Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/3472/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/3472/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Вишнева, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщини", м. Харків про стягнення 33550,62 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 212 від 01.03.2017 р.

відповідача - Шишкін О.Ю., довіреність № б/н від 15.03.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщини" (відповідач) на свою користь суму основної заборгованості по договору № 01/08-2016 від 17.08.2016 р. надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення у розмірі 23400,00 грн., 3% річних у розмірі 690,00 грн., пеню у розмірі 6161,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 3299,05 грн. Також, позивач просить суд витрати по оплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач за надані послуги та виконані роботи вчасно не розрахувався, що є порушенням розділу 4 договору № 01/08-2016 від 17.08.2016 р. надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення, ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 12.10.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2017 р. о 11:00.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 23.10.2017 р. за вх. № 34574, надав заперечення на позовну заяву в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. Згідно заперечень на позовну заяву відповідач вказував, що позивач виконав роботи по збиранню врожаю з порушенням умов договору, а саме з порушенням строків виконання робіт по збиранню врожаю, що підтверджується актом виконаних робіт, який датовано 02.10.2016р. По факту порушення строків виконання робіт за договором відповідач негайно заявив позивачу листом від 14.10.2016р., який було надіслано на адресу позивача. В листі були зазначено, що сума штрафу за несвоєчасне виконання робіт по збиранню врожаю становить 20% від загальної вартості договору, а саме 23400,00 грн. Тобто акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.10.2016 р. було підписано з зауваженнями, які були надані позивачу. Таким чином, відповідач вказував, що утримуючи при проведені остаточних розрахунків з позивачем суму штрафу в розмірі 23400,00 грн., він діяв правомірно.

Ухвалою суду від 25.10.2017 р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2017 р. о 11:00.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, та беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд встановив наступне.

17 серпня 2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір №01/08-16 надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає виконати і зобов'язується прийняти виконані роботи і надані послуги за кількісними і якісними показниками та оплатити їх у повному обсязі в порядку і на умовах, передбачених даним договором, а виконавець бере на себе зобов'язання, власною сільськогосподарською технікою та власними трудовими ресурсами виконати роботи по збиранню врожаю гречки на земельних ділянках (полях), вказаних виконавцем.

30 серпня 2016 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору №01/08-16 надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п.2.1. договору позивач зобов'язувався:

- визначені пунктом 1.1 даного Договору роботи і послуги сільськогосподарського призначення здійснити своїми технічними та трудовими ресурсами;

- протягом трьох робочих днів з моменту отримання від Замовника передплати приступити до виконання робіт та надання послуг;

- роботи і послуги виконати якісно, відповідно до агротехнічних норм і у попередньо узгоджені Сторонами терміни;

- виконати збирання врожаю до 25.09.2016 року, за умови належних погодних умов для здійснення робіт.

Пунктом 2.3. договору було передбачено, що приймання виконаних робіт та послуг здійснюється представниками сторін даного договору шляхом складання актів прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг відповідно до п.1.3. договору. Кожний підписаний сторонами акт прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг за даним договором є підставою для здійснення оплати виконаних робіт та наданих послуг у відповідності до порядку та умов даного договору.

27 вересня 2016 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт по договору №01/08-16 від 17 серпня 2016 року на суму 65000,00 грн.

02 жовтня 2016 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт по договору №01/08-16 від 17 серпня 2016 року на суму 52000,00 грн.

Всього позивачем було виконано робіт за договором на суму 117000,00грн.

При цьому у вказаних вище актах приймання-передачі виконаних робіт до договору було зазначено, що послуги виконані якісно, в порядку і на умовах, передбачених договором №01/08-16 від 17 серпня 2016 року. Замовник до виконавця претензій не має і зобов'язується розрахуватися з виконавцем, згідно договору № 01/08-16 від 17 серпня 2016 року.

Порядок розрахунків по даному договору сторонами було визначено в розділі 4 договору. Зокрема, п.4.1. договору встановлено, що сторони вирішили, що оплата по цьому договору відбувається поетапно, а саме у наступному порядку:

- грошові кошти в розмірі 10387,00 грн., що становить 5% від можливої вартості запланованого сторонами об'єму та вартості робіт замовник сплачує на рахунок виконавця по факту (протягом доби) прибуття вказаної в п.1.1. Договору сільськогосподарської техніки на місто надання послуг;

- подальша оплата отриманих робіт та наданих послуг здійснюється на підставі актів приймання приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг; замовник зобов'язаний сплатити на рахунок виконавця суму коштів вказану в акті протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг;

- сума передплати у розмірі 10378,00 грн., що становить 5%, вираховується з суми до сплати, вказаної в останньому акті приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за договором на суму 117000,00 грн., які підписані сторонам без будь-яких заперечень.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що посилання відповідача на порушення позивачем умов договору в частині строків виконання робіт по збиранню врожаю є безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

При цьому суд зазначає, що обставини зазначені відповідачем у претензіях та запереченнях на акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.10.2016 р. не підтверджуються матеріалами справи.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не сплатив у повному обсязі кошти за виконані позивачем роботи та послуги за договором. Так, згідно виписки з банківського рахунку та платіжних доручень відповідачем по даному договору були сплачені наступні грошові кошти: 22.08.2016 року - 10387,00 грн., 30.09.2016 року - 54613,00 грн., 21.10.2016 року-28600,00 грн., всього - 93600,00 грн.

З огляду на вищевикладені обставини господарський суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості по договору у розмірі 23400,00 грн.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сума основної заборгованості по договору № 01/08-2016 від 17.08.2016 р. надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення у розмірі 23400,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3299,05 грн. та 3% річних у розмірі 690,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 6161,57 грн. суд зазначає, наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 5.1.2. договору, за невиконання своїх зобов'язань зі своєчасної оплати виконаних робіт, наданих послуг та інших грошових зобов'язань, передбачених договором замовник виплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за весь час затримки.

Враховуючи вищевикладене, припис ч.6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, господарським судом була перерахована сума пені за шість місяців та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період 10.10.2016 - 10.04.2017 у розмірі 3302,65 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 1464,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 628, 629, 837, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщини" (61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, офіс 12, ідентифікаційний код 40392129, п/р 26006052205393 в ХФ КБ "ПриватБанк" МФО 351533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні, п/р 26006449124 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) суму основної заборгованості по договору № 01/08-16 від 17 серпня 2016 року надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення у розмірі 23400,00 грн., 3% річних у розмірі 690,00 грн., пеню у розмірі 3302,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 3299,05 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1464,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.11.2017 р.

Суддя А.М. Буракова