Рішення

від 08.11.2017 по справі 522/8877/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8877/17

Провадження № 2/522/7427/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Одеса

головуючого судді - Домусчі Л.В.

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕ-ТО про стягнення грошових коштів (авансу),

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеса 16.05.2017 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ ЛЕ-ТО , в якому вона просила стягнути грошові кошти з ОСОБА_2 та ТОВ ЛЕ-ТО у розмірі 13 500 грн., також пропорційно стягнути з відповідачів судові витрати, які понесла позивачка.

В обґрунтування позову зазначила, що 29.12.2016 року нею, ОСОБА_1, укладено 2 договори: Договір №158/1 про намір укласти угоду - договір укладено між нею, ОСОБА_2 та ТОВ ЛЕ-ТО , Договір №158/1 про надання послуг - договір укладено між нею та ТОВ ЛЕ-ТО . Відповідно до умов Договору про намір укласти угоду Позивач, ОСОБА_1, виступає Покупцем, а Відповідач ОСОБА_2, виступає Власником, Відповідач ТОВ ЛЕ-ТО , третя сторона, яка зобов'язується надати Власнику та Покупцю організаційно-інформаційне забезпечення укладення в майбутньому договору відчуження об'єкту нерухомості. Відповідно до пункту 4.4 Договору про намір укласти угоду Покупець для забезпечення виконання договору передає, а Власник приймає в рахунок належних з Покупця за договором відчуження об'єкту нерухомості платежів передоплату у розмірі 40 500 (сорок тисяч п'ятсот) грн., що на момент укладення договору еквівалентно 1 500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США. Також відповідно до умов вищезазначеного пункту Сторони домовились передоплату вважати авансом. Підтвердженням передачі грошових коштів виступає сам Договір про намір укласти угоду. Відповідно до умов Договору про надання послуг Відповідач ТОВ ЛЕ-ТО , виступає Виконавцем, а Позивач ОСОБА_1, виступає Замовником. Відповідно до умов Договору про надання послуг Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-посередницькі послуги, пов'язані з придбанням Замовником об'єкту нерухомості. Відповідно до п. 7 Договору про надання послуг Замовник зобов'язується сплатити частину винагороди у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн., що на момент укладення договору еквівалентно 500 (п'ятсот) доларів США. Підтвердженням передачі грошових коштів виступає сам Договір про надання послуг. Відповідно до п. 2.5 Договору про намір заключити угоду договір про відчуження об'єкту нерухомості має бути укладено 22.02.2017 року. 09.02.2017 року укладено Додаткову угоду, якою продовжено строк кінцевого розрахунку до 17.04.2017 року. Проте у березні 2017 року Позивачу стало відомо про те, що вона стала відповідачем у цивільній справі про стягнення майна і на її нерухомість, яка знаходиться на території АР Крим, накладено арешт. Дані обставини змусили звернутися до Відповідачів з вимогою розірвати укладені договори і повернути сплачені кошти. У відповідь на свої звернення позивач отримала усну відповідь про відмову повернення сплачених коштів. Позивач зазначив, що сторони чітко встановили умови договору відповідно до яких Покупець отримує повну суму сплаченого авансу. Посилалась на те, що незалежно від того, яка сторона відповідальна за виконання зобов'язання, той хто отримав аванс, повинен його повернути. Крім того, ТОВ ЛЕ-ТО взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг не виконало належним чином, тому кошти сплачені Відповідачем підлягають поверненню.

Від представника позивачки - ОСОБА_3 (по довіреності від 04.05.2017 року) надійшла до суду заява, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 та відповідач ТОВ ЛЕ-ТО у судове засідання не з'явилися, про причини неявки в суд не повідомили, належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи.

Суд у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_4, та відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ ЛЕ-ТО укладено договір №158/1 від 29.12.2016 року про намір укласти угоду та договір №158/1 від 29.12.2016 року про надання послуг.

Предметом договору про намір укласти угоду визначено зобов'язання Власника і Покупця укласти і нотаріально посвідчити договір відчуження, відповідно до якого власник передає покупцю у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

У пункті 2.4 Договору про намір укласти угоду № 158/1 від 23.12.2016 р. зазначено: Власник гарантує, що Об'єкт на момент укладення Договору нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, у заставі (у тому числі податковій), забороною (арештом) не перебуває, судовий спір стосовно нього, а також права третіх осіб (в тому числі, по договору оренди (найму), як в межах, так і поза межами України, відсутні, як внесок у статутний капітал (фонд) юридичних осіб не внесено .

У пункті 3.1.6 Договору сторони встановили, що Власник зобов'язаний надати завірені належним чином довідки про відсутність заборгованості за комунальні послуги не пізніше 22.02.2017 року.

Відповідно до пункту 4.4 Договору про намір укласти угоду Покупець для забезпечення виконання договору передає, а Власник приймає в рахунок належних з Покупця за договором відчуження об'єкту нерухомості платежів передоплату у розмірі 40 500 (сорок тисяч п'ятсот) грн., що на момент укладення договору еквівалентно 1 500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США. Також відповідно до умов вищезазначеного пункту Сторони домовились передоплату вважати авансом. Підтвердженням передачі грошових коштів виступає сам Договір про намір укласти угоду.

