Постанова

від 21.12.2017 по справі 922/3472/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2017 р. Справа № 922/3472/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Курченко В.А.

учасники справи :

позивач - Яковенко О.Г. (довіреність б/н від 01.03.2017)

відповідач - Шишкін О.Ю. (довіреність б/н від 15.03.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщини" (вх. №3625 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/3472/17 (суддя Буракова А.М., повний текст рішення складено 10.11.2017)

за позовом Фізичної особи-підприємця Тригуб Олександра Васильовича, с. Вишнева Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщині", м. Харків

про стягнення 33550,62 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017, позивач, ФОП Тригуб О.В., звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ Лани Слобожанщини заборгованості за договором 01/08-2016 надання послуг від 17.08.2016 у розмірі 23400,00 грн., 690,00 грн. 3% річних, 3299,05 грн. інфляційних, 6161,57 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/3472/17 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Лани Слобожанщини" на користь ФОП Тригуба Олександра Васильовича суму основної заборгованості по договору № 01/08-16 від 17 серпня 2016 року про надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення у розмірі 23400,00 грн., 3% річних у розмірі 690,00 грн., пеню у розмірі 3302,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 3299,05 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1464,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Свою скаргу відповідач обгрунтовує тим, що позивачем виконані умови договору неналежним чином, з пропуском передбаченого у договорі строку, акти приймання-передачі наданих послуг від 27.09.2016 та 02.10.2016 підписані з запереченнями, які були надіслані позивачу. Відповідач вважає, що він не прийняв виконання робіт за договором, а тому відсутні підстави для сплати залишку заборгованості за договором, укладеним між сторонами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2017 за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції до набрання чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, 15.12.2017 цей закон набрав чинності.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року у справі № 922/3472/17 було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду за правилами ГПК України, в редакції до набрання чинності законом від 03.10.2017, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати справу за правилами ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147.

Відповідно до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

18.12.2017 в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 21.12.2017 до 9-00 годин для надання сторонам можливості скористатись приписами статті 207 ГПК України та надати суду відповідні заяви, письмові пояснення або клопотання (за їх наявності).

В судовому засіданні 21.12.2017 сторони зазначили, що клопотань та заяв, у відповідності до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, не мають, підтвердили свої вимоги. Заявник апеляційної скарги підтримав доводи апеляційної скарги, виклав короткий зміст апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник позивача наполягала на правомірності судового рішення, що оскаржується, просила суд залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обгрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17 серпня 2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір №01/08-16 надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого, замовник доручає виконати і зобов'язується прийняти виконані роботи і надані послуги за кількісними і якісними показниками та оплатити їх у повному обсязі в порядку і на умовах, передбачених даним договором, а виконавець бере на себе зобов'язання, власною сільськогосподарською технікою та власними трудовими ресурсами виконати роботи по збиранню врожаю гречки на земельних ділянках (полях), вказаних виконавцем (п.1.1 договору).

30 серпня 2016 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору №01/08-16 надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення, відповідно до якої, у пункті 2.1 договору сторони встановили, що позивач зобов'язаний: визначені пунктом 1.1 даного договору роботи і послуги сільськогосподарського призначення здійснити своїми технічними та трудовими ресурсами; протягом трьох робочих днів з моменту отримання від замовника передплати приступити до виконання робіт та надання послуг; роботи і послуги виконати якісно, відповідно до агротехнічних норм і у попередньо узгоджені сторонами терміни; виконати збирання врожаю до 25.09.2016 року, за умови належних погодних умов для здійснення робіт.

Данною угодою сторонами зменшена вартість робіт та послуг на 1 гектар до 650 грн (п.3.1 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що приймання виконаних робіт та послуг здійснюється представниками сторін даного договору шляхом складання актів прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг відповідно до п.1.3. договору. Кожний підписаний сторонами акт прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг за даним договором є підставою для здійснення оплати виконаних робіт та наданих послуг у відповідності до порядку та умов даного договору.

