Рішення

від 05.11.2017 по справі 5017/3706/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2017 р.Справа № 5017/3706/2012

за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району;

до відповідачів: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України, Оперативного командування „Південь;

про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок

за зустрічним позовом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області;

до відповідачів: 1. Міністерства оборони України;

2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району;

про визнання припиненим права постійного користування

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від прокуратури: Галісевич О.О. за посвідченням;

Від Міністерства оборони України: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району: не з`явився;

Від Тарутинської РДА Одеської області: не з`явився;

Від ТОВ „Мазур-Юг: не з`явився;

Від Кабінету Міністрів України: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від Оперативного командування „Південь: не з`явився;

Суть спору: за первісним позовом - про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок, за зустрічним позовом - про визнання припиненим права постійного користування

Заступник Білгород Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району ( далі Білгород-Дністровська КЕЧ району) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Мазур-Юг" про визнання недійсними договору оренди землі № б/н від 28.12.2007р. (об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га;), договору оренди землі № б/н від 28.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 50,00га), що були укладені Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області з ТОВ „Мазур-Юг, витребування від ТОВ „Мазур-Юг та зобов`язання повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 100,00 га (вартістю 329560грн.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області ТОВ „Мазур-Юг за зазначеними договорами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. (головуючий суддя Рога Н.В., суддя Гуляк Г.І. та суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р., позов прокурора був задоволений у повному обсязі, визнано недійсними укладені між відповідачами договір оренди № б/н від 28.12.2007р., зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400002, а також договір оренди № б/н від 28.12.2007р., зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400003, витребувано у ТОВ „Мазур-Юг та зобов`язано останнього повернути Міністерству оборони України зі складанням акту приймання-передачі земельні ділянки загальною площею 100,00 га, вартістю 329 560 грн., а саме: земельну ділянку загальною площею 50,00 га вартістю 164780 грн., земельну ділянку загальною площею 50,00 га вартістю 164 780 грн., передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договорами оренди від 28.12.2007р.

При цьому, під час апеляційного перегляду рішення суду від 25.06.2014р, згідно з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у даній справі був залучений Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2015р. вищезазначені рішення та постанова по даній справі були скасовані, а справу було передано на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв`язку із неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій всіх необхідних обставин справи.

Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2015р. оперативне командування „Південь було залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.

Крім того, під час розгляду справи до суду надійшла зустрічна позовна заява Тарутинської районної державної адміністрації до Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання припиненим права постійного користування Одеським військовим округом земельною ділянкою колишнього Тарутинського полігону з 01.01.1998р. Вказана зустрічна позовна заява була прийнята до сумісного розгляду із первісним позовом прокурора згідно з ухвалою від 04.02.2016р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. (головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Волков Р.В., суддя Петренко Н.Д.) первісний позов заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір оренди землі від 28.12.2007р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг, зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400002, визнано недійсним договір оренди землі від 28.12.2007р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг, зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400003 та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг повернути Міністерству оборони України земельні ділянки загальною площею 100,00 га, а саме: земельну ділянку загальною площею 50,00 га, земельну ділянку загальною площею 50,00 га, що були передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договорами оренди від 28.12.2007р. у задоволені зустрічного позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016р. скасовані та справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 03.04.2017р. на підставі розпорядження керівника апарату суду №378 від 03.04.2017р. справу №5017/3706/2012 передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2017р. справу №5017/3706/2012 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В.

16.05.2017р. за вх.суду№1219/17 Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулася до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до відповідачів Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання припиненим права постійного користування.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2017р. зустрічну позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України.

25.05.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2017р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. ухвала Господарського суду Одеської області від 23.05.2017р. залишена без змін та справу повернуто до Господарського суду Одеської області.

У зв`язку з надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, 10.07.2017р. до Господарського суду Одеської області надійшов запит про направлення справи №5017/3706/2012 до Одеського апеляційного господарського суду з подальшим скеруванням до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. у справі №5017/3706/2012 залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2017р. поновлено провадження у справі №5017/3706/2012 з 24.10.2017р. та справу призначено до розгляду.

