Постанова

від 01.11.2017 по справі 508/604/16-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

67000, Одеська область, Миколаївський район, с.м.т. Миколаївка вул. Центральна,3

Справа № 508/604/16-а

Категорія 41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017 року Миколаївський районний суд

Одеської області, у складі:

Головуючого судді - Медвєдєвої О.Г.

При секретарі судового засідання - Мазарак Н.А.

За участю представника позивача ТОВ Харбор Лізінг - Карпєєвої А.М.,

Представника відповідача , Миколаївської районної ради Одеської області - Голови Миколаївської районної ради Одеської області - Купченко В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Миколаївського районного суду Одеської області, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Харбор Лізинг до Миколаївської районної ради Одеської області, за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна регуляторна служба України, Миколаївська районна державна Адміністрація Одеської області, Головне управління держгеокадастру в Одеській області, Комунальне підприємство редакція газети Миколаївський вісник , про визнання протиправним, незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Харбор Лізінг звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Миколаївської районної ради Одеської області про зобов'язання Відповідача опублікувати в друкованому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування - районній газеті Миколаївський вісник (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ОД № 483, видане комітетом інформації Одеської обласної державної адміністрації 05.01.1998 року) оголошення про оскарження Позивачем рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) та рішення ХХХVІІІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 315 від 16.10.2015 р. Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 11.03.2015 року № 291 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) ; про

Визнання незаконним та нечинним рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) повністю з моменту його прийняття; про визнати незаконним та нечинним рішення ХХХVІІІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 315 від 16.10.2015 р. Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 11.03.2015 року № 291 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) повністю з моменту його прийняття.

Ухвалами суду від 12 квітня 2017 року та від 24 травня 2017 року за клопотаннями сторін було залучено до участі у вищевказаній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державну регуляторну службу України, Миколаївську районну державну Адміністрацію Одеської області, Головне управління держгеокадастру в Одеській області, Комунальне підприємство редакція газети Миколаївський вісник .

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну (зменшення) розміру позовних вимог та зменшив їх до визнання незаконним рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) повністю та нечинним з моменту його прийняття.

На виконання Ухвали суду про зобов'язання вчинити дії від 12.04.2017 року відповідачем було опубліковано оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі у газеті Миколаївської районної ради і районної державної адміністрації № 33 від 17.05.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення Відповідача є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, оскільки виключно на підставі вказаного рішення та згідно норм Податкового кодексу встановлюється орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності за межами населених пунктів на території Миколаївського району Одеської області. Вказане рішення поширюється на всіх суб'єктів земельних правовідносин (орендарів земель комунальної власності).

На момент прийняття оскаржуваного рішення Позивач не мав змоги ознайомитись з проектом зазначеного рішення через його фактичну відсутність в офіційних засобах масової інформації, а також через відсутність відомостей щодо його планованого оприлюднення, що порушує його право на участь у процесі прийняття вказаних рішень, надання своїх пропозицій та зауважень, право на своєчасність (в розумний строк) прийняття оспорюваного рішення, що закріплено у ч.3 ст.3 КАС України. Окрім того, внаслідок відсутності належного оприлюднення оскаржуваного рішення, Відповідачем було порушено гарантії права Позивача на інформацію, передбачені у ч.1 ст.6 Закону України Про інформацію , де вказано, що право на інформацію забезпечується обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

Відповідно ж до п.4 ч.4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Згідно з ст. 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації від 23.09.1997 р. № 539/97-ВР закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ст.1 зазначеного закону засіб масової інформації органу державної влади чи органу місцевого самоврядування - засіб масової інформації, засновником (співзасновником) якого є орган державної влади або орган місцевого самоврядування і який повністю або частково утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

Офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування - видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.

Однак, в жодному офіційному засобі масової інформації (зокрема, у друкованому виданні) оспорюване рішення сесії Миколаївської районної ради № 291 від 11.03.2016 р. не оприлюднювалося.

