернешенл було передано водію ОСОБА_3 на перевезення побутову техніку - пральні машини INDESІТ (200 штук) та холодильники-морозилки INDESIT (12 штук), що підтверджується накладною відпуску матеріалів на сторону №4662024404 та міжнародною товаро-транспортною накладною CMR №993325. Загальна вартість вантажу складає 23966 доларів США.

Позивач вказує, що 15 червня 2016 року автомобіль із вантажем під керуванням ОСОБА_3 прибув на замитнення у м. Ліпецьку (Російська Федерація), однак з 17.06.2016р. і до сьогодні відповідач не виходить на зв'язок, що унеможливлює отримання інформації про місцезнаходження вантажу.

За даним фактом слідчими Київської місцевої прокуратури № 4 було порушено кримінальне провадження №42016101040000114 від 06.07.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство).

В результаті вказаної події, що мала місце 17.06.2016р., ТОВ Індезіт Україна пред'явило претензії № 10 від 27.06.2016 року та № 12 від 20.07.2016 року до ТОВ Орлан-Транс- Експедиція як експедитора за Договором № 0106150RL на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному прямому і мультимодальному сполученні, про відшкодування збитків, заподіяних зникненням вантажу.

ТОВ Орлан-Транс- Експедиція 21.06.16 надіслано позивачу заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №ДКЦВ-11971 від 21.06.16, внаслідок зникнення машини з напівпричіпом АО1875ВЕ, АО1958ХТ з вантажем за обставин зникнення зв'язку з водієм відповідача та відповідачем.

26.10.16 позивачем складено страховий акт №ДКЦВ-11971, у зв'язку з страховим випадком - викраденням майна, а саме - після завантаження автомобіль зник разом з вантажем.

Згідно розрахунку №ДКЦВ-11971 виконаного позивачем сума страхового відшкодування становить 507334,95 грн. (вантаж =596864,65 грн. - франшиза=89529,70 грн.).

Вказані претензії були розглянуті ТОВ Орлан - Транс - Експедиція , а вимоги визнані обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим ТОВ Орлан - Транс - Експедиція перерахував на рахунок ТОВ Індезит Україна , згідно платіжних доручень № 3364 від 29 вересня 2016 року, № 3447 від 06 жовтня 2016 року, № 3457 від 11.10.2016 року суму відшкодування за втрачений вантаж в загальному розмірі 715613 грн. 14 коп.

Оскільки, відповідальність ТОВ Орлан-Транс-Експедиція була застрахована в ПАТ Страхова компанія Українська страхова група , за наслідками страхового випадку, що трапився 17.02.2016 року, на виконання умов Договору страхування, на підставі Заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 21.06.2016р., Страхового акта № ДКЦВ-11371 від 21.06.2016р., а також Розпорядження про виплату страхового відшкодування від 26.10.2016 р. ПАТ Страхова компанія Українська страхова група здійснило виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 507334 (п'ятсот сім тисяч триста тридцять чотири) грн. 95 коп., що підтверджується Розрахунком страхового відшкодування та Платіжним дорученням № 19867 від 26.10.2016 року.

Таким чином, оскільки відповідальною особою за заподіяння матеріальної шкоди є відповідач (ФОП ОСОБА_1.), як Перевізник за Генеральним договором №222 на транспортно- експедиційні послуги від 10.06.2016 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 507334,95 грн. страхового відшкодування.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на транспортно - експедиторські послуги в міжнародному сполученні №010615ORL від 01.06.16, який укладено між третіми особами, ТОВ Орлан-Транс- Експедиція та ФОП ОСОБА_1 10 червня 2016 року укладено Генеральний договір №222 на транспортно-експедиційні послуги, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався здійснити перевезення вантажів за заявками, поданими експедитором.

Матеріалами справи підтверджується, що 13 червня 2016 року вантажовідправником AT Індезіт Інтернешенл було передано водію ОСОБА_3 на перевезення побутову техніку - пральні машини INDESІТ (200 штук) та холодильники-морозилки INDESIT (12 штук), на підставі накладної відпуску матеріалів на сторону №4662024404 та міжнародною товаро-транспортною накладною CMR №993325 загальною вартістю 23966 доларів США., однак прибувши 15 червня 2016 року на замитнення у м. Ліпецьк (Російська Федерація) зв'язок з водієм втрачено.