26.10.2017р. за вх.суду№22816/17 Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району надала додаткові пояснення в яких підтримує позовні вимоги прокурора.

В судовому засіданні від 06.11.2017р. прокурор надав до суду додаткові пояснення.

Прокурор та позивачі на первісних позовних вимогах наполягають, проти зустрічного позову заперечують.

Тарутинська РДА Одеської області проти первісного позову заперечує та підтримує зустрічні позовні вимоги. При цьому, Тарутинська РДА Одеської області наголошувала на пропуску позивачами визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв`язку з чим, просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Розпорядженням голови Тарутинської райдержадміністрації №398/А-2007 від 28.12.2007р. „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ „Тіса, ВАТ „Чапаєва , ФГ „Таврія-К, ФТ „Колос-2006, ТОВ „Мазур-ЮГ, ВАТ „Калініна, ПП „Фетіца, ЧП „Роман земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради, зокрема, передано ТОВ „Мазур-Юг земельну ділянку площею 100,0га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років, зобов`язано керівника ТОВ „Мазур-Юг укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією.

На підставі зазначеного розпорядження, 28 грудня 2007р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (Орендодавець) та ТОВ „Мазур-Юг (Орендар) були укладені:

- договір оренди землі, згідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,00га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років і діє до 01.08.2055р. Договір зареєстровано у Тарутинському районому відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400002.

- договір оренди землі, згідно до умов якого Орендодавець, надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,00га , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років і діє до 01.08.2055р. Договір зареєстровано у Тарутинському районому відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400003.

Прокурор та позивачі за первісним позовом вважають, що зазначені договори оренди землі мають бути визнані судом недійсними, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005р. та п.1 Розпорядження від 14.12.2005р. №386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації що урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" як таких, що не відповідають вимогам закону. Зазначеними розпорядженнями Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17га, яка була надана в користування військовій частині НОМЕР_1 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради. У подальшому незаконно вилучена земельна ділянка площею 100,0га була надана в оренду фізичним та юридичним особам (ТОВ „Мазур-Юг").

При первісному розгляді даної справи, Одеським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що право постійного користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та закріплені за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування. Отже, приймаючи зазначені розпорядження Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні вказаною земельною ділянкою, наданою свого часу для потреб оборони, чим порушила права Міністерства оборони України на вказані землі.

Факт надання в оренду ТОВ „Мазур-Юг" земельних ділянок, які входять до складу земель колишнього загальновійськового полігону , на думку заступника прокурора, підтверджується листом відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області від 06.08.2012р. за №23-01-32/1781.

Також заступник прокурора зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться на обліку Білгород Дністровської КЕЧ району, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки, а також довідкою № 1162 від 07.08.2012р., виданою начальником Білгород Дністровської КЕЧ району. Будь-які дозволи щодо передачі земельних ділянок загальновійськового полігону суб`єктами господарювання, у тому числі і ТОВ „Мазур-Юг" , ані Міністерством оборони України, ані Білгород Дністровською КЕЧ району не надавались.

Таким чином, на думку заступника прокурора, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області укладаючи вищезазначені спірні договори оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 300,00 га, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони, всупереч вимогам Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України.

Крім того, заступник прокурора зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. по справі №916/876/13, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р., скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ „Тіса, ВАТ „Чапаєва , ФГ „Таврія-К, ФТ „Колос-2006, ТОВ „Мазур-ЮГ, ВАТ „Калініна, ПП „Фетіца, ЧП „Роман земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради.

Прокурор просить суд визнати недійсними договори оренди від 28.12.2007р. укладені між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ „Мазур-Юг", витребувати від ТОВ „Мазур-Юг" та зобов`язати повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 100,00га (вартістю 329560грн.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області ТОВ „Мазур-Юг" за зазначеними договорами оренди землі.

Прокурор стверджує, що згідно із ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Крім того прокурор наполягає, що дану позовну заяву подано у межах строків позовної давності, так як відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову , а також у разі якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Згідно ч.3 зазначеної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час , що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується. Лише після закінчення розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі №2а -3436/08/1570, у зв`язку із відмовою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у добровільному порядку повернути земельні ділянки Міністерству оборони України, був поданий відповідний позов до господарського суду. Таким чином, строк позовної давності не був пропущений.

Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська КЕЧ району позовні вимоги прокурора підтримують у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 визнано протиправним і скасовано розпорядження Тарутинської районної державною адміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" № 101/А-2005 від 05.05.2005р. та п.1 Розпорядження №386/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р. залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р.

На думку позивачів, надані у користування ТОВ „Мазур-Юг" землі є землями оборони, і Тарутинська райдержадміністрація, не мала жодних повноважень на володіння, користування і розпорядження земельними ділянками із земель Тарутинського артполігону (військове містечко №11), а тому розпорядилася самовільно і незаконно землями оборони всупереч вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України „Про оренду землі, в силу яких орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська КЕЧ району, зазначають, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. по справі №916/876/13, залишеним в силі постановою постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р., скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ „Тіса, ВАТ „Чапаєва , ФГ „Таврія-К, ФТ „Колос-2006, ТОВ „Мазур-ЮГ, ВАТ „Калініна, ПП „Фетіца, ЧП „Роман земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради. Отже, скасовано документ, на підставі якого було укладено оспорювані договори, що є підставою для визнання цих договорів недійсними.

Враховуючи викладене, прокурор та позивачі просять задовольнити первісний позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Тарутинська РДА Одеської області проти первісного позову заперечує та наполягає на задоволенні зустрічного позову. Крім того Тарутинська РДА Одеської області наполягає на пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації №398/А-2007 від 28.12.2007р. „Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ „Тіса, ВАТ „Чапаєва , ФГ „Таврія-К, ФТ „Колос-2006, ТОВ „Мазур-ЮГ, ВАТ „Калініна, ПП „Фетіца, ЧП „Роман земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради зокрема було передано в довгострокову оренду ТОВ „Мазур-Юг земельну ділянку площею 100,0 га ріллі строком на 49 років та зобов`язано керівника ТОВ „Мазур-Юг укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного розпорядження, 28 грудня 2007р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (Орендодавець) та ТОВ „Мазур-Юг (Орендар) були укладені: договір оренди землі, згідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років і діє до 01.08.2055р. Договір зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400002 та договір оренди землі, згідно до умов якого Орендодавець, надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 50,00 га , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років і діє до 01.08.2055р. Договір зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 05.02.2008р. за №040853400003.

Прокурор вважає, що оскільки договори оренди були укладені щодо земельних ділянок, належних до земель оборони, вказані правочини підлягають визнанню недійсними. В свою чергу, Тарутинська районна державна адміністрація наголошує на тому, що на теперішній час право постійного користування Одеським військовим округом земельною ділянкою колишнього Тарутинського полігону до складу якого і входять орендовані ТОВ „Мазур-Юг за спірними договорами земельні ділянки, є припиненим з 01.01.1998р.

В провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/876/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Кабінет Міністрів України та Південне оперативне командування, до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіса", Публічне акціонерне товариство "Імені Чапаєва", Фермерське господарство "Таврія-К", Фермерське господарство "Колос-2006", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазур-ЮГ", Відкрите акціонерне товариство Імені Калініна, Приватне підприємство "Фетіца", Приватне підприємство "Роман", Одеська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним розпорядження.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. по справі №916/876/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. та постановою Вищого господарського суду України 23.03.2016р., було визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "Імені Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ ім. Калініна, ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

Вказаним рішенням місцевого господарського суду були встановлені наступні обставини, які мають значення для даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 р. № 2002/063 „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районив, Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО, що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946 р. № 742рс, постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі (в межах, визначених у схемі, що додавалась). При цьому Ізмаїльський облвиконком було зобов`язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки що відводиться в натурі.

