Постанова

від 24.10.2017 по справі 910/7002/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/7002/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

За участю представників:

Від позивача: Величко В.І.;

Від відповідача : не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного підприємства - фірми "АЮФ"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4

про визнання припиненим зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17 позовні вимоги Приватного підприємства - фірми "АЮФ" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята до розгляду судом першої інстанції) задоволено повністю; визнано припиненим з ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язання Приватного підприємства - фірми "АЮФ" за договором іпотеки укладеним 28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та Приватним підприємством - фірмою "АЮФ", який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П., зареєстрований в реєстрі за № 6080; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Приватного підприємства - фірми "АЮФ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що на іпотекодавців може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди іпотекодавця відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі і в договорі іпотеки. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину на підставі статті 1268 Цивільного кодексу України, яка належить їй з дати смерті спадкодавця. Проте, Приватне підприємство - фірма "АЮФ" не надавало згоди забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником за кредитним договором № 271/МК/2007-978 від 28.09.2007, а тому зобов'язання Приватного підприємства - фірми "АЮФ" за договором іпотеки укладеним 28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та Приватним підприємством - фірмою "АЮФ", який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 6080, є такими що припинилися з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (ПАТ "Комерційний банк "Надра") звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва 07.08.2017 у справі №910/7002/17 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Апелянт в апеляційній скарзі наголошував на тому, що суд першої інстанції при вирішенні спору невірно застосував приписи ст. 608, 1216, 1218, 1286 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку . Апелянт вказував, що судом першої інстанції не було враховано, що позичальник за кредитним договором № 271/МК/2007-978 від 28.09.2007 - ОСОБА_6 - є також власником Приватного підприємства - фірми "АЮФ". Таким чином, ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_6 по кредитному договору, і щодо ПП фірми АЮФ , у зв'язку з чим правові підстави для застосування до даних правовідносин ст. 523 Цивільного кодексу України - є безпідставним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.09.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 поновлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, розгляд справи відкладено до 24.10.2017.

23.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норма матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошував на тому, що позивач, як іпотекодавець за оскаржуваним договором, після смерті боржника (ОСОБА_6.) не надавало своєї згоди забезпечувати виконання новим боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а тому зобов'язання позивача за іпотечним договором є припиненим.

В судове засідання 24.10.2017 з'явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- ОСОБА_4 - в судове засідання 24.10.2017 представників не направила, про розгляд справи повідомлена належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали - 2902101104169). Крім того, через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення по справі, в яких остання пояснила, що нею було прийнято спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_6. Підстави для припинення іпотеки, які зазначені в позові, прямо передбачені законом.

Апелянт (відповідач) в судове засідання 24.10.2017 своїх представників - не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали від 22.09.2017 - 0405336007445; поштове повідомлення про вручення ухвали від 10.10.2017 - 0405335994540). Через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заяв та клопотань не подавав.

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, зокрема і відповідач, відповідач був обізнаний про наявність апеляційного провадження, і неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Позивач в обгрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята до розгляду судом першої інстанції) посилався на те, що зобов'язання за договором іпотеки укладеним 28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та Приватним підприємством - фірмою "АЮФ", в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6, що випливає з кредитного договору № 271/МК/2007-978 від 28.09.2007, припинилися, у зв'язку із смертю боржника.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що у разі смерті боржника за кредитним договором його права та обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу , якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором іншого не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п. 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).

Київським апеляційним господарським судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банком "Надра" (іпотекодержатель за договором), правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", та Приватним підприємством - фірмою "АЮФ" (іпотекодевець за договором) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 6080, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 271/МК/2007-978 від 28.09.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банком "Надра" (банк) та ОСОБА_6 (позичальник за договором), цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки: нежиле приміщення з відвалом, що знаходиться за адресою: Хмельницька область місто Хмельницький по вулиці Курчатова, будинок 1/з, загальною площею 309,4 кв.м.

Положеннями розділу 6 договору іпотеки сторони погодили, що іпотека припиняється у разі: виконання зобов'язань по кредитному договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до норм діючого законодавства; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання цього договору недійсним; знищення (втрати) предмету іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його, в порядку передбаченому пунктом 4.4 цього договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором іпотеки.

Згідно із частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини 1 статті 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Також, в матеріалах справи наявне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2011 у справі №2-561/11 присуджено до стягнення з ОСОБА_6 заборгованість в сумі 99 160,43 євро та 1 820,00 грн. судових витрат, розірвано договір кредитної лінії №271/МК/2007-978 від 28.09.2007 та звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення за адресою: м.Хмельницький, вул. Курчатова, 1, з , загальною площею 309,4 кв.м.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22.09.2016 рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2011 у справі №2-561/11 скасовано в частині звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення за адресою: м.Хмельницький, вул. Курчатова, 1, з , загальною площею 309,4 кв.м., провадження в справі в цій частині закрито. В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2011 у справі №2-561/11 залишено без змін.

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки №109/02/14 від 11.04.2017, виданої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_8, за завою ОСОБА_4 про прийняття спадщини №222 від 12.11.2013 відкрита спадкова справу №68-2013 щодо майна померлого ОСОБА_6.

Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1286 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (частина 2 статті 1220 Цивільного кодексу України).

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 17.04.2013 у справі № 6-18цс13.

При чому спадкоємці несуть зобов'язання погасити, зокрема, нараховані відсотки тільки в тому випадку, якщо вони нараховані позичальникові за життя.

Відповідно до статті 523 Цивільного кодексу України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Іпотека, згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що на іпотекодавців може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди іпотекодавця відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі і в договорі іпотеки.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що статтею 1282 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, шляхом здійснення одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину на підставі статті 1286 Цивільного кодексу України, яка належить їй з дати смерті спадкодавця, і що нею зазначено у наданих суду апеляційної інстанції поясненнях. В свою чергу, Приватне підприємство - фірма "АЮФ" не надавало згоди забезпечувати виконання зобов'язання за кредитним договором №271/МК/2007-978 від 28.09.2007 особою, яка в порядку спадкування набула прав та обов'язків боржника зокрема і за наведеним договором, не містять такого погодження та/або згоди умови іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції про те, що позичальник за кредитним договором №271/МК/2007-978 від 28.09.2007 - ОСОБА_6 - є також власником Приватного підприємства - фірми "АЮФ", а тому ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_6 і по кредитному договору, і щодо ПП фірми АЮФ - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Ч 2 ст. 140 Цивільного кодексу України визначено, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Відповідно до частини п'ятої статті 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про господарські товариства при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця автоматично не призводить до набуття ним статусу учасника товариства. Частина п'ята статті 147 Цивільного кодексу України передбачає спадкування спадкоємцем права спадкодавця саме на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Отримавши право на частку в статутному капіталі товариства, спадкоємець набуває як переважного права вступу до товариства (стаття 55 Закону України "Про господарські товариства"), так і права відмовитися від вступу до нього.

Згідно правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної у пункті 9 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку смерті фізичної особи, спадкоємці набувають в порядку спадкування право на частку в статутному (складеному) капіталі, проте, обставини спадкування фізичною особою прав на частку в товаристві в статутному капіталі жодним чином не впливають на наявність/відсутність/виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків саме юридичної особи, як окремого суб'єкта цивільних правовідносин, наділеного цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю та з врахуванням припису ч. 2 ст. 140 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов'язання Приватного підприємства - фірми "АЮФ" за договором іпотеки укладеним 28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та Приватним підприємством - фірмою "АЮФ", який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 6080, є такими що припинилися з ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку згідно з ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, і судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/7002/17 - залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/7002/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров