Постанова

від 08.11.2017 по справі 906/292/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 906/292/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Філіпова Т.Л.

суддів Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 р.

у справі № 906/292/16 (суддя Кудряшова Ю.В.)

позивач ОСОБА_1 Житомирської місцевої прокуратури, м. Житомир в інтересах держави

до 1.) Житомирської районної державної адміністрації, м. Житомир

2.) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інтернешнл", м. Житомир

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, с. Станишівка, Житомирський р-н

2.) Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, м. Житомир

про визнання недійсними та скасування розпоряджень від 21.02.2005 за №112, від 08.04.2005 за №239, від 21.04.2005 за №275; визнання недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 13.05.2005 та зобов'язати повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

прокурора - Ковальчук І.Л., Рудик В.Р.

позивача - не з"явився

відповідача 1 - не з"явився

відповідача 2 -ОСОБА_3 ( пред. дов.у справі)

третьої особи 1 - не з"явилась

третьої особи 2 - не з"явилась

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 року у справі № 906/292/16 (суддя Кудряшова Ю.В) в позові ОСОБА_1 Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації; Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖитомирАвтоІнтернешнл» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання недійсними та скасування розпоряджень від 21.02.2005 р. за №112, від 08.04.2005 р. за № 239, від 21.04.2005 р. за № 275; визнання недійним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 13.05.2005 р. та зобов'язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд керувався ст. 16 Закону України «Про оренду землі» , п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» , Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 677 «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» , ч. 1, ст. 203, ст. 215, 216, 256, 257, ч. 1 ст. 261, ч. 2-3 ст. 267, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та прийшов до висновку, що вимога керівника Житомирської місцевої прокуратури щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 1822084700:02:001:0031 площею 8,65 га від 13.05.2005, укладеного між Житомирською райдержадміністрацією та TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» та зобов'язання TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» повернути земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 1822084700:02:001:0031 до земель запасу Луківської сільської ради шляхом підписання акту прийому-передачі є обґрунтованими. Зокрема, відсутність проекту із землеустрою на спірну земельну ділянку є порушенням вищевказаних норм законодавства. В свою чергу, договір оренди земельної ділянки від 13.05.2005, укладений на підставі неправомірних розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації, підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України. Разом з тим, відмовляючи в позові ,суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов керівника Житомирської місцевої прокуратури подано після спливу трирічного строку позовної давності.

Не погодившись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому повинно бути скасоване.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції правильно встановлено факт незаконності передачі земель в оренду без розробки проекту землеустрою.

Наголошує, що судом не було враховано той факт, що прокурором було пропущено позовну давність з поважних причин, а тому на підставі ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України порушені права та інтереси держави підлягають захисту.

Звертає увагу, що із наданої відповідачем копії запиту Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора від 27.08.2007 р. за № 884-вих.07 вбачається, що прокурором вивчалося дотримання вимог законодавства про довкілля та питання законності будівництва будинку та інших споруд, знесення зелених насаджень. Питання законності передачі спірної земельної ділянки у оренду не перевірялося.

Скаржник зазначає, що не вивчалося питання законності передачі у оренду земельної ділянки і прокурором Житомирського району, оскільки відповідно до запиту, копію якого також надано представником відповідача, перевірялося саме питання законності використання земельної ділянки ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» у господарській діяльності (використання за призначенням, сплата оренди тощо).

Зауважує, що у зв'язку із закінченням терміну зберігання, книги обліку вихідної кореспонденції Житомирської міжрайонної природоохоронної прокуратури та прокуратури Житомирського району знищено, а тому встановити чи дійсно направлялися такі запити органами прокуратури на даний час неможливо, у той час як представником відповідача надано лише один оригінал запиту.

Звертає увагу, що із наданих представником відповідача відповідей на вказані запити вбачається, що їх підписано директором товариства ОСОБА_4, у той час як самі підписи у листах відрізняються. У додатках, наданих до цих листів відрізняється кількість аркушів, на яких надано копію договору оренди земельної ділянки (на 6 та на 8 аркушах, у той час як прокурором до позовної заяви надано копію договору на 6 аркушах).

Скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 року у справі № 906/292/16 в частині застосування позовної давності та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» вказує, що суд правомірно дійшов до висновку про пропущення строку позовної давності, а апеляційна скарга ОСОБА_1 Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави не підлягає до задоволення.

Разом з тим, ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» вказує, що не може повністю погодитися з висновком суду про наявність матеріальних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки проект землеустрою в даному випадку не мав бути розроблений.

Зазначає, що відповідно до акту про встановлення на місцевості границь земельної ділянки водного фонду Луківської сільської ради, яка передавалась в оренду ПП «Корчма» від 26.07.2002 року, межі земельної ділянки визначені в натурі і проходять по чітких контурах. При цьому в акті зазначено площу земельної ділянки, яка становить 10,00 га, в тому числі під водою - 10,00 га.

Повідомляє, що згідно плану встановлених меж, визначено саме дві земельні ділянки розміром у 8,20 га і 1,80 га, що відповідно становить 10,00 га.

Звертає увагу, що чіткі межі земельної ділянки розміром 8,20 га під водою було встановлено в чітких контурах, що стосується також і плану земельної ділянки, яка надавалася в оренду розміром 8,20 га від 2005 року.

Таким чином, на думку ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» ,об'єкт оренди в частині 8,20 га є тотожним об'єкту оренди, переданому ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» , а тому проект відведення земельної ділянки був необхідним лише під час укладення договору у 2002 році, оскільки об'єкт оренди не був визначений в натурі на місцевості. А у 2005 року вказаний об'єкт на місцевості вже був визначений, тому розроблення такого проекту не було необхідне.

Зазначає, що ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» було додатково надано до справи докази дострокового припинення договору від 2002 року та повернення земельної ділянки від ПП «Корчма» .

Повідомляє, що нормативна грошова оцінка проведена на всю земельну ділянку площею 8,65 га, оскільки з матеріалів справи вбачається, що технічна документація включає:

а) довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (став, гідротехнічні споруди), яка розташована на території с. Млинище № 183 від 24.03.2005 р., де визначена грошова оцінка землі площею 8,20 га - 1969 грн.

б) довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 302 від 26.04.2005 р., де визначена грошова оцінка землі площею 0,45 га - 2655 грн.

ТОВ «ОСОБА_2 Інтернешнл» звертає увагу, що на підставі такої технічної документації та двох довідок доданих до неї - загальна площа землі становить 8,65 га (8,2 + 0,45), грошова оцінка якої становить 4 624 (1 969 + 2 655) грн., саме така вартість нормативно грошової оцінки зазначена у п. 5 договору оренди від 13.05.2005 р.

Повідомляє, що оскільки відомості про нормативно грошову оцінку землі в межах 8,65 га включено до технічної документації з землеустрою, яка затверджена розпорядженнями Житомирської районної державної адміністрації № 239 від 08.04.2005 р. та № 275 від 21.04.2005 р., то відповідно додаткового затвердження виключно нормативної грошової оцінки не потребується.

Крім того, на думку ТОВ «ЖитомирАвтоІнтернешнл» , розпорядження № 275 від 21.04.2005 р. не визначає, не встановлює та не змінює статус водних об'єктів.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Житомирської області від 26.04.2017 відмовити.

У письмових поясненнях ( вх. 17887/17) від 21.06.2017 року прокуратура Житомирської області серед іншого вказує, що питання законності передачі спірної земельної ділянки у оренду органами прокуратури раніше не вивчалося, оскільки підстави для цього були вдсутні.

Також зауважує, що у зв"язку із закінченням терміну зберігання , книги обліку вихідної кореспонденції Житомирської міжрайонної природоохоронної прокуратури та прокуратури Житомирського району знищено, а тому встановити чи дійсно направлялися такі запити органами прокуратури на даний час неможливо, у той час як представником відповідача надано лише один оригінал запиту. Вважає, що судом безпідставно застосовано позовну давність до спірних правовідносин.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 прокуратура Житомирської області повідомила, що Житомирською місцевою прокуратурою на адресу уповноваженого органу, а саме Міськрайонного управління у м. Житомирі та Житомирському районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області направлено запит про надання інформації з метою встановлення місця розташування спірного ставка.

З отриманої інформації (вих. 8908 від 06.09.2017р.) вбачається, що більша частина земельної ділянки з кадастровим номером: 1822084700:02:001:0031, що знаходиться в користуванні ОСОБА_5 Інтернешнл", а саме водне плесо без прибережної захисної смуги знаходиться в межах с. Млинище, а прибережна захисна смуга - за межами населеного пункту на території Луківської сільської ради.(т.2,а.с.290-291)

У судовому засіданні представники прокуратури - ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просили скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 в частині застосування позовної давності.

Представник ТОВ "ЖитомирАвтоІнтернешнл" заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 1, треті особи 1,2 в судове засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь (т.3, а.с.18,30).

Від третьої особи 2 повернувся поштовий конверт з відміткою " за закінченням строку зберігання" ( т.3,а.с.35).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами у справі не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження , справа розглядається без явки відповідача 1, третіх осіб 1,2 за наявними матеріалами.

Тому, сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення позивачів та відповідача 2, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Житомирської області не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 21.02.2005 №112 (а.с. 23, т.1) TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» надано дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 8,20 га для рибогосподарських потреб на території Луківської сільської ради.

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 239 від 08.04.2005 (а.с. 24, т. 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 8,20 га TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» для рибогосподарських потреб на території Луківської сільської ради Житомирського району.

В подальшому, розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації від 21.04.2005 за №275 (а.с.25, т. 1) внесено зміни до розпорядження №239 від 08.04.2005, яким збільшено площу земельної ділянки, переданої в оренду TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» з 8,20 га до 8,65 га. Крім цього, даним розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації об'єкт оренди ідентифіковано як ставок площею 8,20 га та 0,45 га прибережно-захисна смуга.

13.05.2005 між Житомирською районною державною адміністрацією та TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» укладено договір оренди земельної ділянки (водного об'єкту) (а.с. 26-29, т. 1), який був зареєстрований у Житомирському районному відділенні Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040520900003.

Згідно умов укладеного договору оренди земельної ділянки (водного об'єкту) від 13.05.2005 (надалі Договір) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖитомирАвтоІнтернешнл" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб площею 8,6500 га, в тому числі під водою - 8,20 га, під прибережною смугою - 0,4500 га, на території Луківської сільської ради Житомирського району.

Згідно з п. 3 Договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна.

П.8 передбачає ,що Договір укладено на 25 років.

Крім цього, в ході розгляду справи з'ясовано, що попередньо 01.08.2002 між Луківською сільською радою Житомирського району та Приватним підприємством «Корчма» укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 10,00 га, в тому числі під водою - 10,00 га (Договір-2.)

Відповідно до п. 1 Договору-2 орендодавець передає на підставі розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 24.07.2002 за №382, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходяться на території Луківської сільської ради (за межами населеного пункту) для рибогосподарських потреб. Загальна площа 10,0 га, в тому числі під водою 10,0 га.

Межі земельної ділянки визначені в натурі і проходять по чітких контурах, що підтверджується актом про встановлення на місцевості границь земельної ділянки водного фонду Луківської сільської ради (а.с. 68, т.1), яка передавалась в оренду Приватному підприємству «Корчма» від 26.07.2002. В даному акті зазначено площу земельної ділянки, яка становить 10,00 га, в тому числі під водою - 10,00 га.

В свою чергу, прокурор звернувся з позовом до суду з тих підстав, що об'єкт оренди переданий у 2002 році ПП «Корчма» не є тотожним об'єкту оренди, переданому TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» , а також в даному випадку допущено порушення вимог ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", за змістом якої, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. В порушення вказаної норми відповідачем надано довідку про вартість різниці площі переданої в оренду земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що згідно оспорюваних розпоряджень голови Житомирської РДА з урахуванням необґрунтованого збільшення площі орендованої земельної ділянки, технічна документація виготовлена на земельну ділянку площею 8,2 га, а не 8,65 га, як зазначено у договорі, дозволяє дійти висновку, що межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були, а тому у даному випадку передача земельної ділянки повинна була здійснюватись на підставі проекту відведення, а не технічної документації. Крім того, Житомирською районною державною адміністрацією перевищено повноваження щодо розпорядження об'єктом оренди.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» , розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України ( надалі -ЗК), приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 №677 "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", визначено механізм та підстави розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до її положень, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Отже, відсутність проекту із землеустрою на спірну земельну ділянку є порушенням вищевказаних норм законодавства.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного суду України від 14.05.2014 року у справі № 6-35цс14.

Як зазначалося вище у даній постанові, згідно оспорюваних розпоряджень голови Житомирської райдержадміністрації площу орендованої відповідачем 2 земельної ділянки збільшено від 8,2 га до 8,65 га, а розроблена технічна документація на земельну ділянку площею 8,2 га, отже суд апеляційної інстанції констатує, що межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були, а тому у даному випадку передача земельної ділянки повинна була здійснюватись лише на підставі проекту відведення, а не технічної документації.

Згідно ч. 3 ст. 60 ЗК України (в редакції чинній станом на лютий-травень 2005 року) розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що сторонами ні в суд першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справу не подано доказів на підтвердження врахування містобудівної документації при визначенні розміру та площі орендованої прибережно-захисної смуги та подальшому прийнятті оспорюваних розпоряджень та укладенні договору оренди від 13.05.2005.

Щодо доводів відповідача 2 про те, що станом на 2005 рік передача TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» земельних ділянок, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення , колегія суддів відзначає таке.

Як зазначалось вище у даній постанові, відповідно до акту про встановлення на місцевості границь земельної ділянки водного фонду Луківської сільської ради, яка передавалась в оренду ПП «Корчма» від 26.07.2002 (а.с.68,т.1), межі земельної ділянки визначені в натурі і проходять по чітких контурах. При цьому, в акті зазначено площу земельної ділянки, яка становить 10,00 га, в тому числі під водою - 10,00 га.

01.08.2002 між Луківською сільською радою та ПП «Корчма» укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 10.00 га, в тому числі під водою - 10,00 га. У п. 1 Договору чітко зазначено про місце розташування об'єкта оренди - за межами населеного пункту(т.1,а.с. 66).

Однак, у спірному договорі місце розташування земельної ділянки, що перебуває в оренді TOB «ОСОБА_2 Інтернешнл» - в межах села Млинище Луківської сільської ради. Крім того, площа орендованої земельної ділянки під водою становить 8,2 га.

Для з"ясування чи є або ні об'єкт оренди, переданий у 2002 році ПП "Корчма" тотожним об'єкту оренди, переданому ТОВ "ОСОБА_2 Інтернешнл", суд першої інстанції згідно ухвали від 10.06.2016 призначив земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставив такі питання:

"Чи відповідають параметри (конфігурація), розмір та площа земельної ділянки площею 8,20 га, що перебувала в оренді Приватного підприємства «Корчма» (Житомирська обл., Житомирський район, с. Млинище, вул. Л. Кучер, буд. 21) на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.08.2002 року параметрам (конфігурації) розміру та площі земельної ділянки, переданої в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Інтернешнл» (м. Житомир, вул. Ватутіна, 57) на підставі договору оренди земельної ділянки (водний об'єкт) від 13.05.2005 року, кадастровий номер 1822084700:02:001:0031 ?"

Проведення судової земельно-технічної експертизи доручено Незалежному інституту судових експертиз (свідоцтво №35199548, 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7).

Зобов'язано Луківську сільську раду Житомирського району (12433, Житомирський район, село Лука, пров. Дитячий, 3) та Житомирську районну адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки) надати судовому експерту завірену належним чином копію проекту землеустрою чи технічної документації, що були підставою для укладення договору оренди земельної ділянки розміром 10,00 га з Приватним підприємством «Корчма» від 01.08.2002 року.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул. Довженка, 45) надати судовому експерту інформацію про те, чи перебуває земельна ділянка передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Інтернешнл» на підставі договору оренди земельної ділянки (водний об'єкт) від 13.05.2005 року, кадастровий номер 1822084700:02:001:0031 на території Луківської сільської ради в межах с. Млинище Житомирського району та області ( а.с.202-204, т.1).