Позивач також в обґрунтування своїх позовних вимог визначив, що Відповідачем було істотно порушено Закон України Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, зокрема, його ч.12 ст.59, в якій зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як вбачається з вищевказаної частини 12 ст.59 цього Закону, остання не містить жодних винятків щодо порядку оприлюднення відповідних регуляторних актів Відповідача, а отже порушення цього порядку свідчить про незаконність оскаржуваних рішень та є підставою для їх скасування в судовому порядку (визнання нечинними).

Позивач також обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до ч.2 ст.23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Частиною ж 4 ст.23 вказаного Закону встановлено, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок

набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Отже, у вищезгаданій статті Закону Про оцінку земель йдеться про земельні ділянки, які знаходяться як в межах населених пунктів, так і поза ними.

Натомість, пункт 271.2 статті 271 ПК України, на який зроблено посилання у ч.4 ст.23 Закону Про оцінку земель , встановлює, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як вбачається з вищенаведеної норми, хоч у ній і йдеться лише про земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів і не згадується про ті земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів (що має місце у випадку з ТОВ Харбор ), однак ч.4 ст.23 Закону Про оцінку земель охоплює обидві ці категорії земель та здійснює відсилання до норм ПК України лише в частині строків набрання чинності відповідними рішеннями рад.

Отже, вказана частина 4 ст.23 Закону Про оцінку земель та п.271.2 ст.271 ПКУ регулюють лише строки набуття чинності відповідними актами органу місцевого самоврядування, а не порядок прийняття та оприлюднення таких рішень рад, а також правові наслідки порушення такого порядку. Окрім того, нормами ПКУ не врегульовано порядок набуття чинності рішеннями ради, які мають статус регуляторних актів, оскільки зазначені рішення набувають чинності та оприлюднюються виключно в порядку та у спосіб, що визначені спеціалізованим законом, а саме - ч. 12 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування та Законом про регуляторну політику.

У відповідності до ст. 15 Закону України Про оцінку землі підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ст. 20 вказаного Закону).

Проведення нормативної грошової оцінки землі та складання технічної документації за результатами такої оцінки без відповідного рішення Відповідача про таке проведення є незаконним, а рішення місцевої ради про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель та встановлення нових ставок орендної плати підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та всупереч правам і охоронюваним законом інтересам ТОВ Харбор Лізинг .

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної регуляторної служби України у засідання не з 'явився, але до суду були надані пояснення з тим, що проект оскаржуваного рішення Миколаївської районної ради не надходив до ДРС для проведення аналізу не відповідність вимогам статті 4 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та підготовки пропозицій з обґрунтованими зауваженнями та висновками, що в свою чергу, унеможливлює надання об'єктивної правової позиції по суті спору . Розгляд справи ДРС просить здійснювати без участі представника ДРС.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що оскаржуване рішення Миколаївської районної ради Одеської області не має ознак регуляторного акту, оприлюднювати рішення не має технічної можливості через невеликий об'єм офіційного печатного органу, та через це - прийнято органом місцевого самоврядування відповідно до вимог діючого законодавства України.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Миколаївська районна державна Адміністрація Одеської області, Головне управління держгеокадастру в Одеській області, Комунальне підприємство редакція газети Миколаївський вісник - не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши пояснення третіх осіб, оцінивши надані докази у їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач є орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,0544 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Миколаївської районної ради, та використовується згідно з цільовим призначенням землі промисловості відповідно до договору оренди землі від 18.02.2005 року та згідно з Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області від 17.02.2005 року № 136/А-2005 (копії додаються). ТОВ Харбор Лімітед є користувачем зазначеної земельної ділянки з огляду на набуття у власність майнового комплексу (будівлі комбікормового заводу), що знаходиться на ній, за адресою: Одеська обл., Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Гагаріна, буд. б/н згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1758 від 17.10.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовою М.В.

Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон про оренду) користування землею в Україні є платним.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового Кодексу України визначені відносини, що регулюються останнім, це правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10 ПК України плата за землю належить до місцевихподатків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (яким є Позивач). Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий Кодекс визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Позивач є користувачем земельної ділянки

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону про оренду .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового Кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового Кодексу України).