Прийнятою Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У постановою від 12.02.1946 р. № 53/9-ОП О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.12.1945 года за № 2002/063 регулювався порядок виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 р. №2002/063, яке полягало у відселенні селянських господарств, що до цього розміщувались на території відведення.

В подальшому 10 червня 1946 р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946р. №53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Так, вказаним актом констатувалось відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому в акті від 10 червня 1946 р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв`язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв`язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акту.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2004 р. №15 "Про розформування військової частини НОМЕР_1 Південного оперативного командування" та наказом Командувача військами Південного оперативного командування від 16.02.2004 р. №67 "Про розформування військової частини НОМЕР_1 Південного оперативного командування" згідно з директиви Міністерства оборони України від 29.01.2004 року №115/1/01 та директиви командувача військами Південного оперативного командування від 04.02.2004 р. №6/1/017 сплановано розформування військової частини НОМЕР_1 Південного оперативного командування. З метою своєчасного та якісного проведення організаційного заходу по розформуванню було наказано Військову частину НОМЕР_1 розформувати до 30.06.2004 року, а правонаступником військової частини НОМЕР_1 вважати військову частину НОМЕР_2 .

Разом з тим наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 р. №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки" встановлено, що земельні ділянки полігонів, що тимчасово не використовуються і придатні для сінокосіння, випасу скота та посіву сільськогосподарських культур, необхідно передати у тимчасове користування військовим радгоспам Південного оперативного командування: Військовому радгоспу „Чорноморський всі землі військового полігону „Тарутинський в кількості 23944га. Взаєморозрахунки по спільній обробці землі за договором між в/ч НОМЕР_1 та комерційними структурами за 2003-2004 роки здійснити через військовий радгосп „Чорноморський.

Згідно акту прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військової частини НОМЕР_1 військовому радгоспу „Чорноморський від 26.08.2004 року вказаному радгоспу були передані землі площею 23944 га.

Відповідно до листа Заступника командувача військ Південного оперативного командування з будівництва та розквартирування військ від 12.04.2005 р. №31/1/282 у зв`язку з тим, що наказ командувача військ Південного оперативного командування від 11.03.2004 року №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки втратив чинність, та крім того, у військовому радгоспу „Чорноморський відсутні правовстановлюючі документи на всю земельну ділянку полігону, всі укладені договори на земельні ділянки, які раніше закріплювались за сторонніми землекористувачами (військова частина НОМЕР_1 , Південна регіональна організація ТВМР ЗС України) вважаються недійсними.

Разом з тим в рішенні Тарутинської районної ради Одеської області „Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону від 05.05.2005 року №206-IV зазначено, що у відповідності до абзацу першого пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2002 року, усі юридичні особи, які мають у постійному користування земельні ділянки, повинні були у встановленому порядку здійснити переоформлення права власності або права оренди на них до 01.01.2005 року, однак за 2002-2004 року ця процедура землекористувачами проведене не була, що підтверджує бездіяльність Міністерства оборони України щодо оформлення правоустановчих документів (в першу чергу державного акта) на право постійного користування землею полігону. До того ж всупереч вимогам статті 4 Закону України „Про використання земель оборони Міністерство оборони України в особі командувача військами Південного оперативного командування самостійно змінювало цільове призначення земель полігону і здійснювало надання в користування або в оренду земель полігону без погодження з органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади, зокрема військовому радгоспу „Чорноморський, Південній регіональній раді військових мисливців та рибалок Збройних сил України та іншим особам. Це підтверджується також актом прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військового радгоспу „Чорноморський до ДП „Укроборонпостачальник площею 23,9 тис. га, затвердженого 19.01.2005 року. Також районною радою зазначено, що згідно з директивою Міністерства оборони України від 29.01.2004 року № 115/1/01 військову частину НОМЕР_1 , за якою були закріплені землі Тарутинського полігону, розформовано, у зв`язку з чим територія полігону для проведення військових навчальних заходів з цього часу не використовуватиметься зовсім. Так, вказаним рішенням райрада запропоновувала Тарутинській райдержадміністрації розглянути питання щодо припинення користування земельною ділянкою загальновійськового полігону площею 23944 га військовою частиною НОМЕР_1 та іншими землекористувачами, звернутись до Верховної ради України, Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням щодо сприяння у приведенні землекористування у відповідність до норм чинного законодавства, а також у ліквідації Тарутинського загальновійськового полігону та зміні цільового призначення його земель.

