Постанова

від 08.11.2017 по справі 826/12171/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2017 року № 826/12171/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Груп"

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30 червня 2016 року №0010381401, №0010401404 та №0010411404 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням ДФС у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 13.06.2016 року №132/26-15-14-04-04/31953855, прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0010381401, №0010401404 та №0010411404. Також представник позивача зазначив, що господарські операції із ТОВ Спайс Айленд , ТОВ Пивнаніч , ПП Анлі є реальними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача просив слухати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях. В тексті своїх письмових заперечень представник відповідач посилався на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ МЖК Груп (код 31953855) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками з ТОВ Спайс Айленд (код 39033269) за період з 01.05.2015 року по 30.09.2015 року, ТОВ Пивнаніч ( код 37395821) за період з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року та ПП Англі ( код 33857341) за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року.

Перевіркою ТОВ МЖК Груп по взаємовідносинам із ТОВ Спайс Айленд , ТОВ Пивнаніч та ПП Англі за перевіряємий період встановлено наступні порушення:

1) п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 209 558 грн. за 2015 рік;

2) п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 323 799 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19 Податкової декларації з податку на додану вартість ) на загальну суму 16 403 грн. та залишок від'ємного значення податку на додану вартість на (р. 24 Податкової декларації з податку на додану) загальну суму 9 577 грн., у тому числі по періодах:

- за липень 2015 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 215 823 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19 Податкової декларації з податку на додану вартість ) на загальну суму 16 403 грн.,

- за серпень 2015 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 549 403 грн.;

- за вересень 2015 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 532 396 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду (р. 24 Податкової декларації з податку на додану) загальну суму 9 577 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2016 року №132/26-15-14-04-04/31953855 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 30.06.2016 року № 0010381404, яким за порушення п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 209 558,00 грн.;

- від 30.06.2016 року №0010401404, яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з змінами та доповненнями позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 985 698,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 323 799,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 661 899,50 грн.;

- від 30.06.2016 року №0010411404, яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з змінами та доповненнями до позивача застосовано штрафні ( фінансові) санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 9 577,00 грн.

Позивач, вважаючи, що факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є незаконними, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У відповідності до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, згідно з ч.ч. 1,2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що

дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Склад витрат та порядок їх визнання у перевірений контролюючим органом період визначався положеннями статті 138 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом 1 п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ МЖК Груп зареєстровано 18.04.2002 року Головним управлінням юстиції в м.Києві, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.05.2002 року за № 07095, станом на дату підписання акта перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та було зареєстровано платником податку на додану вартість, податку на прибуток. Податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору та пені за порушення у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.

Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля .

Предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Спайс Айленд за період з 01.05.2015 року по 30.09.2015 року, ТОВ Пивнаніч за період з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року, ПП Англі за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року.

Як видно з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю МЖК Груп (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спайс Айленд (Виконавець) укладено договір про надання послуг №К408 від 04.08.2015 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати комплекс робіт по щоденному прибиранню приміщень.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду специфікацію №1, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Як вбачається з наданої специфікації № 1 від 04.08.2015 року, виконавець здійснював надання клінінгових послуг у серпні 2015 року на об'єктах АТ Райффайзен Банк Аваль , площі прибирання яких становлять зокрема: 1 685 ,40 кв. м,301,2 кв. м, 1698,60 кв. м., 2771,11 кв. м. та ін.

Як вбачається з аналізу податкової інформації (матеріалів, що надійшли на адресу контролюючого органу), зібраної відповідно до ст. 72, 74 ПК України встановлено, що основним вид діяльності - оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами. Згідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ( форма Д4) за вересень 2015 року, штатна чисельність - 3 особи. Інформація щодо наявності основних засобів відсутня (фінансовий звіт (баланс) та додаток АМ до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік до контролюючих органів не подано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Спайс Айленд не могло виконати зазначені послуги з штатною чисельністю 3 особи. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази залучення інших осіб (обладнання, матеріально -технічне забезпечення) для виконання вищезазначених послуг .

Разом з тим, суд зауважує, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Проте, судом не встановлено, а позивачем не надано обґрунтування економічної доцільності залучення контрагента для виконання клінінгових послуг.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю МЖК Груп (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спайс Айленд (продавець) укладено договір купівлі-продажу №80715 від 08.07.2015 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує ТМЦ, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Покупця протягом 3-х днів з моменту узгодження

Згідно п.2.2 .Поставка товару здійснюється транспортом Покупця ( самовивоз) зі складу Продавця.

Пунктом 2.4. передбачено, що датою передачі товару вважається дата поставки товару, вказана в належно оформленій (підписана та скріплена печаткою) уповноваженими особами сторін в відповідній накладній.

Згідно з п.5.1. Покупець здійснює оплату за товар не пізніше 90-ти календарних днів з моменту відвантаження та дати підписання видаткових накладних, які погоджуються сторонами в момент оформлення замовлення та вказуються у видаткових накладних, складених продавцем.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, договір перевезення вантажів територією України від 23.04.2015 року №23-04-15/01 укладений між ТОВ МЖК Груп та ТОВ Мега Транс Україна .

Проте, суд зазначає, що у видаткових накладних відсутні особисті дані осіб, які їх підписували.

Також, з товаро-транспортних накладних вбачається, що перевезення окремих товарів здійснено одночасно одним перевізником по контрагенту-постачальнику Спайс Айленд . При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача, що це не суперечить податковому законодавству, проте зазначає, що в силу відстані від пункту прибуття до пункту призначення неможливо здійснити.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки станом на 30.09.2015 року, заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку №631 по розрахункам із ТОВ Спайс Айленд становить 4 221 533,35 грн.

14 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Пивнаніч (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЖК Груп (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №140815, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує світильники, прожектори світодіодні люстри, мотузки поліпропіленові, канцелярські, канцелярські товари, PVC плівка, машини для виробництва пакетів, машина для гарячого перфорування плівки, пристрій контр і різання краю пакетів, та інші товари народного вжитку, в асортименті кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.2.2. Поставка товару здійснюється транспортом Покупця.

Відповідно п. 2.3. Відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

Згідно з п.5.1. Покупець здійснює оплату за товар не пізніше 90-ти календарних днів з моменту відвантаження та дати підписання видаткових накладних, які погоджуються сторонами в момент оформлення замовлення та вказуються у видаткових накладних, складених продавцем.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, договір перевезення вантажів територією України від 23.04.2015 року №23-04-15/01 укладений між ТОВ МЖК Груп та ТОВ Мега Транс Україна .

Суд зазначає, що у видаткових накладних відсутні особисті дані осіб, які їх підписували.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки станом на 30.09.2015 року, кредиторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку №63.13 по розрахункам із ТОВ Пивнаніч складає 3 139 674,12 грн.

В той же час, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Пивнаніч зроблені з огляду отриману податкову інформацію. Основний вид діяльності - друкування іншої продукції. Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нараховано ( сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ( форма1-ДФ) за 3 -квартал 2015 року кількість працюючих осіб - 0 осіб. Інформація щодо наявності основних засобів відсутня (фінансовий звіт (баланс) та додаток АМ до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік до контролюючих органів не подано.

11 серпня 2015 року між ТОВ МЖК Груп та ПП Анлі укладено договір поставки №04/15. Згідно умов якого поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця.

Відповідно до п.2.2. Замовлення покупець направляє постачальнику одним із способів: шляхом вручення (передачі) замовлення в письмовій формі уповноваженому представнику постачальника, по факсу, електронною поштою. Замовлення відповідно до п. 2.3. повинно містити наступну інформацію: номер замовлення, дата замовлення, найменування покупця, місце поставки товару, найменування товару, кількість товару, ПІП уповноваженого представника покупця, який оформив замовлення.

Згідно п.2.6. Поставка товару зі складу постачальника в пункт призначення здійснюється постачальником за його рахунок на умовах DDP Інкотермс 2010 року.

Відповідно до п. 2.4. Постачальник погоджує замовлення протягом 3 календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця та після погодження замовлення надає покупцю рахунок-фактуру на оплату партії товару.

Пунктом 4.1. передбачено, що товар, що постачається на умовах цього договору має відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам встановленим чинним законодавством для товарів даного виду

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, журнал проводок за серпень.

Проте в матеріалах справи відсутні рахунок-фактури на оплату, а також сертифікати відповідності товару.

Також, у видаткових накладних, вказана адреса доставки - 02225, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 13, в той час, як за даною адресою знаходиться офісне приміщення позивача.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, скаредні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, суд погоджується з висновком Головного управління ДФС у місті Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ Компанія Партнер-С рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг/робіт до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа