Ухвала

від 13.12.2017 по справі 751/7323/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 751/7323/17 Провадження № 22-ц/795/2292/2017 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Філатова Л. Б. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Таксосервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінии рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2017 року та стягнути з ПрАТ «Таксосервіс» на його користь моральну шкоду в сумі 1000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 17 грн.40 коп., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Таксосервіс» користь ОСОБА_5 300 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Таксосервіс» в дохід держави 640 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування заподіяної йому моральної шкоди не врахував, що моральна шкода полягала не лише в позбавленні його кондуктором законних прав на пільговий проїзд, але й в приниженні перед пасажирами його статусу інваліда війни. Ця обставина, яка була залишена поза увагою судом першої інстанції, збільшує обсяг страждань, яких він зазнав (душевних, психічних тощо), та збільшує характер моральної шкоди. Суд не врахував ступінь зниження престижу, що призвело до тривалості його душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку з прилюдним приниженням моєї честі та гідності, втрату сну, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, глибоких тривалих психологічних страждань, які виявляються у нервових проявах, роздратованості, обуренні та відчаї, виниклих істотних змін у життєвих стосунках в сім'ї, з друзями та сусідами. Також не були враховані судом той час та додаткові зусилля, які були ним витрачені для відновлення його порушеного права та відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди в судовому порядку.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПрАТ „Таксосервіс» в особі директора - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2017 року скасувати як незаконне. Зазначає, що судом першої інстанції був здійснений суто формальний підхід до розгляду справи, порушені норми матеріального та процесуального права. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди взагалі не були враховані судом. Жодних доказів порушення своїх прав з боку кондуктора, що, в свою чергу, могло призвести до моральних чи фізичних страждань, ОСОБА_5 не надав, а тому посилання на це є безпідставним.

В судове засідання належним чином повідомлені сторони не з'явилися, а тому колегія суддів вважає за можливе розгляну справу у за їх відсутності, відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.10).

04.10.2016 року кондуктором автобусу ПАЗ д.н.з. НОМЕР_1, що здійснював пасажирське перевезення за маршрутом № 37 міста Чернігова, ОСОБА_5 було відмовлено у безкоштовному проїзді.

Перевізником на маршруті №37 є Приватне акціонерне товариство «Таксосервіс» , що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ (а.с.18) та договором про організацію пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування № 37 „Вокзал-вул.Єськова» від 24.12.2012 року (а.с.28-30).

В зв'язку з відмовою в безкоштовному проїзді, 05.10.2016 року ОСОБА_5 на адресу Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області було подано відповідну скаргу (а.с.3).

За результатами перевірки Управлінням було складено ОСОБА_2 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.10.2016 року, яким встановлено, що при наданні послуг по перевезенню пасажирів на міському маршруті загального користування №37 було безпідставно відмовлено у пільговому перевезенні пасажиру - інваліду війни, посвідчення Є №001402.(а.с.7).

30.11.2016 року Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024654, якою з ПрАТ „Таксосервіс» було стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 170 грн. за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира (а.с.6).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем права позивача на пільговий проїзд знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи, так само як і те, що внаслідок порушення відповідачем прав, які закріплені в п.7 ч.1 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , ОСОБА_5 зазнав моральної шкоди - втрат немайнового характеру, яка виразилася в душевних та психологічних стражданнях і переживаннях. Враховуючи характер та обсяг психологічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього час та зусилля) та з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначив розмір належної до стягнення суми моральної шкоди у 300 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 в частині вимог про стягнення 17 грн. 40 коп. матеріальної шкоди - коштів, витрачених ним на придбання двох дисків формату СD-R для запису на них доказів по справі та подальшого подання до суду, суд першої інстанції зазначив, що ці витрати не є матеріальною шкодою в розумінні ст.1167 ЦК України, а тому ця вимога не підлягає задоволенню в обраний позивачем спосіб.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно п.7 ч.1 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , інваліди війни мають пільги, зокрема, безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України „Про автомобільний транспорт» , за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 1 і 2 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична або фізична особа.

Під час розгляду справи було встановлено як наявність неправомірних дій та вини з боку відповідача, працівником якого під час виконання ним посадових обов'язків було порушено право позивача на пільговий проїзд, так і сама наявність моральної шкоди і причинний зв'язок між ними, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Апеляційний суд погоджується з розміром грошового відшкодування моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції з врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не містять підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в стягненні на користь позивача 17 грн. 40 коп. матеріальної шкоди - коштів, витрачених ним на придбання двох дисків формату СD-R для запису на них доказів по справі та подальшого подання до суду. Судом вірно зазначено, що ці витрати не є матеріальною шкодою в розумінні ст.1167 ЦК України, а тому ця вимога не підлягає задоволенню в обраний позивачем спосіб. Хоча в апеляційній скарзі ОСОБА_5 і просить стягнути на його користь ці кошти як матеріальну шкоду, проте жодних доводів з цього приводу не наводить.

Апеляційний суд вважає за потрібне зауважити, що викладене в запереченнях на апеляційну скаргу ПрАТ „Таксосервіс» прохання скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2017 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, не може бути розглянуте, оскільки оскарження рішення суду першої інстанції можливе лише шляхом подачі апеляційної скарги, чого ПрАТ „Таксосервіс» зроблено не було.

Оскільки ПрАТ „Таксосервіс» апеляційну скаргу не подавало, відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України предметом апеляційного перегляду можуть бути лише ті доводи, які наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5

Враховуючи вищевикладене, колегія судів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення судом ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: