Рішення

від 26.10.2017 по справі 911/2703/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. Справа № 911/2703/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства Любава Два , м.Переяслав-Хмельницький

До Приватного акціонерного товариства Київобленерго , м.Вишневе

про стягнення 141077,58 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1,

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Любава Два (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства Київобленерго (далі - відповідач) про стягнення 141077,58 грн.

Провадження у справі №911/2703/17 порушено відповідно до ухвали суду від 11.09.2017 року та призначено справу до розгляду на 26.09.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.09.2017 року не з'явився та 26.09.2017 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 10.10.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.10.2017 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 26.10.2017 року.

В судовому засіданні 26.10.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Приватним акціонерним товариством Київобленерго (Постачальник) та Приватним підприємством Любава Два (Споживач) було укладено Договір № 236 від 29.04.1016 року на постачання електричної енергії (далі - Договір). Цей договір укладається на строк до 31.12.2016 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 9.4 Договору).

За умовами наведеного Договору Постачальник продає товар, а саме електричну енергію, та передає її місцевими (локальними) електричними мережами, Споживач оплачує, приймає і споживає передану електричну енергію. Закупленою електричною енергію забезпечуються майновий комплекс ПП Любава-Два за адресою: Київська обл., м.Переяслав-Хмельницький, вул. Кутузова, 3.

Згідно з додатком 7 до Договору Комплекс будівель складається із будівлі магазину (облік в якій ведеться за допомогою лічильника типу СА4Е-5030 зав. №04791676) та будівлі кафе (облік в якому ведеться за допомогою лічильника типу НІК2301АП, зав № 0911722).

Позивач зазначає, що 17.11.2016 року представники Переяслав-Хмельницького РП провели відключення від мереж електропостачання будівлі кафе майнового комплексу ПП Любава Два за несплату авансового платежу.

Відповідні дії відповідальних осіб ПАТ Київобленерго обмежили право позивача на користування майном, та порушили вимоги законодавства, які регулюють взаємовідносини у сфері електроенергетики.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 08.10.2013 року у справі №21-220а13, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні, або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.

Позивач зазначає, що за спожиту електроенергію у нього заборгованості не існувало. Посилання Постачальника на умови Договору, які передбачають відключення за не сплату рахунків є не обгрунтованими, оскільки відповідна норма суперечить вимогам законодавства і не конерктизує за не сплату яких саме рахунків можна відключати споживачів.

В постанові Вищого господарського суду України у справі № 904/1181/16 від 09.11.2016 року зазначено, що включення до договору про постачання електричної енергії пункту, який передбачає право постачальника обмежити або припинити електропостачання за умови несплати будь-яких рахунків, у тому числі й у разі несплати авансових платежів за електроенергію, яка буде спожита у майбутньому, суперечить положенням чинного законодавства.

Позивач зазначає, що намагаючись запобігти відключенню та не допустити матеріальної шкоди внаслідок відключення, він пропонував знизити рівень використання електричної енергії до фактично сплаченого рівня (лист №49 від 17.11.2016 року), та надавав гарантійний лист №50 від 17.11.2016 року про доплату за заявлені об'єми електроенергії. Однак, вжиті позивачем залежні від нього заходи щодо недопущення відключення електроенергії не були прийняті Постачальником, у зменшені рівня споживання було (порушено п.4.4 ПКЕЕ) відмовлено (лист №663 від 28.11.2016 року).

Позивач звертався до Господарського суду Київської області з позовом про зобов'язання вчинити дії по відновленню постачання електричної енергії. За наслідками розгляду відповідного спору у справі Господарського суду Київської області № 911/4240/16 27.02.2017 року було прийнято рішення, яким позовні вимоги були задоволені повністю, дії Постачальника були визнані неправомірними. Київській апеляційний господарський суд своєю постановою від 18.04.2017 року у справі №911/4240/16 рішення Господарського суду Київської області залишив без змін. Постачальник самостійно відновив подачу електроенергії 26.04.2017 року.

Позивач зазначає, що незаконні дії ПАТ Київобленерго завдали ПП Любава Два значної матеріальної та моральної шкоди.

Пункт 8.3. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) визначає, що Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані споживачу збитки внаслідок порушення ним умов договору про постачання електричної енергії та Правил користування електричною енергією.

В п. 8.4. ПКЕЕ визначено, що у разі переривання електропостачання, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, він несе відповідальність перед споживачем електричної енергії згідно з законом. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність за дотримання умов договору та цих Правил щодо припинення або часткового обмеження електропостачання.

Пунктом 4.1.2. Договору визначено розмір відповідальності Постачальника за не відпущену електроенергію у розмірі двократної вартості не відпущеної електроенергії.

У зв'язку з чим, позивач в позові зазначає, що Будівля підприємства була відключена від мереж постачання електричної енергії з 17.11.2016 року по 25.04.2017 року в продовж 160 днів (листопад - 14 днів, грудень - 31 день, січень - 31 день, лютий - 28 днів, березень - 31 день, квітень - 25 днів). Виходячи з кількості фактично використаної у минулому періоді електроенергії, кількість не відпущеної електроенергії наведена в розрахунку позивача за яким на будівлю кафе (лічильник типу НІК2301АП, зав № 0911722), згідно звітів, 3520 квт електроенергії (грудень 2015 року - 810 квт, січень 2016 року - 605 квт, лютий 2016 року - 705 квт, березень 2016 року - 485 квт, квітень 2016 року - 465 квт, травень 2016 року - 450 квт). За період, в якому будівля була відключена від електропостачання, використано тільки 295 квт, а саме: у грудні 2016 року - 16 квт, а в травні 2017 року - 279 квт. Загальна кількість не відпущеної електричної енергії складає 3520-295=3225 квт.

Вартість (середньо-зважена ціна взята з актів прийняття-передавання електричної енергії) недоотриманої Споживачем електроенергії у відповідності до тарифів по місяцям складає з урахуванням ПДВ 7278,79 грн.

Таким чином, відповідальність Постачальника за не відпущену електроенергію згідно п.4.1.2 Договору складає: 7278,79х2=14557,58 грн.

Також позивач зазначає, що частина площ приміщень ПП Любава Два здається в оренду. Одним із орендарів є ТОВ Аларм , яке орендує 50 кв.м. офісних приміщень будівлі кафе (що була відключена) по Договору оренди №5 від 03.04.2015 року. ТОВ Аларм офісні приміщення кафе були передані в оренду по акту приймання передачі об'єкту нерухомості від 05.04.2015 року. Вартість оренди офісних приміщень по Договору складає 5000 грн. на місяць, відповідно орендна плата за день складає 165,75грн.

Після відключення приміщень позивача, ТОВ Аларм було позбавлене можливості використовувати відповідані приміщення, у зв'язку з чим, тимчасово зупинило дію Договору в частині оренди офісних приміщень своїм листом № 24 від 17.11.2016 року. За період 160 днів простою приміщення позивачем не отримано доход від орендної плати в розмірі 160 х 165,75 = 26520 грн.

Також, позивач зазначає, що оскільки для відновлення електропостачання в судовому порядку він звертався за послугами адвоката на правову та консультативну допомогу, по ордеру серія КВ № 38768 від 01.12.2016 року була оплачена домовлена вартість послуг в розмірі 50000 грн. Позивач стверджує, що відповідні витрати пов'язані з необхідністю поновлення порушеного права позивача.

Також, позивач стверджує про завдання йому моральної шкоди, оскільки у зв'язку з неможливістю використовувати офісні приміщення, робочі місця були перенесені з офісу до торгового залу приміщення магазину. Це призводило до незручності у роботі, викликало здивування у представників контрагентів та відвідувачів магазину, принижувало честь та гідність працівників. Крім того, інформація ПАТ Київобленерго про відключення будівлі за несплату електроенергії нанесло шкоду діловій репутації підприємства та його керівництва. У зв'язку з чим, позивач також просить тягнути з відповідача 50000 грн. моральної шкоди.

Всього позивач в позові просить стягнути з відповідача 14557,58 грн. збитків, вигляді двократної вартості невідпущеної електроенергії через неправомірні дії відповідача (порушення умов Договору), 26520,00 грн. упущеної вигоди у вигляді не отриманого доходу від орендної плати, 50000,00 грн. витрат, пов'язаних з відновленням права та 50000,00 грн. моральної шкоди. Всього 141077,58 грн.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, посилаючись на законність умов Договору, якими передбачено підстави для відключення електропостачання та правомірність дій перевіряючих.

Як вбачається з викладених у відзиві обставин, відповідач вважає правомірним відключення електроенергії на об'єкті позивача за несвоєчасну сплату авансового внеску за грудень 2016 року в сумі (з врахуванням переплати за попердні періоди) 2386,83 грн., який було сплачено 18.11.2016 року після кінцевої дати оплати авансового платежу, яка припадала на 14.11.2016 року, тобто з фактичним простроченням на 3 дні.

Згідно п. 6.1.3. Договору електропостачання споживача може бути обмежено або припинено Постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію .

Відповідач зазначає, що 17.10.2016 року ПП Любава Два отримало попередження про те, що згідно з п. 7.5 ПКЕЕ та п. 6.1.3. Договору № 236 електропостачання підприємства ПП Любава Два буде припинено у разі несплати платежу в сумі 3545,83 грн.