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, на яку поширюються владні повноваження з вирішення земельних питань відповідного органу місцевого самоврядування.

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (доход, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, на яку поширюються владні повноваження з вирішення земельних питань відповідного органу місцевого самоврядування.

Таким чином, Рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) № 291 від 11.03.2015 року поширюється на невизначене коло юридичних та фізичних осіб, застосовується неодноразово та є обов'язковими до застосування, зокрема, суб'єктами господарювання (яким є Позивач) при обчисленні орендної плати за землю відповідно до норм Податкового кодексу, який встановлює граничні межі (в процентному відношенні) ставок орендної плати за землі комунальної або державної власності в залежності від нормативної грошової оцінки земель, яку затверджують відповідні ради (у випадку земель, що знаходяться за межами населених пунктів - районна рада).

Отже, оскаржувані рішення Відповідача є нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування, оскільки виключно на підставі вказаних рішень та згідно норм Податкового кодексу встановлюється орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності за межами населених пунктів на території Миколаївського району Одеської області. Вказані рішення поширюються на всіх суб'єктів земельних правовідносин (орендарів земель комунальної власності).

Відповідно до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст..1 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно зі ст.. 23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сіль ською, селищною, міською радою.

Відповідно ж до п.4 ч.4 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Акти органі та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно п.2 ч.1 та ч.2,3,4 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніші як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Під час розгляду справи було встановлено, що Рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) оприлюднено не було: ані шляхом розміщення на офіційному веб-сайті ані у друкованому органі.

Відповідно до ст.1 Закону Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Кожен проект регуляторного акта відповідно до вимог ст..9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта, разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений ст..13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Відповідно до ст..33 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

Згідно зі ст.. 36 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу, проект регуляторного акту не був оприлюднений.

Таким чином, рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) повинно відповідати вимогам, що визначені у законі про регуляторну політику.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) прийнято з порушенням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , не забезпечено проведення аналізу регуляторного впливу та не оприлюднено проект оскаржуваного рішення, як регуляторного акту. Вказані обставини є порушенням Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та свідчать про незаконність прийнятого рішення.

У ході розгляду справи Державна регуляторна служба України неодноразово надавала відповіді на запити позивача: лист від 11.05.2017 року - про те, що неможливо віднести оскаржуване рішення до тієї чи іншої категорії, через відсутність нормативно-правового акту в ДРС України, та через відсутність його на веб-сайті - неможливість його аналізу. Листом від 30.05.2017 р. за № 184 від ДРС України зазначено, що Рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) № 291 від 11.03.2015 року не містить норм регуляторного характеру, але Поясненнями від 20.09.2017 року Державною регуляторною службою України визначено, що проект Рішення ХХХVІ сесії Миколаївської районної ради VI скликання про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) № 291 від 11.03.2015 року не надходив до ДРС, що унеможливлює надання об'єктивної правової позиції по суті спору. Таким чином, позиція ДРС України носить суперечливий, неоднозначний характер, позиція ДРС України не зрозуміла, не доведена остаточно.

Посилання відповідача, що відповідний акт про затвердження нормативної грошової оцінки земель не є регуляторним не може бути прийнятим до уваги ще й оскільки відповідно по практики ВАС України, а саме ухвали від 01 квітня 2014 року по справі К/9991/65360/12; ухвали від 22.05.2014 року по справі К/9991/15150/13, ухвали від 19 червня 2014 року по справі К/9991/25819/12 рішення органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель є регуляторним актом, а тому, порушення процедури його прийняття є підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідач суду не надав.

Україну проголошено правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.3 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо(неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі ст. ст. 7-14, 17, 23, 70-71, 99, 122, 138, 153-154, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Харбор Лізинг - задовольнити.

Визнати незаконним, протиправним та скасувати рішення XXXVI сесії Миколаївської районної ради VI скликання № 291 від 11.03.2015р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Миколаївського району Одеської області (за межами населених пунктів) .

Стягнути з Миколаївської районної ради Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харбор Лізинг (код ЄДРПОУ: 38781817) судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.Г. Медвєдєва