Постанова

від 07.11.2017 по справі 826/10665/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10665/17 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Юджин Лоджістікс (далі - ТОВ Юджин Лоджістікс , відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 527 363, 00 грн. з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ТОВ Юджин Лоджістікс (код ЄДРПОУ 38510365) знаходиться за адресою: 04073, місто Київ, Оболонський район, проспект Московський, будинок 8, корпус 1 та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до контролюючого органу за основним місцем обліку податкові декларації з податку на додану вартість за серпень - грудень 2016 року, січень - травень 2017 року, якими товариством самостійно визначено суми зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету у розмірі 46 700, 00 грн., 59 429, 00 грн., 42 397, 00 грн., 21 255, 00 грн., 59 481, 00 грн., 46 919, 00 грн., 68 001, 00 грн., 85 428, 00 грн., 57 541, 00 грн., 40 212, 00 грн.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на юридичну адресу ТОВ Юджин Лоджістікс направлялась податкова вимога форми Ю від 07 листопада 2016 року № 9369-17 на суму 106 129, 00 грн., яка була повернута податковому органу із позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до даних контролюючого органу, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 527 363, 00 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, за відповідачем рахується податкова заборгованість по сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 527363,00 грн., що підтверджується розрахунком сум податкового боргу та обліковою карткою такого платника податків.

Однак, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача вказав на відсутність у ТОВ Юджин Лоджістікс податкового боргу з податку на додану вартість, підтвердженням чого є копії платіжних доручень, долучених до матеріалів апеляційної скарги.

Так, відповідно до платіжного доручення №478 від 28 жовтня 2016 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 59 429,00 гри. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять гривень), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №486 від 28 листопада 2016 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість у розмірі за жовтень 2016 року 42 397,00 (сорок дві тисячі триста дев'яносто сім гривень) ), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №499 від 27 грудня 2016 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість у розмірі за листопад 2016 року 21 300,00 (двадцять дна тисяча триста гривень) ), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №515 від 27 січня 2017 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за грудень 2016 року у розмірі 59481,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня). Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №531 від 23 лютого 2017 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 46 919,00 (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень)), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м, Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №539 від 27 березня 2017 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 68 001,00 (шістдесят вісім тисяч одна гривня), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №558 від 28 квітня 2017 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за березень 2017 року у розмірі 85 428,00 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №571 від 30 травня 2017 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за квітень 2017 року у розмірі 57 541, 00 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сорок одна гривня), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491);

Платіжного доручення №585 від 23 червня 2017 року відповідачем було сплачено податок на додану вартість за травень 2017 року у розмірі 40 212, 00 (сорок тисяч двісті дванадцять гривень), Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м. Києві (Код 38002491).

Відповідно до частини четвертої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає у вжитті судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частиною другою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У ч. 2 ст. 195 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством чітко визначено поняття доказів та правові підстави для дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції.

Так, зі змісту платіжних доручень колегією суддів встановлено, що зазначені грошові кошти були перераховані для отримувача - ДПІ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві.

Відповідно до п. 22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до ч.1 ст. 43 БК України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ч. 5 ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання у строк, встановлений п. 57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до відповідного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання чи інші неточності не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 244-2 ч.2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції існували докази сплати відповідачем податку на додану вартість, підтвердженням чого є зазначені вище платіжні доручення, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року була прийнята у скороченому провадженні, тому, відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2017 року.