Рішення

від 10.11.2017 по справі 751/7323/17

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/7323/17

Провадження №2/751/1669/17

Рішення

Іменем України

10 листопада 2017 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Філатової Л. Б.

при секретарі Палуб М. М.

з участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Захарченка О.М. і Захарченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Таксосервіс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ Таксосервіс про стягнення 1000 гривень моральної шкоди і 17 гривень 40 копійок матеріальної шкоди. Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що як інвалів війни 04.10.2016 року пред явив кондуктору автобусу маршруту № 37 посвідчення, яка відмовила у пільговому проїзді, внаслідок чого вимушений був покинути автобус. Зазначає, що на своє звернення в лютому 2017 року отримав лист з Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області з постановою від 30.11.2016 року про застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 гривень, який 20.12.2016 року був ним перерахований до ГУ ДКСУ у Чернігівській області. Вказує, що в зв язку з публічним приниженням як інваліда війни зазнав душевні та фізичні страждання, головний біль, приниження честі та гідності, глибокі тривалі психологічні страждання, які проявились у роздратованості, обуренні та відчаї. Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди обгрунтовує витратами на придбання двох дисків для запису доказів по справі - розмови з кондуктором, яка була зафіксована на аудіоносій - мобільний телефон. Посилається на ст.ст.16,23,79,1167 ЦК України.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсягу і до викладеного в позовній заяві доповнив, що саме за його зверненням здійснювалась перевірка 18.10.2016 року саме того ж автобусу, в якому йому було відмовлено в пільговому проїзді і саме на своє звернення з приводу подій 04.10.2016 року отримав копію акту перевірки і постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. При визначенні розміру моральної шкоди посилався на глибину страждань і переживань.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і до викладеного в письмових запереченнях (а.с.25-27) доповнили, що перевірка і постанова за її результатами ОСОБА_1 не стосується, штраф сплатили через необхідність участі в конкурсі перевізників, постанову від 30.11.2016 року не оскаржували. Не заперечували, що ПрАТ Таксосервіс не надає інвалідам війни, зокрема, третьої групи, можливість пільгового проїзду в зв язку з некомпенсуванням цього проїзду з боку держави та органів місцевого самоврядування.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи: скаргу ОСОБА_1 на адресу Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 05.10.2016 року та матеріали перевірки по ній (а.с.3-8), посвідчення інваліда війни 3 групи ОСОБА_1 (а.с.10), Витяг з ЄДРПОУ (а.с.18), договір про організацію пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування № 37 Вокзал-вул.Єськова від 24.12.2012 року (а.с.28-30), договір № 2 на компенсацію втрат доходу перевізника за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів на 2016 рік від 01.06.2016 року (а.с.31-32), рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2016 року Про програму компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян у міському електро- та автомобільному транспорті загального користування на 2016 рік (а.с.33-35), прослухавши аудіодиск (а.с.9), суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного:

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи (а.с.10).

Згідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту інваліди війни мають пільги, зокрема, безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до ч.1, ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

04.10.2016 року кондуктором автобусу ПАЗ д.н.з. НОМЕР_1, що здійснював пасажирське перевезення за маршрутом № 37 міста Чернігова ОСОБА_1 було відмовлено у безкоштовному проїзді, що підтверджується наданими суду доказами (а.с.5-7,9).

Статтею 37 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст.1166, 1167 ЦК України шкода, вина та причинний зв язок між неправомірними діями і завданою шкодою є обов язковими умовами відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду (за певними виключеннями).

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов язків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли деліктні правовідносини, пов язані із завданням шкоди позивачу кондуктором автобусу ПАЗ д.н.з. НОМЕР_1, що здійснював пасажирське перевезення за маршрутом № 37 міста Чернігова, а отже відсутність в посиланнях позивача на норму ст.1172 ЦК України не є визначальною при вирішенні даного спору і не позбавляє суд права застосувати саме цю норму, що повністю узгоджується із змісто п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 5 Про застосування норма цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду . При цьому суд приймає до уваги, що жодна із сторін не наполягала на залученні кондуктора в якості третьої особи на боці відповідача, представники позивача пояснили, що ця особа, як і водій автобусу, майже рік як звільнилися з підприємства.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією прав і свобод громадян.

В даному випадку, як наявність неправомірних дій та вини з боку відповідача, так і сама наявність моральної шкоди і причинний зв язок між ними, в ході розгляду справи підтверджені належними та допустими доказами, а отже наявні і встановлені ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1195 ЦК України підстави для відшкодування.

Аналізуючи заперечення представників відповідача, суд вважає, що вони не є піставою для відмови в позові, оскільки рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2016 року (а.с.33-35) і надані договори (а.с.28-32) стосуються взаємовідносин між відповідачем - перевізником і органами влади щодо механізму компенсацій пільгових перевезень окремих категорій громадян і позивач не є учасником даних правовідносин.

Суд також не погоджується із запереченнями відповідачів стосовно того, що до позивача не має відношення проведена 18.10.2016 року перевірка та складені за її результатами акт і постанова (а.с.5-6). Вказані твердження спростовуються самим змістом акту - було безпідставно відмовлено в пільговому перевезенні пасажиру інваліду війни посвідчення НОМЕР_2 (а.с.5), номер та серія якого збігаються з посвідченням ОСОБА_1 (а.с.10), змістом постанови (а.с.6). При цьому, суд враховує, що із скаргою на адресу Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області ОСОБА_1 звернувся 05.10.2016 року - на наступний день після події (а.с.3) і матеріали перевірки були йому направлені 16.02.2017 року згідно заяви, яка надійшла в 2016 році (а.с.4).

Суд вважає, що внаслідок порушення відповідачем прав, які закріплені в п.7 ч.1 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту - ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди - втрат немайнового характеру, які виразилася в душевних та психологічних стражданнях і переживаннях.

При визначенні розміру належної до стягнення суми моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг психологічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (можливість відновлення попереднього стану та необхдні для цього час та зусилля) та з

урахуванням конкретних обставин даної справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути суму у 300 гривень, частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Щодо заявлених ОСОБА_1 вимог про стягнення 17 гривень 40 копійок матеріальної шкоди - коштів, потрачених ним на придбання двох дисків формату СD-R, для запису на них доказів по справі та подальшого подання до суду, то ці його витрати не є матеріальною шкодою в розумінні ст.1167 ЦК України, а отже вимоги в цій частині, не підлягають задоволенню в обраний позивачем спосіб.

Судовий збір у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.57-64, 88, 208, 209, 212 - 215, 292 ЦПК України, ст.ст.23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Таксосервіс (код ЄДРПОУ 03119718) на користь ОСОБА_1 300 (триста) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Таксосервіс (код ЄДРПОУ 03119718) в дохід держави 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів.

Суддя Л. Б. Філатова