Постанова

від 08.11.2017 по справі 820/13301/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 р. Справа № 820/13301/14 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуд М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю

представника позивача Болибік І.О.

представника відповідача Косовська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року за заявою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №820/13301/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 24.04.2014 року за №0001372203, №0001382203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.04.2014 року за №0001372203, №0001382203, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року апеляційна скарга Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишена без задоволення, а постанова суду від 14.08.2014 року - без змін.

Додатковою постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року заяву ТОВ "ЛТ" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судового збору по адміністративній справі № 820/13301/14 - задоволено. Доповнено постанову Харківського окружного адміністративного суду 14.08.2014 року у справі №820/13301/14 наступним абзацом: "Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" (адреса: 62418, Харківська обл., Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кушнарьова Є.П., буд. №3, код ЄДРПОУ 31977284) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.)".

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.02.2015 року касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 залишено без змін.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року у справі №820/1331/14; ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ЛТ до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2014 року №0001372203 та №0001382203.

Заявником вказано на наявність обставин, які не були відомі особі, яка звернулась із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду. Зазначено, що від слідчого управління фінансових розслідувань надійшла службова записка від 19.04.2017 № 715/20-40-23-05 про надання інформації для використання в роботі. Зокрема, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 по справі №756/12888/15 засновника юридичної особи ТОВ Тітус Трейд (код ЄДРПОУ 38005005), яка є контрагентом позивача, визнано винним та звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, задоволена заява Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 820/13301/14.

Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року в адміністративній справі № 820/13301/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Скасовано постанову (додаткову) Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року в адміністративній справі № 820/13301/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено (а.с. 72-73, 74-79 т.3).

Позивач, ТОВ ЛТ не погодившись із судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів і встановлення обставин у справі, неповне з'ясування обставин справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було застосовано ст..72 КАС України, та порушено ст..86 КАС України. Безпосередньо, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 по справі №756/12888/15, якою засновника юридичної особи ТОВ Тітус Трейд (код ЄДРПОУ 38005005), яка була контрагентом позивача, визнано винним та звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, не можна вважати такою, що є обов'язковою для врахування відповідно до ст..72 КАС України. Зазначена ухвала суду, з урахуванням позиції викладених у листах ВАС України не є ні вироком, ні постановою в межах кримінальної справи, що була прийнята відносно особи позивача. В зв'язку з чим, суд повинен був відмовити Відповідачу у задоволенні заяви про перегляд за ново виявленими обставинами, оскільки ухвала Оболонського райсуду м.Київа від 07.10.2015 р. не є процесуальним документом, на підставі якого можуть встановлюватися преюдиційні обставини.

Судом також порушено ч.2 ст.61 Конституції України. В ухвалі Оболонського райсуду м.Київа від 07.10.2015 р. відсутні відомості про господарські операції між Позивачем та ТОВ Тітус Трейд . З урахуванням висновків ВС України від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10, право позивача на податковий кредит не ставить в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом. Зазначені обставини узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, рішення від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України , Булвес АД проти Болгарії справа №3991/03 2009 р., постановою ВС України у справі №21-1578 від 13.01.2009 р.. Відповідачем не доведена обізнаність Позивача про протиправність існування його контрагента, а тому він не може нести відповідальність за них.

Сукупність первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, підтверджують господарську діяльність з отримання відповідних послуг та робіт за договорами підряду з виконання будівельно-монтажних робіт з кап.ремонту.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги. Надані також письмові заперечення проти скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що єдиною підставою для перегляду постанови суду за ново виявленими обставинами, стало наявність ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 по справі №756/12888/15, якою засновника юридичної особи ТОВ Тітус Трейд (код ЄДРПОУ 38005005), яка була контрагентом позивача, визнано винним та звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Здійснюючи апеляційний перегляд та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо достатності наведеної ухвали суду від 07.10.2015 року, для прийняття рішення про скасування постанови суду від 14.08.2014 року, як такою, що слід вважати нововиявленою обставиною та такою, що має категоричний вплив на суть спірного питання стосовно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, на які мали вплив господарські відносини Позивача з його контрагентом ТОВ Тітус Трейд , колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами, що під час винесення судового рішення від 14.08.2014 року у справі №820/13301/14 судом було надано оцінку правомірності винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.04.2014 року за №0001372203, №0001382203, винесених відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ".

Судом під час розгляду адміністративної справи було встановлено, що 21.01.2014 р. відповідачем складено та надіслано на адресу позивача запит про надання пояснень та її документального підтвердження №480/10/20-23-22-01-25. Із змістової частини вказаного запиту вбачається, що контролюючий орган просив надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо проведення фінансово-господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за період 30.11.2013р. по взаємовідносинам з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005). Зазначений запит був отриманий позивачем 10.02.2014 р., про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції.

