Рішення

від 31.10.2017 по справі 693/547/17

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 693/547/17

2/693/452/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.10.2017 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Цукурова В.П.,

при секретарі Олійник С.І.,

за участю: представника позивача ПСП Олександрівка ОСОБА_1,

представника відповідача ІП Агро-Вільд Україна ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівка до ОСОБА_3 та Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсним правочину та про визнання поновленим договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 сільськогосподарське підприємство Олександрівка звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсним правочину та про визнання поновленим договору оренди землі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.

25.08.2009 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір №400 оренди землі, площею 2,60 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту (далі - Договір 1 ).

Договір 1 був зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 28.12.2010 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041078200426.

З метою реалізації свого переважного права на поновлення Договору 1, позивач завчасно, з дотриманням передбачених договором та Законом України Про оренду землі строків, листом від 20.08.2014 року (разом з проектом додаткової угоди) повідомив відповідача ОСОБА_3 про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Жодних заперечень у поновленні Договору 1 після отримання листа-повідомлення позивачем від відповідача ОСОБА_3 не надходило.

Разом з тим, позивач протягом усього терміну дії Договору 1 належним чином виконував свої обов'язки та після 01.01.2015 року продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 й користується даною ділянкою на сьогоднішній день. Даний факт підтверджується відповідною статистичною звітністю підприємства за 2015-2017 роки, засвідченою 19.05.2017 року Олександрівською сільською радою Жашківського району Черкаської області схемою розміщення земельних ділянок, довідкою Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за вих. № 32 від 16.06.2017 року про користування землею, доповідною запискою агронома від 15.06.2017 року.

Протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору 1, від власника земельної ділянки ОСОБА_3 письмові заперечення у поновленні даного договору не надходили, при цьому він у будь-який інший спосіб не висловлювався проти її використання позивачем та ніколи не вимагав її повернення, відповідно акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки між її власником та позивачем не оформлювався.

Підтверджуючи своє волевиявлення на продовження орендних відносин з позивачем, відповідач ОСОБА_3 25.02.2015 року уклав з ним додаткову угоду про поновлення Договору 1 на термін до 01.01.2020 року.

Однак, у 2017 році позивачу стало відомо, що 17.09.2014 року (під час дії Договору 1) між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ІП Агро-Вільд Україна був укладений договір оренди землі, відповідно до якого, ОСОБА_3 передав у строкове платне користування ІП Агро-Вільд Україна ту ж саму земельну ділянку, а саме: площею 2,60 га, кадастровий номер 7120980400:02:001:0486, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (далі - Договір 2 ). Право оренди за Договором 2 зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Жашківського районного управління юстиції Черкаської області 03.02.2015 року строком на 12 років.

Тобто, Договір 2 між відповідачами ОСОБА_5 та ІП Агро-Вільд , набрав чинності ще в період дії Договору 1, укладеного між позивачем ПСП Олександрівка та відповідачем ОСОБА_5

Посилаючись на норми матеріального права України, позивач просив визнати недійсним укладений 17.09.2014 року між ОСОБА_3 та ІП Агро-Вільд Україна договір оренди земельної ділянки площею 2,60 га, кадастровий номер 7120980400:02:001:0486, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, а також визнати поновленим на термін до 01.01.2020 року укладений 25.08.2009 року між ОСОБА_3 та ПСП Олександрівка та зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 28.12.2010 року за №041078200426 договір оренди №400 земельної ділянки площею 2,60 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, судові витрати покласти на відповідачів.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Зокрема, пояснив суду, що договір оренди земельної ділянки поновлено в силу ст.33 Закону України Про оренду Землі (продовження орендодавцем виконання умов договору після закінчення строку його дії). Оскільки законодавством не вимагалося негайного оформлення відповідної додаткової угоди, то вона була укладена пізніше - 25.02.2015 року.

В судовому засіданні 17.10.2017 року представник відповідача ІП Агро-Вільд Україна ОСОБА_6 фактичні обставини справи не оспорював. Однак зазначив, що Договір 2, було укладено поза межами дії Договору 1. Пояснив суду, що спірна земельна ділянка дійсно використовується позивачем до цього часу, але на його думку - без належних правових підстав. При цьому, будь-яких претензій ІП Агро-Вільд Україна до ПСП Олександрівка не пред'являло. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

В судовому засіданні 31.10.2017 року представник відповідача ІП Агро-Вільд Україна ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_3 повідомив підприємство про наявність договору оренди з ПСП Олександрівка , але не сказав про наявність листа-повідомлення щодо продовження строку дії цього договору. Вважала, що цей лист-повідомлення було оформлено не в дату, зазначеному у ньому, а значно пізніше. Зазначила, що ІП Агро-Вільд Україна звернулося з позовом до ОСОБА_3 про визнання укладеного між ними договору оренди земельної ділянки недійсним, але з інших підстав - внаслідок обману з боку відповідача. Проти задоволення даного позову заперечувала, вважала позовні вимоги необґрунтованими, просила позивачу відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав письмові пояснення, у яких зазначив наступне (а.с. 39-40).

