Постанова

від 06.11.2017 по справі 632/1064/17

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/1064/17

провадження № 2-а/632/43/17

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В. при секретарі судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Первомайському Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_2, до Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області, про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому просить суд: визнати неправомірними дії Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах села Верхній Бишкин; визнати протиправним та скасувати рішення ХІХ сесії VІІ скликання Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області від 16.08.2017 року щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах села Верхній Бишкин; зобов'язати Верхньобишкинську сільську раду Первомайського району Харківської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах села Верхній Бишкин.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до Верхньобишкинської сільради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га, що розташована в межах с. В.Бишкин Первомайського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства. Проте, 16.08.2017 року сільрада своїм рішенням ХІХ сесії VІІ скликання відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, дане рішення не мотивоване, а містить лише перелік нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини між сторонами. З яких саме підстав відмовлено у наданні відповідного дозволу стороні позивача не відомо.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Сторони до суду не прибули, проте позивач надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає, а представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі - проти задоволення вимог заперечує, при цьому долучивши письмові заперечення. Враховуючи, що обидві сторони до суду не прибули, суд в порядку ч.6 ст. 128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши позовну заяву, письмові заперечення, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

із матеріалів справи вбачається, що на звернення ОСОБА_2 на підставі статті 116 та статті 118 Земельного кодексу Украйни до Верхньобишкинської сільради, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована в межах населеного пункту с. В.Бишкин Первомайського району Харківської області, позивач отримав рішення сільради ХІХ сесії VІІ скликання від 16.08.2017 року про відмову у наданні такого дозволу (а.с.12). При цьому, дане рішення не мотивоване, а містить лише перелік нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини між сторонами. З яких саме підстав відмовлено у наданні відповідного дозволу стороні позивача, а також судові, не відомо.

У своїх письмових запереченнях сторона відповідача послалася на те, що не мала права надавати дозволу позивачеві на розроблення проекту землеустрою, оскільки с. В.Бишкин не має Генерального плану населеного пункту, а також плану зонування території та детального плану, що само по собі виключає можливість надання відповідного дозволу у світлі положень.3 ст.24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

З такими доводами сторони відповідача суд погодитися не може, оскільки стороною позивача надано до суду відповідь на запит на публічну інформацію Первомайської райдержадміністрації Харківської області від 26.09.2017 року № 03-09/3114, згідно якої с. Верхній Бишкин має генеральний план населеного пункту, а згідно скріншоту з офіційного сайту адміністрації вбачається, що цей генеральний план розроблений ще у 1986 році і зберігається саме у сільраді. Також судом відкидається посилання відповідача на те, що на разі новий Генеральний план перебуває у розробці, оскільки ніяких доказів цьому судові не надано, а також доказів того, що попередній план є недійсним.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Відповідно до положень частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Суд зазначає, що рішення відповідача від 16.08.2017 щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у надані дозволу, не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.

Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Враховуючи те, що Верхньобишкинська сільська рада, розглянувши заяву позивача по суті та у встановленому законом порядку, фактично необгрунтовано відмовила у наданні дозволу на розроблення документації, у суду немає підстав для зобов'язання останньої надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до статей 11 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Водночас, частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Між тим, з урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та, з метою належного відновлення порушених прав, задовольняє позовну заяву шляхом зобов'язання визнання протиправним та скасування рішення сільради щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою із зобов'язанням сільради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання такого дозволу чи надання мотивованої відмови у його наданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у прийнятті немотивованого рішення за результатом розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що само по собі є протиправним. Оскільки наслідком протиправних дій відповідача стало прийняття протиправного рішення, то суд вважає, що цілком достатньо для захисту порушених прав позивача буде визнати таке рішення протиправним та скасувати його, а відтак є необхідним зобов'язати Верхньобишкинську сільраду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та за результатом його розгляду прийняти рішення.

Судовий збір підлягає стягненню відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, 128, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_2, до Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області, про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ХІХ сесії VІІ скликання Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області від 16.08.2017 року щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах села Верхній Бишкин.

3. Зобов'язати Верхньобишкинську сільську раду Первомайського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.08.2017 року №М-36/02-15 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах села Верхній Бишкин, з урахуванням висновків суду по даній справі з наданням відповідного дозволу або відповідної вмотивованої відмови.

4. У задоволенні решти позовних вимог позивачеві відмовити.

5. Стягнути з Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області (64120, с. Верхній Бишкин, вул Косінова, буд 41, код 04399528), за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

6. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя ОСОБА_4