Порядок розрахунків по даному договору сторонами було визначено в розділі 4 договору. Зокрема, п.4.1. договору встановлено, що сторони вирішили, що оплата по цьому договору відбувається поетапно, а саме у наступному порядку:

- грошові кошти в розмірі 10387,00 грн., що становить 5% від можливої вартості запланованого сторонами об'єму та вартості робіт замовник сплачує на рахунок виконавця по факту (протягом доби) прибуття вказаної в п.1.1. Договору сільськогосподарської техніки на місто надання послуг;

- подальша оплата отриманих робіт та наданих послуг здійснюється на підставі актів приймання приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг; замовник зобов'язаний сплатити на рахунок виконавця суму коштів вказану в акті протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг;

- сума передплати у розмірі 10378,00 грн., що становить 5%, вираховується з суми до сплати, вказаної в останньому акті приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг.

В додатковій угоді сторони виклали пункту 5.1.3 в такій редакції:

У разі невиконання робіт по збиранню врожаю гречки, зазначених в пункті 1.1. договору, виконавець, сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору, що за домовленістю сторін (сума штрафу) становить 35100 (тридцять п'ять тисяч сто) 00 коп .

У розділі 5 договору, передбачено відповідальність сторін.

Зокрема, у пункті 5.1.3 договору вказано, що за невиконання своїх зобов'язань зі своєчасної оплати виконаних робіт наданих послуг та інших грошових зобов'язань, передбачених договором замовник виплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за весь час затримки.

Також сторони додали розділ 5 договору пунктом 5.1.4 в такій редакції:

У разі завдання матеріальної шкоди, яка виникла з вини Виконавця, що призвело до втрати врожаю або його частини, виконавець відшкодовує на користь замовника вартість втраченого врожаю за ринковими цінами, які склалися на дату втрати врожаю. Під винними діями виконавця договору розуміють - поломка техніки виконавця .порушення агротехнічних норм прийнятих для збирання гречихи, порушення строків збирання врожаю встановлених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт по договору №01/08-16 від 17 серпня 2016 року на суму 65000,00 грн. 02.10.2016 між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт по договору №01/08-16 від 17 серпня 2016 року на суму 52000,00 грн.

Всього позивачем було виконано робіт за договором на суму 117000,00 грн.

У вказаних вище актах приймання-передачі виконаних робіт до договору, сторонами узгоджено, що послуги виконані якісно, в порядку і на умовах, передбачених договором №01/08-16 від 17 серпня 2016 року. Замовник до виконавця претензій не має і зобов'язується розрахуватися з виконавцем, згідно договору № 01/08-16 від 17 серпня 2016 року.

Згідно виписки з банківського рахунку та платіжних доручень (а.с. 14-18 т.1) відповідачем за спірним договором сплачені грошові кошти: 22.08.2016 року - 10387,00 грн., 30.09.2016 року - 54613,00 грн., 21.10.2016 року-28600,00 грн., всього - 93600,00 грн. Не сплаченими залишилось 23400,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено у повному обсязі загальну суму робіт за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, нарахувавши також на суму основного боргу пеню, інфляційні та річні.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що не сплатив позивачу залишок суми у розмірі 23400,00 грн. за виконані роботи за спірним договором, оскільки позивачем порушені терміни виконання робіт, а тому, він вважає суму у розмірі 23400 грн. штрафом, який, у відповідності до п. 5.1.3 договору, виконавець повинен сплатити замовнику за порушення термінів збирання врожаю.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, визнав відповідача таким, що порушив зобов'язання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі, але, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, зменшив суму пені, обмеживши її нарахування шістьма місяцями з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія не в повній мірі погоджується з такими висновками, виходячи з такого.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України передбачено загальні положення щодо укладання договору підряду.

Зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів погоджується з тим, що договір, який укладений між сторонами є змішаним, а такі правовідносини повинні регулюватись наведеними нормами ЦК України.