Поряд з цим 05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 р. "Про розформування військової частини НОМЕР_1 " було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Вказане розпорядження було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р., яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано вищенаведене розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

Приймаючи судове рішення у вказаній адміністративній справі, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992 року) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р., про які зазначалося вище по тексту даної постанови. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970р., так і Земельний кодекс України 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Поряд з цим апеляційний адміністративний суд послався на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005(справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв`язку із викладеним та на підставі статті 116 Конституції України, статей 13, 77, 84 Земельного кодексу України, статей 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 3, 4, 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, пункту 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Одночасно суд зазначив, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася.

Отже, з урахуванням встановлених Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 обставин, господарським судом був зроблений висновок щодо приналежності земель Тарутинського загальновійськового полігону до земель оборони та щодо виникнення у Одеського військового округу права постійного землекористування землями Тарутинського загальновійськового полігону згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945 р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 р., яке залишається за Міністерством оборони України.

Судом відхиляється клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про пропуск позивачами та прокурором строку позовної давності на пред`явлення даного позову з огляду на наступне.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013р. з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить правильність обчислення строку позовної давності, та, як наслідок, можливість захисту такого права.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 264 ЦК України, господарський суд виходить з наступного. Позбавлення Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області позивачів права постійного користування землями колишнього загальновійськового полігону, та подальше їх передання в оренду суб`єктам підприємництва, стало підставою для застосування з боку як прокурора, так і позивачів, низки правових заходів, спрямованих на відновлення таких прав, які об`єднані однією спільною метою відновлення порушеного права на землю державної власності.

В рамках вжиття з боку прокурора в інтересах Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району заходів на відновлення порушеного права останніх і було подано адміністративний позов, за результатами розгляду якого Одеським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570. Наступним етапом відновлення порушених прав позивачів стало звернення прокурора до господарського суду із окремими позовними заявами до орендарів, яким було передано в оренду землі загальновійськового полігону.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, про відсутність правових підстав для застосування інституту позовної давності до позовних вимог прокурора, оскільки після прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом постанови від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570, строк позовної давності розпочався спочатку з дати винесення цієї постанови, тобто з 14.06.2012р., при цьому, прокурором по даній справі позовну заяву було подано 19.12.2012р., тобто у межах трирічного строку.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам Тарутинської РДА Одеської області в частині посилання на віднесення розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. спірних земельних ділянок до категорії сільськогосподарських земель, а, отже, про відсутність необхідності отримання згоди Міністерства оборони України чи Кабінету Міністрів України при вирішення питання про надання спірних земель у користування, що, в свою чергу, за переконанням відповідача, впливає на вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 20 Земельної кодексу зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 „Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (в редакції чинній на дату укладання спірних договорів) встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Відповідно до п. п. 8, 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 „Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов`язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об`єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

З огляду на вищевикладені положення чинного законодавства та приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження зміни Кабінетом Міністрів України цільового використання земель оборони на землі сільськогосподарського призначення, господарський суд відхиляє доводи відповідача у названій частині.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, на застосуванні реституції має право наполягати виключно сторона правочину.