З повідомлення № 873 Незалежного інститут судових експертиз від 28.12.2016 р. ( а.с. 2-4, т.2) вбачається неможливість надати висновок, оскільки останньому не надано копію проекту землеустрою чи технічної документації, що були підставою для укладання договору оренди земельної ділянки розміром 10.0 га з Приватним підприємством "Корчма" від 01.08.2002, що містить каталог координат поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки (а.с.2-4 т.2). Отже, судовому експерту було не достатньо наявних матеріалів справи та наданих відповідачем 2 документів.

Колегія суддів зауважує, що доводи відповідача 2 не приймає до уваги та вважає помилковими, оскільки лише при наявності проекту землеустрою можливо було встановити чи об'єкт оренди, переданий у 2002 році ПП "Корчма" тотожний об'єкту оренди,переданому ТОВ "ОСОБА_2 Інтернешнл в 2005 році".

Щодо розміщення орендованої земельної ділянки в межах або за межами населеного пункту с. Млинище Житомирського району, колегія суддів відзначає таке.

За приписами ч.1 ст. 122 ЗК України( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради надають земельні дялнки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 4 і 7 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення передають районні державні адміністрації на їхній території для всіх потреб та за межами населених пунктів для обмеженого переліку потреб (зокрема, ведення водного господарства), для всіх інших потреб передають обласні державні адміністрації.

За вимогами ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибогосподарська діяльність -діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Отже, поняття водне господарство та рибницьке господарство не є тотожними, що свідчить про те, що на час винесення оскаржуваних розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації та укладання договору оренди у Житомирської районної державної адміністрації були відсутні повноваження для передачі земельної ділянки для рибогосподарських потреб.

Крім того, відповідно до п. 1 Договору, предмет оренди знаходиться в межах села Млинище Житомирського району, що виключає можливість райдержадміністрації розпоряджатись землями комунальної власності.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що договір оренди земельної ділянки від 13.05.2005, укладений на підставі неправомірних розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації, підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на зазначене положення чинного законодавства, судова колегія зауважує, що спірний договір оренди землі укладений з порушенням норм земельного законодавства, останній підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Судова колегія вважає вірним висновок місцевого суду, що позовна вимога керівника Житомирської місцевої прокуратури щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 1822084700:02:001:0031 площею 8,65 га від 13.05.2005, укладеного між Житомирською райдержадміністрацією та TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» та зобов'язання TOB «ЖитомирАвтоІнтернешнл» повернути земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 1822084700:02:001:0031 до земель запасу Луківської сільської ради шляхом підписання акту прийому-передачі є об ґрунтованою.

Щодо доводів апелянта про неприпустимість застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів зауважує таке.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача 2 про застосування строків позовної давності ( т.2,а.с.103-105)

Так, згідно ст. 256 ЦК України що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. В свою чергу, ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2469цс16 від 16.11.2016 року).

У постанові від 29.10.2014 у справі №6-152цс14 Верховний Суд України вказав, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

В свою чергу, апелянт зазначає , що йому стало відомо про наявність підстав звернення до суду за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження, розпочатого 10.02.2015. Тобто початок перебігу строку позовної давності є саме зазначена дата. Просить не приймати аргументи відповідача 2 щодо обізнаності прокурора , з огляду на його запити вих. №884-вих.07 від 27.08.2007 та Прокуратури Житомирського району за вих. №1064вих10 від 27.07.2010, оскільки вони були зроблені в межах перевірки дотримання природоохоронного законодавства України. Апелянт в своїх доводах наголошує, що початок перебігу позовної давності є 10.02.2015, у зв"язку з вивченням матеріалів кримінального провадження.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта, з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи містяться копії листів Житомирської міжрайонною природоохоронною прокуратурою за вих. №884-вих.07 від 27.08.2007 та Прокуратури Житомирського району за вих. №1064вих10 від 27.07.2010 (а.с. 106, 108 том 2).