Слідчими Київської місцевої прокуратури № 4 за фактом заволодіння майном шахрайським шляхом було порушено кримінальне провадження №42016101040000114 від 06.07.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство).

Відповідальність ТОВ Орлан-Транс- Експедиція застрахована згідно договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-5004-15-00002 від 23 жовтня 2015 року, укладеного між позивачем - Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик за договором) та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю Орлан - Транс - Експедиція (страхувальник за договором), за умовами якого покриваються всі перевезення вантажів, експедиція яких здійснюється страхувальником, та які фактично здійснюються (розпочались) в період дії даного договору (п.2.2 вказаного договору).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України).

Ст.920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Обов'язковими умовами заявки сторонами погоджено, що перевізник зобов'язаний організувати перевезення, керуючись умовам конвенції ДПВ.

Вказані положення кореспондується з умовами Генерального договору №222 на транспортно-експедиційні послуги від 10.06.2016 року, зокрема сторони у вказаному договорі обумовили, що перевізник зобов'язується подати автомобілі під завантаження, доставити і здати вантаж вантажоодержувачу за адресою і в строки, визначені заявкою (п.п. 2.2.5); перевізник зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п.п. 2.2.6); перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу трапилося через обставини, які він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало; перевізник несе відповідальність за збереження вантажу: при міжнародних перевезеннях - відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР (п.п.4.4.).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положенням ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 статті 314 ГК України).

Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст.909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену оплату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносаменту або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За статтями 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1 статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його поставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору та заявки, згідно якого здійснювалось міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась при перевезенні вказаного вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956. Крім того, умовами договорів, згідно яких організовувалося перевезення вантажу, який зник на території Росії, передбачена відповідальність перевізника згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.).

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Отже, за приписами вказаних норм вбачається, що загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається.

Обов'язок доведення невинуватості покладається на перевізника, шляхом посилання на обставини, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Судом встановлено, що відповідачем, відповідно до умов договору та заявки до нього, було надано за адресою навантаження автомобіль, марка та номерні знаки якого були погоджені сторонами у заявці.

Після завантаження автомобіля та надання вантажовідправником перевізнику належних товаро-супровідних документів на вантаж, водієм відповідача здійснювалось перевезення вантажу за погодженим сторонами Договору маршрутом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, товар не було доставлено до пункту призначення, а водій відповідача та сам відповідач зникли, що підтверджує наявність вини у діях відповідача .

Таким чином, відповідачем не було дотримано умов щодо забезпечення схоронності та цілісності вантажу, що перевозився, а отже, саме з вини відповідача було заподіяно збитки власнику вантажу та, як наслідок, страхувальнику.

Позивачем, в свою чергу, на виконання вимог договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 24-5004-15-00002 від 23 жовтня 2015 року сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю Орлан - Транс - Експедиція (страхувальник за договором) суму 507334,95 грн. (вантаж =596864,65 грн. - франшиза=89529,70 грн.).

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань згідно вказаного договору у вигляді сплати страхового відшкодування за недоставлений відповідачем вантаж, зокрема платіжним дорученням № 19867 від 26.10.2016 року про сплату 507334,95 грн. та витягом з особистого рахунку від 26.10.17.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 314 ЦК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Положенням ч.1 ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За оцінкою суду в даному випадку відповідачем порушено зобов'язання, визначені умовами статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Позивачем доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Генеральним договором №222 на транспортно-експедиційні послуги від 10.06.2016 року та наявність вини у відповідача, у зв'язку з зникненням (втратою/крадіжкою) вантажу, відтак і наявність обов'язку у відповідача щодо сплати заборгованості у вигляді сплачених страхових сум третій особі - ТОВ Орлан-Транс-Експедиція у розмірі 507334,95 грн. страхового відшкодування, відтак позовні вимоги підтверджуються наявними матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Таким чином, позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України. Відповідачем доводи позивача щодо наявності в його діях порушень умов договору в частині забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, не спростовано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 507334,95 грн. сплаченого страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.

Отже, позов слід задоволити повністю.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 7610,02 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 74-1, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (88015, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_2) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", (03038, м.Київ, вул.Івана Федорова, 32а, код ЄДРЮОФОПта ГФ 30859524):

- суму 507334,95 грн. страхового відшкодування;

- суму 7610,02 грн. - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позову;

- суму 1600,00 грн. - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.11.17.

Суддя О.В. Васьковський