Пунктом 4.5 Договору про намір укласти угоду встановлено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Власником своїх зобов'язань в тому числі у випадку, якщо неможливість такого виконання спричинена тим, що на момент укладення і нотаріального посвідчення договору відчуження Об'єкту Власник не може розпорядитись Об'єктом (Об'єкт у заставі, продано, подаровано, передано як внесок в уставний фонд юридичної особи, щодо нього існує спір, під арештом) або відмови Власника від виконання зобов'язань, він у триденний строк з моменту пред'явлення відповідної вимоги зобов'язаний повернути Покупцю отриману від нього по Договору суму Авансу і сплатити Покупцю штраф у розмірі 100 % від суми Авансу.

Відповідно до умов Договору про надання послуг №158/1 від 29.12.2016 року, ТОВ ЛЕ-ТО виступає Виконавцем, а Позивач ОСОБА_1, виступає Замовником. Відповідно до умов Договору про надання послуг Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-посередницькі послуги, пов'язані з придбанням Замовником об'єкту нерухомості. Відповідно до 7 Договору про надання послуг Замовник зобов'язується сплатити частину винагороди у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн., що на момент укладення договору еквівалентно 500 (п'ятсот) доларів США. Підтвердженням передачі грошових коштів виступає сам Договір про надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з позовом договір відчуження об'єкту нерухомості не укладено, грошові кошти, сплачені у якості авансу не повернуто. Грошові кошти сплачені позивачкою за інформаційно-посередницькі послуги, надані неналежним чином, не повернуті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до тексту Договору про намір укласти угоду Сторони чітко визначили, що сплачена грошова сума є авансом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Аванс до переліку видів забезпечення виконання зобов'язання не включено. Аванс, сплачений в рахунок майбутніх платежів, який не несе, як завдаток, функції забезпечення. На аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за виконання зобов'язання, той хто отримав аванс, повинен його повернути.

Відповідно до ч.3, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором є нотаріус. Тобто, при укладенні договору відчуження майна і передачі його у власність іншій особі нотаріус має повноваження нотаріально посвідчити такий договір та внести інформацію про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При укладенні Договору про намір укласти угоду та Договір про надання послуг Відповідачі брали на себе зобов'язання створити всі умови для укладення та нотаріального посвідчення договору відчуження об'єкту нерухомості, відповідно до якого Власник передає Покупцю у власність квартиру.

Проте, з Інформаційної довідки № 91769272 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зазначено, що на все нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 накладено арешт з 06.08.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України Про нотаріат при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. Відповідно до п. 2.1 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 даної статті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Суд вбачає, що вищевказані обставини є перешкодою для укладення Договору відчуження майна, тому при укладенні Договору про намір укласти угоду відповідачі порушили вимоги чинного законодавства України та не повідомили позивача про наявні перешкоди.

Частина 5 ст. 203 ЦК зазначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також у матеріалах справи міститься довідка про наявність заборгованості за утримання об'єкту щодо якого укладено спірний Договір станом на 01.10.2017 року у розмірі 25 339,12 грн. (двадцять п'ять тисяч триста тридцять дев'ять) гривень 12 копійок, проте у пункті 3.1.6 Договору про намір укласти угоду Відповідач зобов'язався станом на 22.02.2017 року погасити заборгованість. Позивача про наявність заборгованості не повідомлено, тобто, при укладенні Договору про намір укласти угоду щодо нерухомого майна відповідачі надали позивачу недостовірну інформацію, створили перешкоди щодо нотаріального посвідчення та реєстрації права власності на об'єкт відчуження.

Відповідно до пункту 3 Договору про надання послуг зобов'язання Виконавця перед Замовником вважаються частково виконаними, а інформаційно-посередницькі послуги підлягають частковій оплаті, якщо за участю Сторін укладено Договір про намір укласти угоду купівлі об'єкту нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК зобов'язання, встановлене попереднім договором (яким являється Договір про намір укласти угоду), припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.

Відповідно до ст.18 Закону України Про захист прав споживачів виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплати виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ЛЕ-ТО не повідомило позивача про наявність арешту на об'єкт, щодо якого укладено Договір про намір укласти угоду, наявність заборгованості щодо комунальних послуг, тобто не надало послуги визначені договором, чим порушили взяті на себе зобов'язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони є рівними учасниками судового розгляду та на підставі ст.60 ЦПК України повинні довести належними доказами обставини, як в обґрунтування заявлених позовних вимог , також щодо заперечень за позовом.

Згідно ч.3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Суд вбачає, що за подання даного позову позивачкою було сплачено судовий збір на загальна суму 640, 00 грн. (квитанція №80 від 12.05.2017 року). Також судом встановлено, що позивачкою за надані їй послуги з правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 27.04.2017 року сплатила кошти на суму 7800 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру №12 від 27.04.2017 року) (а.с.6,а 17).

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.. 1, 3, 10, 57, 60, 79, 88 ч.1, ч.4 ст. 169, 179, 197 ч.2, 208-209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України; ст..ст. 203, 334, 546, 570, 610, 611, 629, 635, 693, 901 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про нотаріат , Законом України Про захист прав споживачів ,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕ-ТО про стягнення грошових коштів (авансу) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 500 (сорок тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕ-ТО (код ЄДРПОУ 34253834) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4220 (чотири тисячі двісті двадцять) гривень.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕ-ТО (код ЄРДПОУ 34253834) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4220 (чотири тисячі двісті двадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст.294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Домусчі Л.В.