Зокрема, в листі-запиті Житомирської міжрайонною природоохоронної прокуратури за вих. №884-вих.07 від 27.08.2007 зазначено, що за результатами проведеної перевірки додержання вимог законодавства про довкілля встановлено, що ТОВ "ЖитомирАвто Інтернешнл" поблизу с. Млинище Житомирського району орендує став для риборозведення. Поблизу ставу, у водоохоронній зоні, здійснюється будівництво будинку інших споруд, вимощені тротуари, знесені і пошкоджені зелені насадження. У зв'язку з наведеними обставинами витребувано договір оренди земель водного фонду та водного об'єкту від 13.02.2005 та відповідні дозвільні документи на будівництво, проект відведення земельної ділянки з відповідним висновком державної землевпорядної експертизи.

На вказаний лист ТОВ «ЖитомирАвтоІнтернешнл» надавав Житомирській міжрайонній природоохоронній прокуратурі відповідь за №39 від 03.09.2007 (а.с.107, том 2) з додатками, зокрема спірного договору оренди, плану земельної ділянки тощо.

Водночас, прокуратурою Житомирського району в листі-запиті за вих. №1064вих10 від 27.07.2010 зазначено, що на виконання завдання прокуратури області проводиться перевірка дотримання вимог земельного законодавства суб'єктами господарювання під час використання земельних ресурсів. у зв'язку з чим витребувано копію договору оренди об'єкту водного фонду (р. Гуйва) в с. Млинище Луківської сільської ради Житомирського району.

В свою чергу, відповідач ТОВ «ЖитомирАвтоІнтернешнл» надавав відповідь Прокуратурі Житомирського району за вих. №42 від 29.07.2010 (а.с. 109, том 2) з наданням вказаного спірного договору оренди земельної ділянки від 13.05.2005.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, відповідачем -2 надано суду належним чином завірені копії вищезазначених запитів прокуратури.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що перебіг строку позовної давності почався ще 03.09.2007 після надання витребовуваних документів Житомирському природоохоронному прокурору,оскільки прокурор , перевіряючи дотримання відповідачем 2 вимог як земельного законодавства так і законодавства про довкілля, не був позбавлений права витребувати і спірні розпорядження. Відповідно доводи апелянта є помилковими та не узгоджується з дійсними обставинами справи.

Відповідно трирічний строк позовної давності сплинув у 03.09.2010.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що ч. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ) відносить до функцій прокуратури представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Однією з форм представництва прокурора є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

В свою чергу, згідно Наказу від 19.09.2005 року № 3гн ( в редакції, чинній на 03.09.2007) Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Зазначений наказ містить конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими Житомирської райдержадміністрації розпорядженнями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням розпоряджень голови Житомирської райдержадміністрації від 21.04.2005 за № 275, від 21.02.2005 за № 112, від 08.04.2005 за № 239 до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише з 10.02.2015 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апелянта в цій частині є безпідставними, суперечать нормам матеріального права та діючій судовій практиці. У зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду за захистом вказаного порушеного права прокурору , місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні позову, адже відповідно до ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, апелянтом як в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи заявлялось клопотання про поновлення строку про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

З даного приводу, колегія суддів відзначає, що в своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

В даному випадку право доступу до суду керівника Житомирської місцевої прокуратури з даним позовом жодним чином не порушено, водночас врегульовано положеннями національного законодавства щодо наслідків порушення строку позовної давності.

Таким чином, позов керівником Житомирської місцевої прокуратури подано до господарського суду Житомирської області 28.03.2016р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Колегія судова апеляційної інстанції звертає увагу і на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною ОСОБА_3 України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності, який є невід"ємною, органічною складовою принципу верховенства права.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, прокурором не було надано належних та допустимих доказів для задоволення його апеляційної скарги .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Заступника прокурора Житомирської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.2017 року у справі № 906/292/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Петухов М.Г.