У листі №6 від 12.02.2014 р. позивачем надана відповідь на №480/10/20-23-22-01-25 від 21.01.2014 р., в якому, посилаючись на положення Податкового кодексу України, вказує на недоліки запиту контролюючого органу. Враховуючи недоліки запиту, позивач вважає його таким, що складений з порушенням норм податкового законодавства, а тому, на підставі п.73.3 ст.73 ПК України, відмовився давати відповідь на такий запит.

В подальшому, на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, наказу №319 від 27.03.2014 р. та направлення №890 від 27.03.2014 р., в період з 28.03.2014 р. по 31.03.2014 р. фахівцями відповідача була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "ЛТ" (код ЄДРПОУ 31977284) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за листопад 2013 року, по операціям з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005). За результатами проведеної перевірки складено акт №506/220/31977284 від 31.03.2014 р. Про результати проведеної виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ ЛТ (код ЄДРПОУ 31977284) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за листопад 2013 року, по операціям з ТОВ ТІТУС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 38005005).

Відповідно до висновків акту №506/220/31977284 від 31.03.2014 р. контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних положень податкового законодавства:

- п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого суми податку на додану вартість занижено на 161612,00 грн. у т.ч. - з а листопад 2013 р. на суму 161612,00 грн.;

- ст.138 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток у сумі 153531,00 грн., у тому числі за 2013 р. на суму 153531,00 грн.

З акту №506/220/31977284 від 31.03.2014 р. вбачається, що підставою для вищевказаних висновків послугувало твердження контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту та неправомірне включення витрат по наданню послуг через не підтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД". Наявність таких правовідносин не підтвердилася також і результатами перевірок ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД", про що контролюючим органом зазначено з посиланням на висновок іншого акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва №843/26-54-22-02-10/38005005 від 19.12.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38005005) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 30.11.2013 року".

Не погоджуючись із викладеними в акті висновками позивач звернувся до начальника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області із запереченнями №14 від 11.04.2014 р., в яких вказав на необґрунтованість висновків та просив скасувати акт №506/220/31977284 від 31.03.2014 р.

За результатами розгляду заперечень №14 від 11.04.2014р. відповідачем прийнято рішення, яке оформлене листом №3376/10/20-33-22-08 від 18.04.2014 р., відповідно до якого останній вважає висновки акту перевірки №506/220/31977284 від 31.03.2014 р. обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

На підставі висновків акту №506/220/31977284 від 31.03.2014 р. відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001372203 від 24.04.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202015,00 грн., з яких 161612,00 грн. - за основним платежем та 40403,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0001382203 від 24.04.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 191913,75 грн., з яких 153531,00 грн. - за основним платежем та 38382,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргою. За наслідками розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Харківській області прийнято рішення №4250/10/20-40-10-04-17 від 02.07.2014 р., відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014р. за №0001372203 та №0001382203 - без змін.

Судом в рамках розгляду адміністративної справи №820/13301/14 на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД" були укладені наступні договори:

- договір підряду №12/С/П від 12.08.2013р., відповідно до положень якого зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту Комунальної установи "Культурний центр "Імідж", розташованої по вул. Кожедуба, 24, м. Чугуєв, Харківської області, а Замовник (ТОВ "ЛТ") зобов'язувався прийняти цю роботу і оплатити її;

- договір підряду №18С/П від 16.09.2013р., відповідно до положень якого Підрядник (ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД") зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості України, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Халтуріна, 3а, а Замовник (ТОВ "ЛТ") зобов'язувався прийняти цю роботу і оплатити її.

На підтвердження виконання умов договорів підряду №12/С/П від 12.08.2013р. та №18С/П від 16.09.2013р. позивачем надано відомості ресурсів, розрахунки, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості з рахунків позивача (Т1. а.с.84-250, Т.2 а.с.1-107)

У постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року судом вказано, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних та про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Також судом зазначено, що оскільки вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Крім того, судом вказано, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №506/220/31977284 від 31.03.2014 р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Судом також у судовому рішенні вказано, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута судом.

Висновки суд першої інстанції, були підтверджені вищестоящими судовими інстанціями, що наведено вище.

Єдиною обставиною, як нововиявленою, що визначає Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, як на підставу для скасування постанови є наведена ухвала Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/12888/15-к, якою підтверджений факт фіктивного підприємництва суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ ТІТУС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 38005005), що має на думку податкового органу вплив на господарські відносини між Позивачем та цим контрагентом.

Зазначені обставини були враховані судом першої інстанції, та зробленні висновки, що первинні документи складені ТОВ ЛТ та контрагентом ТОВ ТІТУС ТРЕЙД не можуть вважатися судом належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факт придбання товарів, робіт чи послуг, а отже, позивачем по справі було неправомірно завищено суми податкового кредиту та неправомірно включено витрати по господарських операціях з ТОВ "ТІТУС ТРЕЙД".

В той же час з такими висновками колегія суддів не може погодитися. Зазначені обставини повинні бути враховані не лише з позиції самого факту фіктивності ТОВ ТІТУС ТРЕЙД , а в сукупності з тими доказами, що складали суть господарських відносин, що були предметом раніше здійсненного судового дослідження від першої до вищої судових інстанцій, та у випадку наявності такої ухвали Оболонського районного суду міста Києва прийнятої до прийняття судових рішень, чим мали б вона суттєвий вплив на ці відносини, з точки зори не тільки достатності доказів, але ж і виходячи з принципу обґрунтованості прийняття самими контролюючим органом- Відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень на час їх прийняття. На врахування зазначених обставин, має вплив ряд чинників, які складають сукупність фактичних обставин, які підлягають доказуванню з боку відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною четвертою статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/12888/15-к, не можна вважати такою, яка відповідала б положенням частин 1 або 4 цієї статті.

Безпосередньо, цією ухвалою суду не були встановленні обставини відносно Позивача, як така, що була визначена цим судом та щодо якої були встановленні обставини відсутності господарських операцій. Обставини по ухвалі Оболонського районного суду міста Києва встановлювались щодо фізичної особи цієї юридичної особи ТІТУС ТРЕЙД , яка мала відносення до створення фіктивного підприємства. В той же час, судом не встановлена обізнаність про зазначені обставини стосовно Позивача ТОВ ЛТ .

Так само, як не представлено суду апеляційної інстанції доказів наявності будь - яких інших судових рішень, що відповідали вимогам ч.4 ст.72 КАС України, за якими була б встановлена злочинний співнамір із заниження податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ ТІТУС ТРЕЙД .

Норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Зазначену правову позицію викладено у листах Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. №2379/12/13-12 та від 30.07.2015р. за № 1554/15-14/15, яка має застосування під час вирішення справ, в яких йде посилання на вироки щодо посадових осіб контрагентів.

З урахуванням викладеного Харківський окружний адміністративний суд повинен був відмовити Відповідачу у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 820/13301/14, оскільки відповідно до частини четвертої статті 72 КАС та з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, щодо застосування її положень, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2015 року по справі №756/12888/15-к не є процесуальним документом, на підставі якого можуть встановлюватися преюдиційні обставини, а самі обставини викладені в ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2015 року по справі №756/12888/15-к не поширюються на Позивача не є обов'язковими для суду, що розглядає справу.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2015 року по справі №756/12888/15-к, та дійшов не вірного висновку про обґрунтованість заяви Відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №820/13301/14, що призвело до неправильного вирішення даної справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2015 року по справі №756/12888 15-к, не містить відомостей про господарські операції між позивачем та TOB ТІТУС ТРЕЙД , а тому такий процесуальний документ не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі ще не може свідчити про незаконність господарських операцій.

Національне законодавство, а саме ч. 2 ст. 61 Конституції України також встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, чинне законодавство України не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006р. №3477-IV практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те. що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні Інтерсплав проти України , а також Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009 року, висновок якого, в силу частини 1 ст. 244-2 КАС України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СеПорт Сентре) це не мало б.

У рішеннях ВАСУ від 18 та 19 липня 2016 р. в справах № К/800/1991/16 та №К/800/6127/13 зазначено: У рішенні суду у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків податку на додану вартість на податковий кредит, бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо/ про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

У справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ. який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Викладене свідчить, що Харківський окружний адміністративний суд прийнявши рішення від 28.08.2017р. по справі № 820/13301/14 порушив принцип індивідуальної відповідальності, закріплений частиною 2 статті 61 Конституції України. Оскільки поклав юридичну відповідальність на Позивача на підставі одного лише факту набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні, за відсутності беззаперечного доведення фіктивності господарських операцій саме між Позивачем та TOB ТІТУС-ТРЕЙД .

Відповідно до частини 1 статті 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

З огляду на наведене, доводи апелянта спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Надання неналежної правової оцінки встановленим фактичним обставинам справи, привело суд першої інстанції до неправильного вирішення справи та помилкового висновку про задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.202 КАС України дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року за заявою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року за нововиявленими обставинами по справі № 820/13301/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року за нововиявленими обставинами по адміністративній справі №820/13301/14 - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 13.11.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.