Постанова

від 19.05.2020 по справі 826/10665/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

Київ

справа №826/10665/17

адміністративне провадження №К/9901/5104/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі №826/10665/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Юджин Лоджістікс про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - ГУ ДФС у м.Києві, позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юджин Лоджістікс (далі - ТОВ Юджин Лоджістікс , відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 527363,00грн. з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2017 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ГУ ДФС у м.Києві звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №826/10665/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №826/10665/17.

Ухвалою суду від 18.05.2020 справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження на 19.05.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що у відповідача виник податковий борг, Товариством податковий борг не сплачено, що надає право контролюючому органу звернутися до суду з позовом про стягнення такого боргу. Як зазначає позивач, апеляційним судом не надано правової оцінки тим обставинам, що при наявності платіжних доручень про сплату зобов`язань, у відповідача обліковується заборгованість, судом не досліджено реквізити на які перераховувались кошти. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2017.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказав, що доводи податкового органу вважає необґрунтованими. Відповідач зазначає, що Товариством сплачено податок на додану вартість у передбачені законодавством строки, у повному обсязі та зараховано кошти на консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, що не суперечить закону, тобто сплата на неналежний рахунок не вплинула на виконання податкового обов`язку. При цьому, відповідач наголошує, що кошти до платника не повернулись.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем подано до контролюючого органу за основним місцем обліку податкові декларації з податку на додану вартість за серпень - грудень 2016 року, січень - травень 2017 року, якими Товариством самостійно визначено суми зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету.

Позивачем на адресу ТОВ Юджин Лоджістікс направлено податкову вимогу від 07.11.2016 №9369-17 на суму 106129,00грн., яка була повернута податковому органу із позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Враховуючи положення Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, податкова вимога від 07.11.2016 №9369-17 вважається врученою ТОВ Юджин Лоджістікс .

Відповідно до даних контролюючого органу, станом на дату звернення до суду з позовом, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 527363,00грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 527363,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковими деклараціями, розрахунком сум податкового боргу та обліковою карткою такого платника податків. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання у строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Оскільки така сума зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання чи інші неточності не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання. Затим що, на час розгляду справи в суді першої інстанції існували докази сплати відповідачем податку на додану вартість, підтвердженням чого є платіжні доручення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків і зборів зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як встановлено судами, ТОВ Юджин Лоджістікс (код ЄДРПОУ 38510365) знаходиться за адресою: 04073, місто Київ, Оболонський район, проспект Московський, будинок 8, корпус 1 та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Податковий орган вказує, що за відповідачем рахується податкова заборгованість по сплаті податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 527363,00грн., що підтверджується розрахунком сум податкового боргу та обліковою карткою такого платника податків.

При цьому, відповідач зазначає про відсутність у ТОВ Юджин Лоджістікс податкового боргу з податку на додану вартість, підтвердженням чого є копії платіжних доручень, долучених до матеріалів апеляційної скарги.

З оскаржуваного судового рішення слідує, що відповідно до:

платіжного доручення від 28.10.2016 №478 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 59429,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 28.11.2016 №486 відповідачем було сплачено податок на додану вартість у розмірі за жовтень 2016 року у розмірі 42397,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 27.12.2016 №499 відповідачем було сплачено податок на додану вартість у розмірі за листопад 2016 року - 21300,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 27.01.2017 №515 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за грудень 2016 року у розмірі 59481,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення №531 від 23.02.2017 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за січень 2017 року у розмірі 46919,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 27.03.2017 №539 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 68001,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 28.04.2017 №558 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за березень 2017 року у розмірі 85428,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 30.05.2017 №571 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за квітень 2017 року у розмірі 57541,00 грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві (Код 38002491);

платіжного доручення від 23.06.2017 №585 відповідачем було сплачено податок на додану вартість за травень 2017 року у розмірі 40212,00грн., Отримувач - ДПІ у Оболонському районі м.Києві.

За результатами дослідження платіжних доручень, колегією суддів апеляційного суду з`ясовано, що зазначені грошові кошти були перераховані для отримувача - ДПІ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м.Києві.

Згідно з частиною першою статті 8 Бюджетного кодексу України, чинного на час оплати позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання, бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Відповідно до частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки, збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання у строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання чи інші неточності не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15 та Верховного Суду у постанові від 17.01.2018 у справі №2а-2686/09/2670.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення з ТОВ Юджин Лоджістікс податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 527363,00грн., а відтак, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За результатами касаційного розгляду, Суд дійшов висновку, що апеляційним судом виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається, доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду