Рішення

від 17.10.2017 по справі 330/540/17

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/540/17

2/330/227/2017

"17" жовтня 2017 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Куценко О.О.,

при секретарі - Капканової Н.В.

за участю: прокурора - Лисенко І.С.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Якимівськоїрайонної державної адміністрації, наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

В позові зазначено, що 10 грудня 2012 року до Якимівської районної державної адміністрації надійшла заява громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 64,1 га із земель запасу Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

До заяви ОСОБА_1 долучено статут фермерського господарства Агростар-2010 , довідку АБ №467796 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на фермерське господарство Агростар - 2010 та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи фермерське господарство Агростар - 2010 , керівником якого є ОСОБА_1

Відповідно до п.п.1.1 статуту, засновником фермерського господарства Агростар - 2010 є ОСОБА_1

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 головою Якимівської районної державної адміністрації, прийнято розпорядження №639 від 24.12.2012 № 12 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 64,1 га ОСОБА_1 із земель запасу Давидівської сільської ради для ведення фермерського господарства ".

Починаючи з 01 січня 2013 року відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. на території запорізької області таким органом було Головне управління Держземагенства у Запорізькій області.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області видано наказ від 23 січня 2014 року №ЗП/2320381200:06:006/000001ЗО "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду".

В подальшому між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області 23 січня 2014 року було укладено договір оренди землі, який був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції в Запорізькій області за №5111430 20 березня 2014 року.

Зазначають, що ОСОБА_1 було надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 51,9183 га, з порушенням ст.ст. 21, 124 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону Про фермерське господарство без проведення земельних , а тому мають бути скасовані.

В звязку з викладеними обставинами просили суд, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 24 грудня 2012 року №639 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 64,1 га ОСОБА_1 із земель запасу Давидівської сільської ради для ведення фермерського господарства ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23 січня 2014 року №ЗП/2320381200:06:006/000001ЗО "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду".

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23 січня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН2579110717.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, земельну ділянку площею 58,9183 га, кадкастровий номер 2320381200:06:006:0007, яка розташована на території Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

Стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи позову та просив його задовольнити в повному обсязі посилаючись на викладені в позові обставини.

В судове засідання представник Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області не зявився, в матеріалах справи є письмова заява про слухання справи за його відсутності. Головою Якимівської районної державної адмінстрації надані письмові заперечення по суті позову відповідно до яких, позов вважають необгрунтованим з тих підстав, що той факт, що відповідач ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства

Агростар 2010 не може бути підставою для задволення позову, адже законодавством не обмежено кількість фермерських господарств засновником яких може виступати одна і та ж фізична особа. Вважають, що немає жодних підстав для скасування розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 24 грудня 2012 року №639, адже розпорядження є нормативним актом індивідуальної дії та його дія вичерпалася з моменту його видання, тому будь-які події, які сталися після видання спірного розпорядження, не можуть слугувати підставою для його скасування. Крім того, головою Якимівської районної державної адмінстрації надана письмова заява про застосування позовної давності, оскільки прокурор зверневся до суду поза межами строку позовної давності. Так з моменту видання спірного розпорядження минуло понад 4 роки.

Предстаник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в судове засідання не зявився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти позову заперечував надавши письмові заперечення, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позову прокурора оскільки той факт той факт, що відповідач ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства Агростар 2010 не може бути підставою для задволення позову, адже законодавством не обмежено кількість фермерських господарств засновником яких може виступати одна і та ж фізична особа. Крім того вважає, що прокурор належним чином не обгрунтував порушення інтересів держави.

Вислухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно копії довідки АБ №467796 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство Агростар 2010 зареєстровано 14 грудня 2010 року, код юридичної особи 37370697, місцезнаходження юридичної особи 72453, Запорізька область, Приазовський район, с. Чкалове вулиця Леніна,87, керівник Фермерського господарства Агростар 2010 - ОСОБА_1. ( а.с. 28-29).

10 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 64,1 га для ведення фермерського господарства із земель запасу Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області (а.с.17).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 головою Якимівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №639 від 24 грудня 2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 64,1 га із земель запасу Давидівської сільської ради для ведення фермерського господарства. ( а.с. 16).