Восени 2014 року до нього дійсно звернувся представник ІП Агро-Вільд Україна з пропозицією укласти попередній договір, згідно з яким після 01.01.2015 року у випадку відсутності його згоди на продовження договору оренди з ПСП Олександрівка він зможе передати в оренду свою земельну ділянку саме ІП Агро-Вільд Україна .

Оскільки на той момент він не визначився остаточно відносно того, чи заперечуватиме у поновлені договору оренди землі, укладеного з ПСП Олександрівка , отримавши ще у серпні 2014 року від згаданого підприємства повідомлення про намір поновити договір, то ним були підписані документи, надані ІП Агро-Вільд Україна , з тією метою, щоб гарантувати в майбутньому використання його земельної ділянки на умовах оренди та, відповідно, отримання орендної плати.

Про те, що надані ІП Агро-Вільд Україна , документи є насправді основним договором оренди землі, йому ніхто не повідомляв, тим більше, що зазначені документи мали вигляд незаповнених бланків.

Після 01.01.2015 року ПСП Олександрівка продовжило використовувати належну йому земельну ділянку і повідомило, що має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, так як останній вважається автоматично поновленим після спливу одного місяця з моменту закінчення строку дії договору. Розуміючи, що ПСП Олександрівка , належним чином виконуючи всі умови договору, дійсно має переважне право на отримання в оренду земельної ділянки і після 31.01.2015 року договір вважається автоматично поновленим, маючи волевиявлення на продовження договірних відносин з ПСП Олександрівка , в лютому 2015 році він уклав з підприємством додаткову угоду про поновлення договору.

Також зазначив, що від ПСП Олександрівка земельна ділянка йому за актом приймання - передачі не поверталася, а ІП Агро-Вільд Україна дану земельну ділянку ніколи не використовувало. Після 01.01.2015 року і по сьогоднішній день земельною ділянкою користується виключно ПСП Олександрівка , якому він абсолютно свідомо її передав в оренду.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ПСП Олександрівка відповідач ОСОБА_3 визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення. Просив розглядати справу без його присутності.

Допитаний в судовому засіданні 31.10.2017 року за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_7 пояснив наступне. Він працює менеджером на ІП Агро-Вільд Україна . Влітку 2014 року між керівництвом цього підприємства та власниками земельних ділянок (паїв) було проведено збори на тему передачі в оренду земельних ділянок. В усній формі власники, у тому числі і ОСОБА_3, виявляли бажання передати свої земельні ділянки ІП Агро-Вільд Україна . При цьому, ОСОБА_3 повідомляв про те, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у ПСП Олександрівка . Пізніше з ним було укладено договір оренди землі та роз'яснено перехідні юридичні процедури щодо необхідності повідомлення про можливі листи від цього підприємства. Але ОСОБА_3 не повідомив про отримання ним листа-повідомлення ПСП Олександрівка про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі. Про це стало відомо лише у 2017 році.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та свідка, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні обставини.

25.08.2009 року між ОСОБА_3 та ПСП Олександрівка біло укладено Договір 1 - договір оренди землі №400 (а.с. 8-9). За вказаним договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,60 га. Договір укладено на строк до 01.01.2015 року.

Проте, 17.09.2014 року між відповідачами ОСОБА_3 та ІП Агро-Вільд Україна було укладено Договір 2, за яким та ж сама земельна ділянка площею 2,60 га була передана в оренду строком на 12 років (а.с. 14-15).

Пізніше - 25.02.2015 року, поновлення Договору 1 було оформлено відповідною додатковою угодою, якою строк дії договору продовжено до 01.01.2020 року (а.с.17).

У той же час, позивач протягом усього терміну дії Договору 1 належним чином виконував свої обов'язки та після 01.01.2015 року продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 й користується даною ділянкою на сьогоднішній день. Даний факт підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи: відповідною статистичною звітністю підприємства за 2015-2017 роки (а.с. 18-25); схемою розміщення земельних ділянок, що засвідчена 19.05.2017 року Олександрівською сільською радою Жашківського району Черкаської області (а.с.28); довідкою Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за вих. № 32 від 16.06.2017 року про користування землею (а.с.29); доповідною запискою агронома від 15.06.2017 року (а.с. 27), а також: доповідною запискою агронома від 16.10.2017 року (а.с. 47); довідкою Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за № 46 від 17.10.2017 року про користування землею (а.с. 48); видатковим касовим ордером від 15.08.2014 року (а.с.49).

Протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору 1, від ОСОБА_3, як власника земельної ділянки на адресу позивача письмові заперечення у поновленні даного договору не надходили, при цьому ОСОБА_3 в будь-який інший спосіб не висловлювався проти використання позивачем земельної ділянки та не вимагав її повернення, відповідно жодні акти приймання-передачі (повернення) земельної ділянки між її власником та позивачем не оформлялись.

Вищезазначені обставини сторонами у судовому засіданні не оспорювалися.

Крім того, відповідно до листа-повідомлення № 62 від 20.08.2014 року, позивач ПСП Олександрівка повідомив відповідача ОСОБА_3 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, який діє до 01.01.2015 року, на новий строк - до 01.01.2020 року (а.с.12). Оригінал даного листа було досліджено у судовому засіданні. Факт отримання листа ОСОБА_3 підтверджується його особистим підписом на листі, поясненнями представника позивача та письмовими поясненнями самого відповідача, які узгоджуються між собою. Не спростований цей факт й представниками ІП Агро-Вільд Україна .

Задовольняючи позовні вимоги ПСП Олександрівка , суд виходить із наступних норм процесуального і матеріального права України.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. А частина 1 статті 60 ЦПК України встановлює, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як передбачає частина 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права, ПСП Олександрівка посилалось на невизнання орендарем за Договором 2 - ІП Агро-Вільд Україна його переважного права, передбаченого Договором 1 та статтею 33 Закону України Про оренду землі та суперечливі дії орендодавця ОСОБА_3, унаслідок чого було укладено спірний договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем, а також невизнання цим орендарем поновлення Договору 1.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як убачається зі змісту оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 17.09.2014 року між ОСОБА_3 та І.П. Агро-Вільд Україна , ПСП Олександрівка не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки даний правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

У свою чергу, частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права в орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Судом встановлено, що позивач згідно з вимогами статті 33 Закону України Про оренду землі є добросовісним орендарем, який з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, вручив відповідачу ОСОБА_3 лист-повідомлення про поновлення договору оренди, до якого було додано проект додаткової угоди; на період дії строку договору оренди земельної ділянки та після закінчення строку дії договору, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконував свої обов'язки орендаря, використовуючи земельну ділянку за призначенням у власних інтересах та на умовах Договору 1.

Окрім того, судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернувся до позивача з листом-повідомленням про відмову у його поновленні. Більш того, 25.02.2015 року поновлення Договору 1 було оформлено відповідною додатковою угодою, якою строк дії договору продовжено до 01.01.2020 року.

Така сама правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року, прийнятою у справі №6-2539цс16. У той же час, відповідно до частини 2 статті 214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Більш того, у даній справі Верховний Суд України прийшов до правового висновку про те, що отримання орендодавцем листа-повідомлення від орендаря про намір поновити договір оренди землі, факт чого оспорює відповідач у даній справі, не є вирішальним, оскільки навіть відсутність доказів отримання такого листа, не припиняє переважного права орендаря на поновлення такого договору.

Таким чином, зазначені вище конклюдентні дії позивача ПСП Олександрівка , свідчать про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився. Тобто наявні законні підстави для визнання Договору 2 недійсним, а також визнання Договору 1 поновленим на термін до 01.01.2020 року.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного позивачем способу захисту права.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 33 Закону України Про оренду землі , статтями 3, 203, 215, 626, 638, 759, 764, 777 ЦК України, статтями 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівка до ОСОБА_3, Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсним правочину та про визнання поновленим договору оренди землі - задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений 17.09.2014 року між ОСОБА_3 та Іноземним Підприємством Агро-Вільд Україна договір оренди земельної ділянки площею 2,60 га, кадастровий номер 7120980400:02:001:0486, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Визнати поновленим на термін до 01.01.2020 року укладений 25.08.2009 року між ОСОБА_3 та ПСП Олександрівка та зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 28.12.2010 року за №041078200426 договір оренди №400 земельної ділянки площею 2,60 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Стягнути з Іноземного Підприємства Агро-Вільд Україна (код ЄДРПОУ 33353730) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівка (код ЄДРПОУ 03792544) судові витрати в сумі 1600,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівка (код ЄДРПОУ 03792544) судові витрати в сумі 1600,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Жашківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Жашківського районного суду

Черкаської області : ОСОБА_8