Ухвала

від 07.11.2017 по справі 904/8953/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.11.2017 Справа № 904/8953/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с. Березове Покровського району Дніпропетровської області

до Фермерського господарства "Фенікс-Агро", с. Тернове Покровського району Дніпропетровської області

про визнання права оренди, витребування майна від незаконного користувача

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник Задніпряний А.О., довіреність №9 від 12.01.2017;

від відповідача: адвокат Товстий К.А., довіреність від 30.06.2017;

за участю слухача ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Фенікс-Агро" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про:

- витребування із незаконного володіння та користування Фермерського господарства "Фенікс-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" наступних земельних ділянок:

НОМЕР_1; НОМЕР_2. НОМЕР_3 НОМЕР_4; НОМЕР_5. НОМЕР_6. НОМЕР_7 НОМЕР_8 НОМЕР_9НОМЕР_10 НОМЕР_11 НОМЕР_12 НОМЕР_13 - визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" право оренди на вищезазначені земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не визнається його право оренди на вищевказані земельні ділянки, яке зареєстровано за ТОВ "Маяк" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і угоди про розірвання договорів оренди з власниками цих земельних ділянок є неукладеними у зв'язку з нікчемністю в силу закону пунктів даних угод щодо моменту розірвання договорів оренди на земельні ділянки.

Одночасно з пред'явленням позову позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі та заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на земельні ділянки та заборонити відповідачу, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок.

Ухвалою суду від 17.10.2017 про порушення провадження у справі, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.111.2017.

07.11.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, оскільки позивачем не доведено факту порушення своїх прав.

Крім того, цього ж дня відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі третіх осіб та заявами про припинення провадження у справі і про відвід судді.

Клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб 74-х власників спірних земельних ділянок та реєстраторів відділу державної реєстрації Васильківської районної державної реєстрації і комунального підприємства "Будинок юстиції" Дніпропетровської обласної ради обґрунтовано тим, що суд при розгляді заявлених вимог має надати оцінку договірним відносинам сторін 74-х земельних ділянок; встановити чи дійсно існує порушення відповідачем прав позивача щодо кожної з цих ділянок тощо.

У заяві про припинення провадження у справі відповідач зазначає, що позивач, надавши договори оренди, угоди про припинення договорів оренди, договори оренди між власниками земельних ділянок та ФГ "Фенікс-Агро", тим самим підтвердив факт відсутності предмету спору щодо визнання права оренди. Відповідач у заяві вказує, що ФГ "Фенікс-Агро" в цих взаємовідносинах взагалі не є учасником, а відповідно не може бути відповідачем та перешкоджати в користуванні тим майном, яке не є предметом спору. Відносини ж між ТОВ "Маяк" та власниками земельних ділянок, які є фізичними особами, на думку відповідача, повинні вирішуватись виключно в судах загальної юрисдикції і не підлягають розгляду в господарських судах, що відповідно до підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою для припинення провадження.

Вказані клопотання та заяву судом прийнято до розгляду і відкладено вирішення порушених у них питань до наступного судового засідання.

Заяву про відвід судді Воронько В.Д. від розгляду справи №904/8953/17 обґрунтовано сумнівом відповідача в неупередженості судді, який виник внаслідок того, що суддя Воронько В.Д., будучи обізнаним щодо наявних прийнятих та набравших законної сили рішень цим же судом з цих же самих підстав (а саме - ухвал суду про повернення позовної заяви ТОВ "Маяк" від 28.09.2017 у справі №904/8588/17 та від 29.09.2017 у справі №904/8686/17), порушив провадження у даній справі. Відповідач зазначає, що обидві ухвали набрали законної сили та не оскаржувалися, а тому в силу ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть учать ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Свою позицію відповідач обумовлює тим, що суддя Воронько В.Д., будучи достовірно обізнаним про наявність вищевказаних рішень по справах, прийнятих за позовними заявами ТОВ "Маяк", які набрали законної сили, та в силу ст. 62 ГПК України зобов'язаний був відмовити у прийнятті позовної заяви, оскільки заява не підлягає розгляду в господарських судах України; у провадженні господарського суду або іншого органу, який в мажах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору. Крім того, відповідач посилається й на визначені ст. 63 ГПК України підстави для повернення позовної заяви без розгляду.

Вищенаведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що суддя Воронько В.Д. діє упереджено, має певну зацікавленість за наявності цілої низки доказів безпідставності поданого позову, виніс за відомо неправосудне рішення про відкриття провадження та буде відверто упереджено ставитись до прийняття законного рішення по справі з ціллю прикриття свого ж неправосудного рішення, а також матиме можливість винесення за відомо неправосудних рішень.

Проте, відповідачем зроблено помилкові висновки щодо упередженості судді господарського суду Дніпропетровської області Воронько В.Д. при розгляді справи №904/8953/17.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлені загальні засади організації судової влади в України. Зокрема, статтею 7 цього Закону визначено зміст поняття "право на справедливий суд", який полягає в наступному: кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, одним із первинних обов'язків господарського суду є забезпечення учасникам господарського процесу доступу до правосуддя як невід'ємної складової частини права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 2 цього Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 54 ГПК України визначені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.