В зв'язку з тим, що станом 17.11.2016 року авансовий платіж за грудень 2016 року в сумі 3545,83 грн. був сплачений ПП Любава Два частково в сумі 1159,61 грн., замість 3545,83 грн., 17.11.2016 року підприємство було відключено від електропостачання за заборгованість по авансовому платежу в сумі 2386,22 грн.

ПрАТ Київобленерго вважає, що вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків у вигляді не отриманого доходу за договором оренди у разі використання приміщення кафе орендарем за 160 днів в сумі 26520 грн. базуються на розрахунку можливого прибутку. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами. У зв'язку з чим,в відповідач заперечував проти стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідач в позові також заперечував проти стягнення збитків у вигляді витрат на відновлення права та моральної шкоди, посилаючись на їх недоведеність.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як передбачено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В сфері господарських відносин згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи, що в матеріалх справи Господарського суду Київської області № 911/4240/16 рішенням від 27.02.2017 року позовні вимоги були задоволені та визнано дії Постачальника з відключення електропостачання неправомірними, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням умов Договору правомірні і підлягають задоволенню згідно з п. 4.1.2. Договору у розмірі двократної вартості не відпущеної електроенергії, що за обґрунтованим розрахунком позивача, який по суті не заперечений відповідачем, складає 14557,58 грн.

При цьому, суд вважає безпідставними викладені у відзиві заперечення, оскільки неправомірність відключення встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2017 року у справі № 911/4240/16, яке з огляду на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для даного спору.

Крім того, суд враховує, що спірні кошти були сплачені позивачем з простроченням вього на три дні, в той час, як відключення електропостачання безпідставно тривало 160 днів.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 14557,58 грн. збитків, завданих порушенням умов Договору у розмірі двократної вартості не відпущеної електроенергії, підлягає задоволенню.

Також, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на Постанову Верховного Суду України від 09.12.2014 року № 5023/4983/12/3-188гс14, якою підтримано постанову Вищого господарського суду від 11.06.2014 року № 5023/4983/12, згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання.

Таким чином позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічні положення наведені в Оглядовому листі ВГСУ №14.01.2014 № 01- 06/20/2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

У зв'язку з чим, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Аларм було укладено Договір оренди №5 від 03.04.2015 року щодо частини приміщень, які підпали під відключення електропостачання.

Відповідний Договір оренди на період відключення був чинний і передбачав щомісячну сплату орендарем на користь позивача по 5000 грн. Тобто, в разі, як би електропостачання не припинялось, у орендаря були б відсутні підстави та необхідність в призупиненні орендних відносин і позивач за відповідний період гарантовано у відповідності до чинного Договору оренди отримував би орендні платежі. Однак, оскільки в орендованих приміщеннях було припинено електропостачання, відповідні обставини позбавили орендаря можливості повноцінного використання орендованого майна.

Таким чином, позивачем доведено, що доходи (вигода) у вигляді регулярних орендних платежів є реальними і дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 26520 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неотримання орендних платежів через неправомірне відключення відповідачем електропостачання підлягає задоволенню.

У відповідності до позиції ВГСУ, висловленої в Оглядовому листі №14.01.2014 року № 01- 06/20/2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків , витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення збитків у вигляді витрат на правову допомогу, необхідну для відновлення порушеного права позивача не підлягає задоволенню. Крім того, відповідні витрати понесені позивачем у зв'язку з розглядом судової справи № 911/4240/16 і з огляду на ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України підлягали відшкодуванню в якості судових витрат у відповідній справі.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5. Постанови Пленому ВСУ № 4 від 31.03.95 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами та доповненнями зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди з огляду на викладені в позові обставини, є не обґрунтованими і безпідставними, оскільки не обґрунтовано та не доведено факту завдання моральної шкоди саме позивачу як юридичні особі. Суд зазначає про недостатність та необґрунтованість вимоги про стягнення моральної шкоди посиланням на завдання шкоди діловій репутації юридичної особи позивача, оскільки електропостачання жодним чином не пов'язано видами господарської діяльності позивача і відповідні відносини жодним чином не можуть вплинути на ділову репутацію.

Завдані неправомірним відключенням незручності в достатньому обсязі покриваються задоволеними судом збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 14557,58 грн. збитків, завданих порушенням умов Договору у розмірі двократної вартості не відпущеної електроенергії, та 26520 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неотримання орендних платежів. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Київобленерго (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 2б, код 23243188) на користь Приватного підприємства Любава Два (08400, Київська обл., м.Переяслав-Хмельницький, вул. Кутузова, 3, код 25299448) 14557,58 грн. збитків у розмірі двократної вартості не відпущеної електроенергії, 26520 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 616,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщої апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 10.11.2017 року