Відповідно копії статуту Фермерське господарство Агростар 2010 , засноване громадянином України ОСОБА_1, який з 14 грудня 2010 року був єдиним його членом (а.с. 20-27).

Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до Якимівської районної державної адміністрації із відповідною заявою про дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже був засновником та головою Фермерського господарства Агростар 2010 та відповідно займався фермерським господарством.

На підставі вище зазначеного розпорядженя Якимівської районної державної адміністрації був розроблений проект землеустрою та в подальшому Головним управлінням Держземагенства України у Запорізькій області, видано наказ №ЗП/2320381200:06:006/000001ЗО від 23 січня 2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду" (а.с.30-31).

В подальшому між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області 23 січня 2014 року було укладено договір оренди землі, який був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції в Запорізькій області за №5111430 20 березня 2014 року(а.с.32-40).

Так, з огляду на положення статей 22,31,93,124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України- загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону .

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першоїстатті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство , визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбаченихстаттею 123 ЗК Українидо змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціального по відношенню достатті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1,7,8 Закону України Про фермерське господарство , заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першоюстатті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

ОСОБА_1 одержав в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 58,9183 га, при цьому він на час отримання цих ділянок вже був засновником Фермерського господарства Агростар 2010 .

З рахуванням вимог статей 7,12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116,118,121,123,134 ЗК України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Оскільки ОСОБА_1 на час отримання спірних ділянок вже був засновником Фермерського господарства Агростар 2010 , тобто до його створення він вже скористався своїм правом на отримання земельної ділянки, надання ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, ще однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суперечить зазначеним правовим нормам.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року справа.№6-248цс16, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

До спірних правовідносин про повернення земельних ділянок із володіння ОСОБА_1 та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в оренду землі державної чи комунальної власності обмежує Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в першу чергу права користування в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності, в тому числі і права користування, на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, повязані з вибуттям земель, чи обмеженням права власності, шляхом незаконної передачі права користування із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (яка встановлена у цій справі) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула, хоч і тимчасово з користування державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав у користування землю державної власності у спосіб який законом заборонено, вже цей факт вказує на порушення інтересу держави, оскільки право держави на користування 58,9183 га землі було обмежено у неправомірний спосіб.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року справа №6-1188цс16, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Щодо питання пропуску позивачем строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В позові прокурор зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не наділене повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження земелею, визнання недійсним правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та колективної власності.

Суд, зважаючи на доводи прокурора викладені в позові з цього приводу вважає, що прокурором строк позовної давності на звернення з цим позовом не було пропущено.

За таких обставин суд приходить до висновку, щодо обгрунтованості заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,60, ч.3 ст. 209, 212,213-215 ЦПК Україна суд,

в и р і ш и в :

Позов керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації, наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 24 грудня 2012 року №639 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 64,1 га ОСОБА_1 із земель запасу Давидівської сільської ради для ведення фермерського господарства ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23 січня 2014 року №ЗП/2320381200:06:006/000001ЗО "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду".

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 23 січня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН2579110717.

Зобов`язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН2579110717, повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, земельну ділянку площею 58,9183 га, кадкастровий номер 2320381200:06:006:0007, яка розташована на території Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, юридична адреса: 72503 Запорізька область смт. Якимівка вулиця Жовтнева,6, код ЄДРПОУ 02140834 на користь прокуратури Запорізької області, юридична адреса: 69057 м. Запоріжжя вулиця Матросова,29-а, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач прокуратура Запорізької області, кошти витрачені в 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 133, 33 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, юридична адреса: 69059, м. Запоріжжя вулиця Українська,50 код ЄДРПОУ 39820689 на користь прокуратури Запорізької області, юридична адреса: 69057 м. Запоріжжя вулиця Матросова,29-а, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий вДержавній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач прокуратура Запорізької області, кошти витрачені в 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 133, 33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН2579110717 на користь прокуратури Запорізької області, юридична адреса: 69057 м. Запоріжжя вулиця Матросова,29-а, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач прокуратура Запорізької області, кошти витрачені в 2016 році на сплату судового зборуприздійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 133, 33 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: