Постанова

від 31.10.2017 по справі 917/1994/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 917/1994/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Ткаченко Н.Г. Удовиченка О.С. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Техномет" на постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі Господарського суду№ 917/1994/16 Полтавської області за позовомПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ "Техномет" про стягнення 107 975 грн. штрафу за відсутності явки в судове засідання представників сторін,

В С Т А Н О В И В :

15.12.2016 ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Техномет" (далі - відповідача) про стягнення штрафу в розмірі 107 975 грн. за неправильне зазначення у накладній маси вантажу (том 1, а.с. 2 - 11).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.12.2016 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2017, яке двічі відкладалося місцевим господарським судом (том 1, а.с. 1, 19, 45).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено повністю, стягнено з ТОВ "Техномет" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" штраф в розмірі 107 975 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 619, 64 грн. (том 1, а.с. 50 - 54).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 02.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у даній справі залишено без змін (том 1, а.с. 118 - 123).

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями по суті спору, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 13.07.2017 та рішення суду першої інстанції від 02.03.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 3, 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 32, 33, 34, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник зазначив про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет перевищення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення, відсутності належних доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших інтересів, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 13.07.2017 та рішення суду першої інстанції від 02.03.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 статті 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частиною 5 статті 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут) , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Правилами оформлення перевізних документів (далі - Правила) , затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1454 від 01.12.2008, Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Абзацом 2 пункту 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до пункту 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

Відповідно до пункту 5.5 розділу V Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з пунктом 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Пунктом 122 Статуту встановлена відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу у розмірі згідно з пунктом 118 Статуту.

Відповідно до пункту 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Пунктом 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.06.2016 зі станції Сула Південної залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці ТОВ "Техномет" було відправлено вагон №65289183 з вантажем чорних металів.

Згідно з накладною №43342955 маса вантажу у вагоні №65289183 становить 64100 кг.

На станції Сартана Донецької залізниці на вимогу вантажоодержувача від 30.06.2016 відбулося контрольне зважування вагону №65289183 на Держповірених 08.09.2015 вагонних вагах вантажоотримувача, за яким встановлені розбіжності між даними вказаними в накладній №43342955 та фактичною масою багажу.

Згідно із складеним Комерційним актом БА №783222/794 від 01.07.2016, залізницею здійснено контрольне переважування вагону №65289183, під час якого виявилось: маса брутто-86950 кг, тара 23830 кг, маса нетто 63120 кг, що менше документа на 980 кг.

Навантаження навалом, виїмок, поглиблень немає, маркування не порушено. З моменту прибуття до переважування вагон знаходився під охороною. Вагон зважувався два рази, результат не змінився.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до накладної №43342955 провізна плата за вагон №65289183 становить 21 595 грн., таким чином, у зв'язку з виявленим порушенням, позивачем нараховано штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить 107 975 грн. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача штрафу за неправильне визначення у накладній маси вантажу.

Судами встановлено, що чинним законодавством імперативно покладено на вантажовідправника відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, що є основним перевізним документом, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній, суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з доведеності позивачем обставин неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №65289183, про що у встановленому законодавством порядку складено комерційний акт БА №783222/794 від 01.07.2016.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування рішення від 02.03.2017.

Апеляційним судом спростовано доводи скаржника про помилкову відмову у зменшенні заявленої до стягнення суми, оскільки, як вбачається з приписів статті 233 ГК України, пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком.

Колегія суддів касаційного суду, переглядаючи справу в касаційному порядку, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту невірного визначення відповідачем маси вантажу, вважає їх такими, що зроблені за умов повноти дослідження обставин справи, а доводи позивача про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет наявності підстав для задоволення позову з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що застосована судами санкція є неспівмірною з вчиненим правопорушенням колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими з огляду на те, що саме таку відповідальність передбачено пунктом 115 Статуту залізниць України щодо порушника, який зазначив невірну вагу вантажу в залізничному відправленні, з метою підтримання дисципліни та порядку при здійсненні вантажних залізничних перевезень, а виняткових обставин, які б дозволяли суду скористатися своїм правом на зменшення розміру штрафної санкції, судами не встановлено.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду від 13.07.2017 та рішення суду першої інстанції від 02.03.2017 у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Техномет" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 у справі №917/1994/16 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Н.Г. Ткаченко

О.С. Удовиченко