В той же час, відповідно ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, земельні ділянки, що були передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договорами оренди в користування ТОВ "Мазур-Юг" підлягають витребуванню від останнього та поверненню державі в особі Міністерства оборони України. Викладене має наслідком необхідність задоволення заявленого прокурором позову у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову Тарутинською районною державною адміністрацією зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, оскільки об`єктом спірних відносин є земельні ділянки, до вказаних правовідносин підлягають першочерговому застосуванню норми саме земельного законодавства як спеціальні норми відповідної галузі права України.

Виходячи із змісту положень ст. 92 102-1 Земельного кодексу України законодавством виділяються наступні види землекористування:

-право власності на землю (ст. 78- 91 Земельного кодексу України); в разі належності землі до державної власності, відповідне право від імені держави здійснюють органи державної влади відповідно до визначеної ст. 122 Земельного кодексу України компетенції;

-право постійного користування землею (ст. 92 Земельного кодексу України);

-право оренди землі (ст. 93 Земельного кодексу України, Закон України „Про оренду землі);

-право земельного сервітуту (ст.ст. 98 102 Земельного кодексу України);

-право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови (ст. 102-1 Земельного кодексу України); при цьому, право використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб стосується виключно земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Особи, що здійснюють землекористування у визначені способи за законодавством відносяться до землевласників (землекористувачів). В силу свого правового статусу, визначеного Законом України „Про місцеві державні адміністрації, Тарутинська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України у певних випадках наділений повноваженнями власника земельних ділянок державної власності. В той же час, захист прав держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації на земельні ділянки оборони допускається виключно щодо земель, повноваження щодо розпорядження якими належить відповідній адміністрації.

Оскільки судом встановлено, що земельна ділянка колишнього Тарутинського військового полігону на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони, суд доходить висновку, що Тарутинська районна державна адміністрація не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі, вимагати судового захисту прав на неї.

Враховуючи викладене, зустрічний позов Тарутинської районної державної адміністрації необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, первісний позов Заступника Білгород Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсними договору оренди землі №б/н від 28.12.2007р. (об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га;), договору оренди землі №б/н від 28.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 50,00га), що були укладені Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області з ТОВ „Мазур-Юг, витребування від ТОВ „Мазур-Юг та зобов`язання повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 100,00 га (вартістю 329560грн.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області ТОВ „Мазур-Юг за зазначеними договорами, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, зустрічний позов Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання припиненим права постійного користування задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача (відповідачів).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подання позову до суду (19.12.2012р.) органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень були звільнені від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги положення Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подання позову до суду, ст.49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, судовий збір за розгляд даної справи стягується порівну з відповідачів до Державного бюджету України.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покласти на відповідачів Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області та Товариство з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 60, 75 ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Заступника Білгород Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсними договору оренди землі №б/н від 28.12.2007р. (об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га;), договору оренди землі №б/н від 28.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 50,00га), що були укладені Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області з ТОВ „Мазур-Юг, витребування від ТОВ „Мазур-Юг та зобов`язання повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 100,00 га (вартістю 329560грн.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області ТОВ „Мазур-Юг за зазначеними договорами задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 28.12.2007р. - об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га; укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056894) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Садова, 231А, код ЄДРПОУ 34421544).

3. Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 28.12.2007р. - об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га; укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056894) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Садова, 231А, код ЄДРПОУ 34421544).

4. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Садова, 231А, код ЄДРПОУ 34421544) та зобов`язати повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) зі складенням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 100,00 га (вартістю 329560грн.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056894) Товариству з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Садова, 231А, код ЄДРПОУ 34421544) за договором оренди землі №б/н від 28.12.2007р. - об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га, за договором оренди землі №б/н від 28.12.2007р. - об`єкт оренди - земельна ділянка площею 50,00га.

5. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056894) до державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106 через Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) 2400,00грн. /дві тисячі чотириста/грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Садова, 231А, код ЄДРПОУ 34421544) до державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106 через Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 2400,00грн. /дві тисячі чотириста/грн. судового збору.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

7. У задоволенні зустрічного позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання припиненим права постійного користування відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10.11.2017р.

Суддя Л.В. Степанова