Ухвала

від 10.12.2018 по справі 522/8877/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/8877/17

Провадження №6/522/834/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, в якому зазначила, що на виконанні Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження №55740340 з виконання виконавчого листа №522/8877/17, виданого 12.01.2018 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 44 720,00 грн.

Вищевказане рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. На виклики державного виконавця боржник не з'являється.

Ухвалою суду від 17.10.2018 року подання Головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишено без руху.

26.11.2018 року Головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області було подано заяву, якою він усунув недоліки, встановлені в ухвалі суду від 17.10.2018 року.

Суд розглянув подання у відсутність державного виконавця, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст.441 ЦПК України. При цьому, згідно п.4 прохальної частини подання державний виконавець просив розглядати справу за його відсутності, при цьому суд повідомляв державного виконавця на електронну пошту.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає необхідним у задоволенні подання головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження №55740340 з виконання виконавчого листа №522/8877/17, виданого 12.01.2018 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 44 720,00 грн.

За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії КЕ номер 273731, виданий 22.05.1996 року Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, який зареєстрований за адресою: м.Одеса, просп.Шевченка, 10, корп..3, кв.47

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно вимог п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, доданих до подання, 09.02.2018 року, у відповідності до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55740340 за вищевказаним виконавчим документом, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копія вищевказаної постанови була направлена боржнику для виконання.

Державним виконавцем також 09.02.2018 року надсилались запити до реєструючих установ. для встановлення майнового стану боржника, стосовно виявлення грошових коштів на рахунках боржника.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями - платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії та про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, - інформацію не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо боржника відсутні.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомості щодо рухомого майна боржника відсутні.

Згідно довідки Територіального сервісного центру №5251 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно довідки ОСОБА_3 України в Одеській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: м.Одеса, просп.Шевченка, 10АДРЕСА_1.

На адресу боржника державним виконавцем було направлено виклик на прийом до відділу, але боржник не з'явився.

Постановою від 17.04.2018 року головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1.

Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.

Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов'язань та законних вимог, державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

У поданні головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відсутні будь-які докази повідомлення про відкриття виконавчого провадження та підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, а лише зазначається, що боржник не виконує свої зобов'язання та законних вимог державного виконавця. Доказами ухилення боржника від виконання є лише постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №522/8877/17 від 12.01.2018 року.

Закон України Про судоустрій і статус суддів визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст.1, 2 цього Закону, судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього ж Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.3, 10 ЦПК України.

У розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін суд встановлений законом поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст.33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст.11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Утім визначення поняття ухилення Закон України Про виконавче провадження прямо не розкриває. Також відсутня практика Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення такого поняття, як ухилення .

Відповідно до Нового словника української мови у 4-х томах 1998 року видавництва, вбачається, що в сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться наступним чином: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі у чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання, говорити щось інше

Тобто, з погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч.5 ст.6 Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Одночасно це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, що має невиконанні зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Оскільки, відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то на останнього і покладається тягар доказування. До того особа стосовно обмеження права якої винесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідними поданнями є посилання виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов'язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

Утім, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Судом також встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження, наданих суду головним державним виконавцем Першого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області, відсутні відомості щодо направлення боржнику ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2018 року та виклику державного виконавця від 15.08.2018 року щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, а також в матеріалах відсутні відомості щодо отримання боржником вказаних документів.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні Акти державного виконавця щодо примусового виконання зазначеного рішення, а саме, виходу державного виконавця за адресою реєстрації боржника: м.Одеса, просп.Шевченка, 10/3, кв.47.

При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, оскільки згадане подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки головним державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області не надано суду доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2-13, 89, 223, 247, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні подань Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.