Посилаючись на невиконання виконавцем у строк своїх зобов'язань за договором, замовник (відповідач) зазначає, на адресу виконавця (позивача) направлені три претензії від 31.08.2016, від 19.09.2016 та від 25.10.2016 (а.с. 29, 30, 31 т.). Вказані претензії мотивовані невиконанням у визначений в договорі строк з боку виконавця робіт по збиранню врожаю.

У претензії, яка направлена на адресу позивача 25.10.2016, відповідачем вказано, що сума 23400 грн. підлягає стягненню з позивача як штрафна санкція у розмір 20% від вартості робіт за договором за порушення строків збирання врожаю, як то передбачено пунктом 5.1.3 Договору №01/08-16 від 17.08.2016, в редакції додаткової угоди від 30.08.2016.

Колегія суддів не приймає такі доводи відповідача як підставу відмови від виконання зобов'язань, оскільки відповідно актів приймання-передачі виконаних робіт, виконавцем (позивачем) роботи по збиранню врожаю гречихи на полях замовника (відповідача) прийняті як належні, якісні та без претензій. Загальна вартість робіт за двома актами складає 117000,00 грн.

В договорі сторонами обумовлено, що кожний підписаний сторонами акт прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг за даним договором є підставою для здійснення оплати виконаних робіт та наданих послуг у відповідності до порядку та умов даного договору (п. 2.3 договору).

Тому, враховуючи, що акти приймання-передачі виконаних робіт підписані обома сторонами, відсутні підстави для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором, адже обов'язок виконати його умови чітко передбачений умовами договору та нормами цивільного законодавства.

Посилання відповідача про порушення строків виконання умов договору та, відповідно, і нарахування штрафних санкцій можуть бути підставою для звернення замовника з окремою вимогою до виконавця в межах іншого провадження.

До того ж, умови договору з урахуванням додаткової угоди від 30.08.2016 не передбачають автоматичного вирахування суми штрафу із суми, що підлягала оплаті за надані послуги та виконання сільськогосподарських робіт із збирання врожаю.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми заявленої позивачем до стягнення за договором, а також те, що вказана сума підтверджена належними та допустимими доказами, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині та стягнуто з відповідача 23400,00 грн. суми основної заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних, колегія суддів перевіривши правові підстави та правильність їх нарахування, дійшла висновку про їх законність та обгрунтованість, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 3299,05 грн. інфляційних втрат та 690 грн. річних.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3302,65 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги, що згідно з пунктом 5.1.2 договору за невиконання своїх зобов'язань зі своєчасної оплати виконаних робіт наданих послуг та інших грошових зобов'язань, передбачених договором замовник виплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за весь час затримки.

Отже, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а тому нарахування пені за весь час затримки виконання зобов'язань за договором є правомірним та відповідач приписам частини шостої статті 232 ГК України.

Вказана правова позиція викладена у поставі Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс15.

Тому, висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та обмеження її нарахування шістьма місяцями з дня, коли зобов'язання мало бути виконано є необґрунтованим і помилковим.

Перевіривши правильність нарахування позивачем розміру пені, з урахуванням строку виникнення зобов`язання та періоду нарахування, колегія суддів зазначає, що сума пені у розмір 6161,57 грн. є вірною та документально обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 74 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, в частині обмеження розміру пені, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі заявленому позивачем. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, в редакції закону від 03.10.2017, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщини" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/3472/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2858,92 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщині", на користь Фізичної особи-підприємця Тригуб Олександра Васильовича 2858,92 грн. пені.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Слобожанщини" (61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, офіс 12, ідентифікаційний код 40392129, п/р 26006052205393 в ХФ КБ "ПриватБанк" МФО 351533) на користь Фізичної особи-підприємця Тригуба Олександра Васильовича (64231, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні, п/р 26006449124 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) суму основної заборгованості по договору № 01/08-16 від 17 серпня 2016 року про надання послуг та виконання робіт сільськогосподарського призначення у розмірі 23400,00 грн., 3% річних у розмірі 690,00 грн., пеню у розмірі 6161,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 3299,05 грн. та 1600,00 грн. судового збору за подання позовної заяви".

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.12.17

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.