Ухвала

від 16.11.2017 по справі 538/838/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/838/17 Номер провадження 11-сс/786/524/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу прокурора Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2017 року,

встановила:

До Апеляційного суду Полтавської області звернувся прокурор Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури, який у поданій апеляційній скарзі прохає скасувати ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, ухвалити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме: вантажний автомобіль марки «FREIQHTLINER» , д.н.з. НОМЕР_1 , спеціальним напівпричепом марки «BODEX», д.н.з. НОМЕР_2 , власником яких є ТОВ «Європа-транс агро», м. Івано-Франківськ, вул.Іванюка, 62, зернозбиральний комбайн марки «John Deere 9770 , д.н.з. НОМЕР_3 , власника якого на даний час не встановлено, а також зерно кукурудзи вагою 15 520 кг, з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких ремонтних чи інших видів робіт до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Як на підставу заявлених вимог посилається на те, що вказане вище тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Посіви кукурудзи на земельній ділянці є доказом злочину, сільськогосподарська техніка є знаряддям вчинення злочину, а урожай є результатом злочинної діяльності та доходом від вчиненого злочину. Не накладення арешту може призвести до втрати речового доказу в кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновок при прийнятті рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Лохвицького відділу поліції ГУНП в Полтавській області про арешт майна.

Постановляючи зазначене рішення слідчий суддя послався на те, що в клопотанні не наведено переконливих доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню в разі незастосування арешту на зазначену сільськогосподарську техніку та врожай. Подане до суду клопотання містить формальний перелік підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, крім того досудовим слідством не доведено наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, оскільки не встановлено розмір шкоди, завданої її законному власнику, а зазначена лише приблизна сума збитку завдана даним кримінальним правопорушенням. Також слідчий суддя врахував наслідки арешту майна для третіх осіб. Так, майно на яке за клопотанням слідчого необхідно накласти арешт , а саме: зерно кукурудзи має здатність псуватися і зберігатися у відповідних умовах.

Учасники судового провадження в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце судового засідання, тому апеляційна скарга розглядається за їхньої відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали клопотання про накладення арешту на майно, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно, до ч.1ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, та, відповідно до статті 170 КПК України є тимчасове , до скасування у встановленому цим Кодексом порядку , позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження , розпорядження та/або користування майном , щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати , що воно є доказом злочину , підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного , обвинуваченого , засудженого , третіх осіб , конфіскації у юридичної особи , для забезпечення цивільного позову , стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди , можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування , пошкодження , псування , зникнення , втрати , знищення , використання , перетворення , пересування , передачі , відчуження.

Згідно положень частини другої цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1. збереження речових доказів; 2.спеціальної конфіскації; 3. конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4. відшкодування шкоди , завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Розглядаючи клопотання про арешт майна , в порядку статей 170-173 КПК України , для прийняття законного та обґрунтованого рішення , слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини , які передбачають підстави для такого арешту або відмови у задоволенні клопотання.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, викладені норми закону слідчим суддею при розгляді клопотання про накладення арешту на майно дотримані в повному обсязі, а відтак слідчим суддею прийнято законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Так, як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, 14.07.2017 року до чергової частини Лохвицького ВП надійшли матеріали перевірки від начальника головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про те, що невстановлена особа самовільно зайняла земельну ділянку площею 56,62 га земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка виставлена на аукціон.

15.07.2017 року слідчим Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170230000413 заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження , слідчим Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області проведено огляд вказаної земельної ділянки і встановлено, що вона самовільно зайнята невідомими особами та засіяна кукурудзою , а також встановлений та зафіксований факт збирання врожаю кукурудзи за допомогою зернозбирального комбайна марки «John Deere 9770 , д.н.з. НОМЕР_3 , а також збирального автомобіля марки «FREIQHTLINER» , д.н.з. НОМЕР_1 з спеціальним напівпричепом марки «BODEX», д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходилося зерно кукурудзи.

Вказане майно в подальшому було тимчасово вилучене та постановою слідчого визнано речовими доказами в даному кримінальному проваджені, з метою забезпечення яких , а також з метою відшкодування шкоди, завданої злочином слідчий звернувся до районного суду з клопотанням про арешт майна.

Переглядаючи ухвалу слідчого судді колегія суддів виходить з наступного.

Диспозиція статті 197-1 КК України містить опис порушення, що полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів та було наголошено представником власника майна в суді першої інстанції, між Лохвицькою районною державною адміністрацією та ПрАТ «Райз- Максимко» укладено договір оренди земельної ділянки площею 57 га., яка знаходиться на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, строком до 11 квітня 2017 року , та , як зазначалося представником ПАТ «Райз-Максимко» , підприємством сплачено орендну плату за 2017 рік. Спростувань цьому факту представником сторони обвинувачення колегії суддів не наведено.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки , що став підставою для внесення відомостей до ЄРДР , встановлено актом від 19.05.2017 року , тобто протягом одного місяця з дня закінчення дії договору оренди вказаної земельної ділянки.

Таким чином ПАТ «Райз-Максимко» були орендарями даної земельної ділянки.

Згідно з чинним земельним законодавством передбачена відповідальність орендаря за невиконання обов`язку щодо умови повернення орендодавцеві земельної ділянки у виді відшкодування завданих збитків, що є одним із різновидів юридичної відповідальної , а саме цивільно-правовою.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна правильно поставив під сумнів доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Також, слідчим суддею місцевого суду правильно визнано як підставу відмови у накладенні арешту відсутність необхідності у арешті для забезпечення виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція ч. 1 ст. 197-1 КК України такого покарання не містить, а також те, що вартість арештованого майна вочевидь більша, а отже не співрозмірна з зазначеним у клопотанні розміром шкоди від можливого самовільного зайняття земельної ділянки.

З вказаними висновками погоджується і колегія суддів.

Щодо доводів апелянта про необхідність накладення арешту на вказане в клопотанні майно з метою збереження речових доказів, колегія суддів звертає увагу на ту обставину , що звертаючись із клопотанням про арешт певного майна слідчий, прокурор має враховувати предмет доказування за статтею КК за якою внесено відомості до ЄРДР.

У даному випадку сільськогосподарська культура , яка вирощена на певній земельній ділянці, не може бути ні об`єктом, ні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, виходячи із диспозиції цієї норми КК, а тому немає жодних підстав вважати, що майно, про накладення арешту на яке клопоче слідчий, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону , що могло б вплинути на правильність прийнятого рішення , слідчим суддею допущено не було. За таких обставин , колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу з викладеними у ній доводами - без задоволення.

Керуючись ст..ст.405,407,422 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Лохвицького ВП ГУ НП в Полтавській області старшого лейтенанта ОСОБА_6 про арешт майна, а саме: вантажного автомобіля марки «FREIQHTLINER» , д.н.з. НОМЕР_1 , з спеціальним напівпричепом марки «BODEX», д.н.з. НОМЕР_2 , зернозбирального комбайну марки «John Deere 9770 , д.н.з. НОМЕР_3 , а також зерно кукурудзи вагою 15 520 кг, з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання та проведення будь-яких ремонтних чи інших видів робіт до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку - без змін;

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4