Ухвала

від 08.11.2017 по справі 538/838/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/838/17 Номер провадження 11-сс/786/508/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем: ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора ОСОБА_6 ,

представника ПАТ «Райз-Максимко» - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу прокурора Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

До Апеляційного суду Полтавської області звернувся прокурор Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області , який у поданій апеляційній скарзі прохає скасувати ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме: сільськогосподарську культуру (врожай 2017) кукурудзу, якою засіяна земельна ділянка площею 56,62 га, розташована на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району, шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю, у тому числі із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки.

Як на підставу заявлених вимог посилається на те, що посіви кукурудзи на земельній ділянці є доказом злочину, а урожай є результатом злочинної діяльності та доходом від вчиненого злочину. Ненакладення арешту може призвести до втрати речового доказу у кримінальному провадженні.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Лохвицького відділу поліції ГУНП в Полтавській області про арешт майна.

Постановляючи зазначене рішення слідчий суддя послався на те, що в ході проведення досудового слідства за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. До клопотання не долучені документи, що підтверджують право власності на майно. Визнання майна (кукурудзи) речовим доказом на майбутнє не передбачено діючим законодавством. Крім того, слідчий суддя зазначає, що на майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, не передбачає такого виду покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали клопотання про накладення арешту на майно, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове , до скасування у встановленому цим Кодексом порядку , позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження , розпорядження та/або користування майном , щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати , що воно є доказом злочину , підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного , обвинуваченого , засудженого , третіх осіб , конфіскації у юридичної особи , для забезпечення цивільного позову , стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди , можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування , пошкодження , псування , зникнення , втрати , знищення , використання , перетворення , пересування , передачі , відчуження.

Згідно положень частини другої цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення :1. збереження речових доказів ; 2.спеціальної конфіскації ; 3. конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4. відшкодування шкоди , завданої внаслідок кримінального правопорушення ( цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Розглядаючи клопотання про арешт майна , в порядку статей 170-173 КПК України , для прийняття законного та обґрунтованого рішення , слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини , які передбачають підстави для такого арешту або відмови у задоволенні клопотання.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, викладені норми закону слідчим суддею при розгляді клопотання про накладення арешту на майно дотримані в повному обсязі, а відтак слідчим суддею прийнято законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Так, як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, 14.07.2017 року до чергової частини Лохвицького ВП надійшли матеріали перевірки від начальника головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про те, що невстановлена особа самовільно зайняла земельну ділянку площею 56,62 га земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка виставлена на аукціон.

15.07.2017 року слідчим Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170230000413 заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

У межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до районного суду з вищевказаним клопотанням в якому просить накласти арешт на майно невстановленої особи, а саме: сільськогосподарської культури кукурудзи, яка вирощується на самовільно зайнятій ділянці площею 56, 62 га земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. За змістом частини третьої пункту першого статті 132 КПК України обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є доведення слідчим, прокурором обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Так, диспозиція статті 197-1 КК України містить опис порушення, що полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів та було наголошено представником власника майна ОСОБА_7 між Лохвицькою районною державною адміністрацією та ПрАТ «Райз- Максимко» укладено договір оренди земельної ділянки площею 57 га., яка знаходиться на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, строком до 11 квітня 2017 року ( а.м. 33).

Факт самовільного зайняття земельної ділянки , що став підставою для внесення відомостей до ЄРДР , встановлено актом від 19.05.2017 року , тобто протягом одного місяця з дня закінчення дії договору оренди вказаної земельної ділянки.

В ході апеляційного розгляду представник ПАТ «Райз-Максимко» також пояснював , що підприємством сплачено орендну плату за 2017 рік. Спростувань цьому факту представником сторони обвинувачення колегії суддів не наведено.

Згідно з чинним земельним законодавством передбачена відповідальність орендаря за невиконання обов`язку щодо умови повернення орендодавцеві земельної ділянки у виді відшкодування завданих збитків, що є одним із різновидів юридичної відповідальної , а саме цивільно-правовою. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна правильно поставив під сумнів обґрунтованість такого клопотання.

Колегія суддів переглядаючи ухвалу слідчого судді за апеляцією прокурора звертає увагу на ту обставину , що звертаючись із клопотанням про арешт певного майна слідчий, прокурор має враховувати предмет доказування за статтею КК за якою внесено відомості до ЄРДР.

У даному випадку сільськогосподарська культура , яка вирощена на певній земельній ділянці, не може бути ні об`єктом, ні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, виходячи із диспозиції цієї норми КК, а тому немає жодних підстав вважати, що майно, про накладення арешту на яке клопоче слідчий, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Додатково , колегія суддів звертає увагу , що частиною 1 ст.197-1 КК України такий вид покарання, як конфіскація не передбачений. Згідно ст.96-1 КК України це майно не підлягає спеціальній конфіскації. Також, у справі не заявлено цивільний позов, а вартість арештованого майна вочевидь більша, а отже не співрозмірна з зазначеним у клопотанні розміром шкоди від можливого самовільного зайняття земельної ділянки.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону , що могло б вплинути на правильність прийнятого рішення , слідчим суддею допущено не було. За таких обставин , колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу з викладеними у ній доводами - без задоволення.

Керуючись ст..ст.405,407,422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Полтавської області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Лохвицького ВП ГУ НП в Полтавській області старшого лейтенанта ОСОБА_8 про арешт майна, а саме: сільськогосподарської культури кукурудзи, яка вирощується на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 56, 62 га., розташованої на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області - без змін;

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4