Так, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; 2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; 6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу (ст. 61 ГПК України).

На стадії надходження позовної заяви суд не досліджує її по суті заявлених вимог, а розглядає лише за формальними ознаками на відповідність вимогам ГПК України щодо форми та змісту. І під час такого розгляду суд наділений правами порушити провадження у справі та прийняти заяву до розгляду або повернути заяву без розгляду з підстав, встановлених ст. 63 цього Кодексу, чи відмовити у її прийнятті в порядку, визначеному ст. 62 ГПК України.

Згідно зі ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Посилання відповідача на відсутність у додатках до позовної заяви доказів на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката ОСОБА_4 не підтверджуються матеріалами справи, оскільки позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" містять належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги від 01.12.2016, укладеного між позивачем та адвокатом, та свідоцтва про право гр. ОСОБА_4 на зайняття адвокатською діяльністю за №2476 від 16.04.2012 (т. 1, а.с. 170-171), що відповідає вимогам ч. 7 ст. 28 ГПК України.

Стосовно зауважень Фермерського господарства "Фенікс-Агро" з приводу підстави для повернення позову, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд звертає увагу відповідача на те, що на стадії вирішення питання про порушення провадження у справі суд встановлює лише наявність наведення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та доказів у їх підтвердження, проте не розглядає безпосередньо вимоги позивача, їх законність, обґрунтованість та доведеність поданими доказами. При цьому, суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). У п. 3.5 даної постанови зазначено, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Щодо питання подання позивачем доказів сплати судового збору суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 8 Закону України "про судовий збір" (далі - Закон) передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір).

Тобто, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Як роз'яснено у п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Отже, у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати, суд не обмежений наявністю клопотання сторони, викладених у ньому доводів і доказів на їх підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою позивач подав до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивоване відсутністю у нього з об'єктивних причин грошових коштів для сплати судового збору на момент подання позову та зобов'язанням його сплати у найближчий час.

Вказане клопотання, з урахуванням майнового стану сторони, прийнято судом до розгляду та зобов'язано позивача надати докази сплати судового збору.

У пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 також зазначено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України (п. 3.4 вказаної постанови).

У разі ж, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК (п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, питання оплати судового збору за подання позовної заяви у будь-якому з вищенаведених випадків буде вирішено під час розгляду справи.

Порядок об'єднання позовних вимог встановлений ст. 58 ГПК України. Згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому, у п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів .

Тож, зауваження відповідача в цій частині заяви також є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на положення ст. 35 ГПК України та порушення суддею Воронько В.Д. процесуальних норм у частині незастосування ст. 62 ГПК України, суд зазначає наступне.

Частиною третьою ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У підтвердження своїх заперечень відповідач наводить ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2017 у справі №904/8588/17 та від 29.09.2017 у справі №904/8686/17 про повернення позовних заяв ТОВ "Маяк" до ФГ "Фенікс-Агро" із аналогічними позовними вимогами і зауважує на преюдиційності встановлених у цих справах обставин для розгляду даної справи, в якій беруть участь ті ж самі особи.

Однак, суд звертає увагу на те, що раніше подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" позовні заяви були повернуті позивачу без розгляду, тобто судом у справах №904/8588/17 та №904/8686/17 не було встановлено жодного матеріально-правового факту, який би мав значення для вирішення даного спору.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Тобто, вказана норма ГПК України виключає можливість застосування преюдиційності обставин, наведених в ухвалі про повернення позовної заяви без розгляду, при повторному зверненні позивача до суду. Тому посилання відповідача на незастосування судом в якості підстави для відмови у прийнятті позовної заяви ТОВ "Маяк" пункту 2 частини 1 статті 62 ГПК України, як на порушення процесуального законодавства, є безпідставним.

Тож судом при розгляді даної справи не порушено жодної процесуальної дії, передбаченої Господарським процесуальним кодексом України. А відповідач згідно із ч. 2 ст. 106 ГПК України наділений правом на включення заперечень щодо окремих дій судді по підготовці справи до розгляду, які визначені ст. 65 цього Кодексу, до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Частиною 2 п. 1.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтвердженими належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Суд вважає, що обставини порушення провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду, а також вчинення судом інших дій по забезпеченню правильного і своєчасного вирішення даного спору не свідчать про упередженість судді при розгляді справи №904/8953/17, а висновки до яких доходить заявник, аналізуючи викладені обставини, є лише його припущеннями.

Враховуючи викладене і приймаючи до уваги те, що заява про відвід не містить посилань на належні і допустимі докази, які б підтверджували обставини, що викликають сумнів щодо неупередженості судді Воронько В.Д. при розгляді даної справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви відповідача про відвід судді Воронько В.Д. від розгляду справи №904/8953/17 .

Керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відвід судді Воронько В.Д. - відмовити.

Суддя В.Д. Воронько