Рішення

від 06.11.2017 по справі 916/2253/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.

Справа № 916/2253/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Шпак І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС”

До відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО”

До відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУГИ-2”

про стягнення 4732,86 грн. заборгованості, з яких: 1815,68 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару, 895,05 грн. штрафу, 1216,91 пені, 160,65 грн. 3% річних, 644,57 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю).

Від відповідача 1: не з`явився.

Від відповідача 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"), звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (далі – ТОВ "СОВАГРО") та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУГИ-2” (далі – ТОВ „ЛУГИ-2”) про стягнення 569,34 грн. заборгованості, з яких: 126,23 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару, 141,18 грн. штрафу, 171,93 пені, 42,00 грн. 3% річних, 88,00 грн. інфляційних втрат нарахованих на підставі договору поруки 03-08-2016 від 09.08.2016р., на підставі угоди № 375/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012р. та договору № 1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р.

20.10.2017р. ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить солідарно стягнути з відповідачів 4732,86 грн. заборгованості, з яких: 1815,68 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару, 895,05 грн. штрафу, 1216,91 пені, 160,65 грн. 3% річних, 644,57 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання між відповідачем 2 та ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” договору №1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р. та неналежне його виконання, через що і виник борг, який рішенням господарського суду Львівської області по справі № 6/195 від 14.10.2014 р. стягнуто в повному обсязі 05.02.2010р., укладену угоду № НЮК-28-ТА від 25.01.2011р. про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), укладену угоду № 375/07-12 від 02.07.2012р. про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), договір поруки від 09.08.2016р. № 03-08-2016 укладений між ТОВ "СОВАГРО" та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", встановлення певних фактів та інші обставини, які вказані у позовній заяві та уточненнях до неї.

Відповідачі в судові засідання не з‘являлись, відзивів на позов не представили, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.04.2006р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” та ТОВ „ЛУГИ-2” був укладений договір №1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (договір купівлі-продажу). Договором визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

У зв’язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ „ЛУГИ-2” взятого на себе грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р., 02.07.2008р. ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” звернулось до господарського суду Львівської області з позовною завою про стягнення із ТОВ „ЛУГИ-2” суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 30.11.2006р. по 02.07.2008р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.10.2008р. по справі №6/195, позов ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” задоволено.

05.02.2010р. заборгованість ТОВ „ЛУГИ-2” перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” було погашено повністю.

Відповідно до змісту ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участі ті самі сторони.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

У розумінні ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відомості про офіційний курс ОСОБА_2 банку України взятий з офіційного сайту (порталу) ОСОБА_2 банку України. Відповідно до листа НБУ № 24-211/113 від 23.03.1999р., щодо курсу гривні до іноземних валют, ОСОБА_2 України повідомив всіх користувачів, що актуальну інформацію про курс гривні до іноземних валют можна отримати в мережі інтернет.

У додатках до Договорів купівлі-продажу вказується на наявність курсу долара США на день підписання Договору та додатків до нього – 5,05 грн./дол.США.

Як вказано в примітці до даного додатку, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S-ціна на момент оплати; В-ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов’язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладання договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного Кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов’язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати.

За інформацією, що міститься на офіційному сайті НБУ, офіційний курс долара США до гривні на день належного проведення розрахунку за отриманий товар (05.02.2010р.) становив курс, що вказаний в таблиці.

Формула обрахунку курсової різниці

Курс (НБУ) долара США до гривні на день оплати, показник А1

Розмір здійсненої оплати, показник В (грн.)

Курс долара США до гривні на день укладання договору, показник А2

Дата проведення оплати товару

Розмір курсової різниці, показник S

S=((A1/A2)*B)-В

8,00 грн./дол. США

3108,20

5,05 грн./дол. США

05.02.2010

1815,68

Всього: S= ((8,00:5,05)*3108,20) – 3108,20 = 1815,68 грн.

Отже, розмір заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) у відповідності до ст.524,533,562 ЦК України та договору № 1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р. становить 1815,68 грн.

Відповідно до п. 11.1 Договору, Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками сторін до повного виконання сторонами обов’язків до Договору.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов’язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст.229 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_2 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору, за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В п.8.3 Договору, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Відповідно до п.8.4 Договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 7% від вартості несплаченого товару.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

У зв’язку з викладеним у ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат згідно умов договору купівлі-продажу №1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р. за період існування заборгованості.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується або не зобов’язується їх оплати.

Частина 1 ст.513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦК України).

26.01.2011р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” та ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” було укладено угоду № НЮК-28-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України). Пунктом 1.1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО”) відступає новому кредитору (ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”) право вимоги виконання ЗАТ „ЛУГИ-2” (код ЄДРПОУ 30568554), зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) пені, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р.

02.07.2012р. між ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було укладено угоду №375/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”) відступає новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання ЗАТ „ЛУГИ-2” зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору № 1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р., у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної угоди, ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ЗАТ „ЛУГИ-2” обумовленого зобов’язання.

Згідно до п. 4.1. Договору, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Божником обов’язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Стаття ст.629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

09.08.2016р. між ТОВ"СОВАГРО" (поручитель), та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) укладено договір поруки № 03-08-2016 (договір поруки) за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов’язку ТОВ „ЛУГИ-2” (боржник), щодо виконання грошового зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору купівлі-продажу та угоди.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов’язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (п.4.1 Договору).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов’язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (п.4.1 Договору).

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ТОВ «ЛУГИ-2» грошового зобов’язання за договором №1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р., у зв’язку з чим і нараховані штрафні санкції, наявною в матеріалах справи угодою № НЮК-28-ТА від 25.01.2011р. та угодою № 375/07-12 від 02.07.2012р. про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), договору поруки та перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4732,86 грн. заборгованості, з яких: 1815,68 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару, 895,05 грн. штрафу, 1216,91 пені, 160,65 грн. 3% річних, 644,57 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.1,2,4 п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

01.08.2017 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 01-08-2017, за умовами якого виконавець зобов’язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ «ЛУГИ-2» та ТОВ „СОВАГРО”, які виникли на підставі договору № 1-25/4 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р., Угоди №375/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, донарахованого розміру заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв’язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником перед Замовником зобов’язання щодо договору №1-25/04 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2006р., Угоди №375/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та договору поруки № 03-28-2016 від 09.08.2016р. , консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовка ті підписання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов’язків Виконавця за даним договором.

На підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

В матеріалах справи міститься квитанція 0.0.883845727.1 від 01.11.2017р., відповідно до якого позивачем на користь Адвоката ОСОБА_3 було перераховано плату за адвокатські послуги у розмірі 500 грн.

Згідно п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року №7, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. та витрати у розмірі 500,00грн., пов'язані з оплатою послуг адвоката, покладаються солідарно на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 13, 15, 510, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 115, 193, 229, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.33, 35, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС” до Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУГИ-2” про стягнення 4732,86 грн. заборгованості, з яких: 1815,68 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару, 895,05 грн. штрафу, 1216,91 пені, 160,65 грн. 3% річних, 644,57 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки – задовольнити.

2.          Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,2-А, код 33494460) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУГИ-2” (81228, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Волощина, код ЄДРПОУ 30568554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. київ, вул. Академіка Заболотного,38, офіс 23, код 38039872) 1815/одну тисячу вісімсот п’ятнадцять/грн. 68 коп. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару, 895/вісімсот дев’яносто п’ять/грн. 05 коп. штрафу, 1216/одну тисячу двісті шістнадцять/грн. 91 коп. пені, 160/сто шістдесят/грн. 65 коп. 3% річних, 644/шістсот сорок чотири/ грн. 57 коп. інфляційних втрат.

3.          Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,2-А, код 33494460) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУГИ-2” (81228, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Волощина, код ЄДРПОУ 30568554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. київ, вул. Академіка Заболотного,38, офіс 23, код 38039872) 1600/одну тисячу шістсот/грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4.          Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,2-А, код 33494460) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУГИ-2” (81228, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Волощина, код ЄДРПОУ 30568554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. київ, вул. Академіка Заболотного,38, офіс 23, код 38039872) 500/п’ятсот/грн. 00 коп. судових витрат , пов’язаних із оплатою послуг адвоката.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 06.11.2017р. Повний текст рішення складений 13 листопада 2017 р.

Суддя Р.В. Волков